вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" грудня 2021 р. Справа№ 910/11731/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Разіної Т.І.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Гудько А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 (повний текст складено 27.05.2021)
у справі №910/11731/20 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 17 521 365,29 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості по сплаті вартості поставленої у період з лютого по травень 2020 електричної енергії у сумі 15 676 322, 60 грн, пені у сумі 601 168,33 грн, 7 % штрафу у сумі 1 243 874,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу електроенергії № 14769/01 від 30.01.2018 в частині своєчасної оплати вартості купленої електричної енергії за "зеленим тарифом".
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 позов задоволено частково; вирішено стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" основний борг у сумі 15 676 322,60 грн, пеню у сумі 580 333,77 грн, штраф у сумі 1 219 451,12 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 262 141,62 грн. У решті позовних вимог - відмовлено.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для часткового стягнення в судовому порядку заборгованості, пені, та штрафу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/11731/20 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Разом з тим, скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі, в зв'язку із тяжким фінансовим становищем відповідача.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідач зазначає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме статей 33, 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 196 Господарського кодексу України, частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 №810-ІХ, статей 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, статей 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236 та параграфів 2-4 Глави 6 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на специфіку правовідносин в частині способу та порядку розрахунків відповідачем з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом та відсутність вини відповідача у невиконанні зобов'язання з оплати спірної енергії.
Крім цього за твердженням відповідача судом першої інстанції не враховано наступні обставини:
- строки виникнення договірного зобов'язання у відповідача з оплати теплової енергії, у зв'язку з недоведеністю позивачем факту отримання відповідачем підписаних актів купівлі-продажу електроенергії.
- оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання перед Державним підприємством "Гарантований покупець".
Окрім цього, на переконання відповідача, виконання його грошових зобов'язань перед позивачем повинно здійснюватися впродовж 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років на підставі п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії".
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/11731/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 відмовлено Державному підприємству "Гарантований покупець" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/11731/20 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
27.07.2021 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшов лист на виконання зазначеної вище ухвали, до якого долучено оригінал платіжного доручення №747 від 26.07.2021, із якого вбачається, що скаржником сплачено судовий збір у розмірі 394 230,72 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/11731/20. Зупинено дію на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/11731/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2021.
05.10.2021 від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшли наступні документи:
- клопотання про залучення до участі у справі №910/11731/20 Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Вказане клопотання мотивоване тим, прийняття рішення у даній справі безпосередньо вплине на права та обов'язки Кабінету Міністрів України в частині необхідності розроблення нормативно-правових актів спрямованих на врегулювання діяльності гарантованого покупця та порядку погашення розрахунків з виробниками електричної енергії;
- клопотання про залучення до участі у справі №910/11731/20 Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що прийняття рішення у даній справі безпосередньо вплине на права та обов'язки Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", оскільки джерелом надходження грошових коштів для продавців електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов'язані з оплатою Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" послуг Державного підприємства "Гарантований покупець" із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 розгляд справи №910/11731/20 відкладено на 10.11.2021.
10.11.2021 судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці.
Після виходу судді Разіної Т.І. з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 призначено справу №910/11731/20 до розгляду на 01.12.2021.
В судове засідання, яке відбулося 01.12.2021, з'явилися представники позивача та відповідача, представник відповідача підтримав клопатання про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вищезгаданих клопотань відповідача заперечував.
Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судова колегія дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки Кабінет Міністрів України та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" не є учасниками правовідносин за договором купівлі-продажу електроенергії № 14769/01 від 30.01.2018, який є предметом розгляду у даній справі, а також прийняте оскаржуване судове рішення не вплине на права та обов'язки Кабінету Міністрів України та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
В судовому засіданні представники сторони підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
30.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" та Державним підприємством "Енергоринок" укладено договір №14769/01 (надалі за текстом - договір) за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" зобов'язується продавати, а Державне підприємство "Енергоринок" зобов'язується купувати електроенергію, вироблену Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2", та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.
30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок", Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" (виробник за "зеленим" тарифом) була укладена додаткова угода № 104/01 до договору (далі - додаткова угода № 104/01), відповідно до якої сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець", а також якою статті 1-8 договору викладено у новій редакції.
