вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" грудня 2021 р. Справа№ 910/14007/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Попікової О.В.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 13.12.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100"
на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2021, повний текст складено та підписано 23.10.2021
у справі № 910/14007/20 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача:
1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван Проджект"
2. Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій"
про розірвання договору та стягнення 380 430,60 грн,
Короткий зміст додаткової ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/14007/20 аяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, у розмірі 29 300 (двадцять дев'ять тисяч триста) грн. 60 коп. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.
Додаткову ухвалу мотивовано доведеністю та обґрунтованістю витрат на професійну правничу допомогу у задоволеній сумі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з даною додатковою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/14007/20 скасувати та відмовити повністю у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" про відшкодування судових витрат по справі №910/14007/20.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилаються на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Скаржник наголошує, що задоволений судом розмір витрат не є співмірним зі складністю спору, є завищеним, не відповідає критеріям реальності, судом не враховано всіх обставин даної справи.
Крім того, вказує на відсутність з його боку необґрунтованих дій, що в силу положень ст. 130 ГПК України є підставою для відмови у стягненні витрат.
Також наголосив, що відповідач разом з першою заявою по суті спору не подав попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат, тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14007/20 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/14007/20. Копію ухвали надіслано Господарському суду міста Києва.
10.11.2021 матеріали справи №910/14007/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100" на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/14007/20. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 13.12.2021 о 14:40 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 08.12.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань, пояснень, доповнень в письмовій формі до 08.12.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100" у поданому відзиві зазначив, що оскаржена додаткова ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні. Апеляційну скаргу просить залишити без задоволення.
У відповіді на відзив позивач просив відмовити повністю у задоволенні клопотання про компенсацію витрат, пов'язаних із розглядом справи.
У заперечені на відповідь на відзив позивач просив залишити додаткову ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 13.12.2021 з'явився представник відповідача та директор відповідача.
Позивач та треті особи-1, -2 до судового засідання не з'явилися. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 13.12.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженої ухвали за наявними матеріалами справи.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену додаткову ухвалу у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/14007/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ван Проджект", Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій", про розірвання договору та стягнення 380 430,60 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 у справі №910/14007/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" про розірвання договору та стягнення 380 430,60 грн залишено без розгляду; судовий збір покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100".
20.09.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" надійшло клопотання про відшкодування судових витрат по справі №910/14007/20, до якого було долучено докази понесених відповідачем витрат у розмірі 74 300,60 грн. пов'язаних з розглядом даної справи. У своєму клопотанні відповідач зазначає, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 000,00 грн, витрати пов'язані з відправкою позивачу, суду та експерту поштової кореспонденції у розмірі 300,60 грн, витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 10 000,00 грн та витрати по Договору про виконання перевірки проектних робіт №17/05-2021 від 17.05.2021, укладеного між відповідачем та Фізичною особою-підприємцем Костюком Костянтином Анатолійовичем, у розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" про відшкодування судових витрат по справі №910/14007/20 призначено у судовому засіданні на 05.10.2021.
28.09.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100" надійшли заперечення щодо клопотання про компенсацію судових витрат з доказами їх направлення відповідачу, в яких позивач вказує, що статтею 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача на компенсацію позивачем судових витрат у разі залишення позову без розгляду за умови доведення необґрунтованості дій позивача, вчинених під час розгляду справи. Водночас, Товариство звернуло увагу суду, що суд, залишаючи без розгляду позов у даній справі, не встановив обставин зловживання позивачем своїми процесуальними правами, в той час як відповідачем не доведено наявності необґрунтованих дій позивача. Крім того, позивач звернув увагу суду, що відповідачем у своїй першій заяві по суті спору - відзиві не наводилось попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат. З огляду на наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100" просило суд відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" про компенсацію витрат, пов'язаних із розглядом справи №910/14007/20 та здійснювати розгляд відповідного клопотання без участі представника позивача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
За змістом частин 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі, в тому самому порядку, що й судове рішення.
За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об'єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.
Позивач як під час розгляду заяви у суд першої інстанції так і під час апеляційного перегляду ухвали наголосив, що відповідачем не було зазначено у першій своїй заяві по суті спору у справі №910/14007/20 попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, що слугує підставою для відмови у задоволенні позову.
Перш за все суд вважає необхідним надати оцінку щодо означених аргументів про відсутність попереднього орієнтованого розрахунку.
Так, частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" не було зазначено у першій своїй заяві по суті спору у справі №910/14007/20 попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
Згідно ч. 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору..
Водночас, суд звертає сторін, що застосування законодавцем у наведеній норми формулювання "може відмовити" свідчить, що приписи ч. 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України наділяють суд правом, а не встановлюють обов'язок відмовити у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на тривалість розгляду даної справи, подання позивачем заяв про збільшення позовних вимог та про зміну предмету позову, кількість засідань по справі, в яких представники сторін приймали участь, несправедливо відмовити відповідачу у відшкодуванні судових витрат лише з підстав не зазначення ним у відзиві попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, оскільки після прийняття до розгляду відповідних заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100" у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" виникав новий строк для подання відзиву на позов з урахуванням збільшення/зміни предмета позову.
Щодо суті заяви.