Таким чином, з укладенням вищезгаданої додаткової угоди до договору відбулась заміна покупця виробленої позивачем електроенергії з Державного підприємства "Енергоринок" на Державне підприємство "Гарантований покупець", а умови договору № 14769/01 від 30.01.2018 викладено у новій редакції, з метою приведення його змісту у відповідність з Типовим договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі за текстом також - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 64.
22.04.2021 між позивачем (продавцем за "зеленим" тарифом) та відповідачем (гарантованим покупцем) укладено додаткову угоду №1167/01/20 від 22.04.2021 до договору (надалі - додаткова угода №1167/01/20) за умовами п. 1.1. якої продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, (надалі за текстом також - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (надалі за текстом також - Порядок продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами).
За змістом п. 2.3. - 2.4. додаткової угоди №1167/01/20 продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продаваць є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором у національній валюті України.
Регулятором, в розумінні умов цього договору є - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з п. 2.5. додаткової угоди №1167/01/20, вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим тарифом" у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або Глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Пунктом 3.1. додаткової угоди №1167/01/20 встановлено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або Глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або Глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 3.2. додаткової угоди №1167/01/20, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Згідно з п. 3.3. додаткової угоди №1167/01/20, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 4.1. додаткової угоди №1167/01/20, продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
У п. 4.5. додаткової угоди №1167/01/20 встановлено, що гарантований покупець зобов'язаний, в тому числі: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; здійснювати у повному обсязі своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.
Згідно з п. 7.4. додаткової угоди №1167/01/20 сторони також погодили строк дії договору та вказали, що якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф продавцеві і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01 січня 2030 року).
Судом першої інстанції встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг були затверджені розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством "Гарантований покупець" у лютому - травні 2020, інформація про що була розміщена на сайті НКРЕКП (http://www.nerc.gov.ua).
Розмір вартості послуги за лютий 2020 був затверджений постановою НКРЕКП № 715 від 20.03.2020, за березень 2020 - постановою НКРЕКП № 902 від 29.04.2020, за квітень 2020 - постановою НКРЕКП № 995 від 27.05.2020, за травень 2020 - постановою НКРЕКП № 1211 від 24.06.2020. При цьому у постанові НКРЕКП № 752 від 01.04.2020 про внесення змін до постанови НКРЕКП № 715 від 20.03.2020 лише уточнюється новий розмір оплати послуг за лютий 2020 та жодним чином не встановлюється новий момент виконання зобов'язань з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Також судом першої інстанції враховано, що обсяг товарної продукції (електричної енергії), що відпускається позивачем, розраховується безпосередньо відповідачем на підставі оперативних даних адміністратора комерційного обліку (АКО) - ПрАТ НЕК "Укренерго", ПрАТ НЕК "Укренерго", який адмініструє програму MMS щодо виробництва електричної енергії в Україні, а далі - ці дані відправляються безпосередньо відповідачу згідно з п. 10.1 Порядку, тому позивач має змогу лише здійснити перегляд цих даних, без можливості їх зміни.
Матеріали справи, зокрема, акти купівлі-продажу електроенергії за заявлений період, що були підписані сторонами без зауважень, свідчать, що у лютому - травні 2020 року ДП "Гарантований покупець" отримало від позивача 4 312 070 квт./год. електричної енергії, виробленої за "зеленим тарифом", на загальну суму 21 965 044,03 грн.
При цьому строком виконання грошового зобов'язання відповідно до п. 3.3 договору та п. 10.1, 10.4 Порядку (з урахуванням вихідних та святкових днів та дат затвердження постановами НКРЕКП вартості послуги за період з лютого по травень 2020 р.) є: за лютий 2020 - 18.02.2020, 26.02.2020, 25.03.2020; за березень 2020 р. - 17.03.2020, 26.03.2020, 05.05.2020; за квітень 2020 - 16.04.2020, 28.04.2020, 30.05.2020; за травень 2020 - 16.05.2020, 26.05.2020, 27.06.2020.
Відповідач, зі свого боку, зобов'язання за вказаний період виконав неналежним чином, вартість електричної енергії сплатив частково та несвоєчасно, а саме - у сумі 6 288 721,43 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.
Отже, виходячи із встановлених обставин у справі, заборгованість відповідача за поставлений у лютому-травні 2020 товар склала 15 676 332,60 грн, що і стало причиною виникнення даного спору та нарахування позивачем відповідачу розміру пені та штрафу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 позов задоволено частково; вирішено стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 2" основний борг у сумі 15 676 322,60 грн, пеню у сумі 580 333,77 грн, штраф у сумі 1 219 451,12 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 262 141,62 грн. У решті позовних вимог - відмовлено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором поставки.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не установлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, установленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами укладеного сторонами договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом з урахуванням ПДВ.
За правилами глави 10 Порядку гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що, у відповідності до положень договору та чинного законодавства, остаточний розрахунок за отриману електричну енергію у спірному періоді, відповідач повинен був здійснити на протязі двох днів після отримання від продавця актів купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача у розмірі 15 676 322,60 грн на підставі договору за поставлену електричну енергію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку стосовно наявності факту порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.
Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача, що судом першої інстанції не було враховано строки виникнення зобов'язання з оплати у зв'язку з недоведеністю позивачем факту отримання відповідачем підписаних актів купівлі-продажу електроенергії, колегія суддів зазначає наступне.
В підписаних обома сторонами актах купівлі-продажу електроенергії зазначена конкретна дата їх складання та підписання, яка у всіх спірних періодах у будь-якому випадку передує даті затвердження регулятором (НКРЕКП) розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. За вказаних обставин позивачем належними доказами підтверджено дату виникнення зобов'язання відповідача з остаточної оплати вартості електричної енергії. Разом з цим, відповідачем зазначені факти жодними належними та допустимими доказами не спростовано та не вказано іншої дати виникнення зобов'язання по оплаті придбаної електричної енергії, ніж встановлено судом першої інстанції, із посиланням на відповідні докази.
Також у поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання.
Колегія суддів вказує на те, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
З огляду на зазначені приписи, саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято до уваги, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення своєчасної оплати вартості обсягу виробленої позивачем електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Окрім цього, судова колегія звертає увагу, що укладеним між сторонами договором саме Державне підприємство "Гарантований покупець" взяло на себе обов'язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №641 від 26.04.2019, тому наведені аргументи скаржника колегія суддів вважає необґрунтованими.
Судовою колегією також відхиляються доводи відповідача про те, що виконання його грошових зобов'язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, наразі відсутній нормативний акт, який би встановлював інший порядок і спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж передбачений договором та Порядком.
Аналогічна правова позиція сформована у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11830/20 з аналогічних правовідносин.
Отже, відповідачем всупереч ст. ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів та не доведено обставин і підстав звільнення його від виконання договірних зобов'язань з оплати вартості придбаної електроенергії.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.
Враховуючи, що судом першої інстанції правомірно встановлено факт несплати у належному обсязі відповідачем заборгованості за відпущену позивачем електричну енергію у спірний період з лютого - по травень 2020 (включно), відповідач є таким, що порушив своє договірне грошове зобов'язання, у тому числі і на строк понад 30 календарних днів, який станом на час розгляду справи є таким, що настав.
Поряд з цим, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки. Мотивуючи відсутність підстав для задоволення поданого клопотання, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не довів наявності в нього виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, не навів поважних причин порушення зобов'язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем, не врахував інтересів обох сторін при виконанні зобов'язання.
Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що нарахована сума пені та штрафу не є значно чи надмірно великою, виходячи із загальної суми договору. Договір купівлі-продажу електроенергії № 14769/01 від 30.01.2018 був укладений сторонами за типовою формою, яка затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019, тобто розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) врегульований саме даним нормативно-правовим актом та був погоджений відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно відсутності підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій,
Підсумовуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача обов'язку зі сплати заборгованості за поставлену позивачем електроенергію за період з лютого по травень 2020 на підставі договору, у зв'язку з чим правомірно задовольнив частково позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 15 676 322,60 грн, пені у сумі 580 333,77 грн, штраф у сумі 1 219 451,12 грн.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/11731/20 - без змін.
Матеріали справи №910/11731/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.12.2021.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Т.І. Разіна
К.В. Тарасенко