У випадках, встановлених частинами третьою-п'ятою статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об'єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.
Так, згідно ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як свідчать матеріали справи, позивач заперечує щодо розміру заявлених відповідачем вимог про компенсацію понесених ним у зв'язку з розглядом даної справи витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлений розмір витрат є неспівмірним та непропорційним щодо предмета спору, складності справи та необхідного обсягу роботи адвоката і витраченим їм часом для виконання відповідних робіт (надання послуг).
Як було встановлено судом, представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" в межах справи №910/14007/20 здійснювалось адвокатом Козирєвим Ігорем Миколайовичем (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000863 від 26.07.2017) на підставі договору про надання правової допомоги та процесуальне представництво №09/10/1 від 09.10.2020.
Позивачем у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, подано копію Договору про надання правової допомоги та процесуальне представництво №09/10/1 від 09.10.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект", як клієнтом, та адвокатом Козирєвим Ігорем Миколайовичем, як представником, відповідно до умов якого за дорученням клієнта адвокат зобов'язується надати необхідну юридичну (правову) допомогу.
Пунктом 4.3 Договору про надання правової допомоги та процесуальне представництво №09/10/1 від 09.10.2020 передбачено, що вартість 1 години витрачених на надання послуг становить 1 000,00 грн, вартість участі в 1 судовому засіданні 2 000,00 грн.
В разі позитивного результату вирішення господарського спору клієнт сплачує представнику гонорар в розмірі 10 000,00 грн (п. 4.4. Договору про надання правової допомоги та процесуальне представництво №09/10/1 від 09.10.2020).
Після підписання цього договору клієнт протягом 3 робочих днів сплачує представнику аванс у розмірі 10 000,00 грн (п. 4.5 Договору про надання правової допомоги та процесуальне представництво №09/10/1 від 09.10.2020).
Як було зазначено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" просить покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100" судові витрати:
- на професійну правничу допомогу у розмірі 49 000,00 грн;
- витрати пов'язані з відправкою позивачу, суду та експерту поштової кореспонденції у розмірі 300,60 грн;
- витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 10 000,00 грн;
- витрати по Договору про виконання перевірки проектних робіт №17/05-2021 від 17.05.2021, укладеного між відповідачем та Фізичною особою-підприємцем Костюком Костянтином Анатолійовичем, у розмірі 15 000,00 грн.
У відповідності до акту виконання робіт та надання послуг від 09.09.2021 адвокатом Козирєвим Ігорем Миколайовичем було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" наступні послуги у сфері права:
1. аванс на підставі п. 4.5 договору - вартістю 10 000,00 грн;
2. консультація попередня - 2 години вартістю 2 000,00 грн;
3. підготовка відзиву на позовну заяву по справі №910/14007/20 - 4 години вартістю 4 000,00 грн;
4. підготовка заперечень на відповідь на відзив по справі №910/14007/20 - 3 години вартістю 3 000,00 грн;
5. підготовка письмових пояснень по справі №910/14007/20 - 2 години вартістю 2 000,00 грн;
6. підготовка письмових клопотань по справі №910/14007/20 - 2 години вартістю 2 000,00 грн;
7. судове представництво інтересів клієнта в господарському суді міста Києва по справі №910/14007/20 - у 8 засіданнях вартістю 16 000,00 грн;
8. гонорар адвоката - 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).
В статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведені види адвокатської діяльності, а також адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу сторін, що сплата авансу у розмірі 10 000,00 грн не є видом надання юридичної послуги, а є способом оплати наданих послуг (виконаних робіт). Тобто, сума авансу підлягає відніманню від загальної вартості виконаних адвокатом робіт, а не додаванню.
Також суд вважає, що відповідачем безпідставно включено до розрахунку витрат гонорару у розмірі 10 000,00 грн, оскільки згідно п. 4.4 договору відповідний гонорар підлягав сплаті в разі позитивного результату вирішення господарського спору у справі №910/14007/20.
Для Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" позитивним вирішенням спору у справі №910/14007/20 була б відмова в задоволенні позовних вимог. Водночас, у даному випадку у справі №910/14007/20 взагалі не було вирішено спір, оскільки залишення позову без розгляду не перешкоджає можливості повторно звернутись до суду із аналогічним позовом.
Отже, оскільки як свідчать матеріали справи позовна заява у даній справі була залишена судом без розгляду згідно п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України ухвалою суду від 07.09.2021. Таким чином, вимоги відповідача про компенсацію позивачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, у вказаній частині задоволенню не підлягають, як безпідставні.
Колегія суддів зауважує, що залишення позову без розгляду - це закінчення провадження у справі без ухвалення судового рішення за наявності точно встановлених в законі обставин, що в контексті умов п. 4.4 Договору, виходячи із конкретних обставин справи, не може бути розцінене, як підстава для стягнення гонорару успіху в сумі 10 000,00 грн.
Таким чином, виходячи з наданих відповідачем доказів на підтвердження понесених витрат під час розгляд даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання юридичної (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром витрат відповідача на правову допомогу є 29 000,00 грн (без врахування суми авансу та суми гонорару). За висновком суду ці витрати є доведеними, співмірними та такі, що відповідають критеріям розумності.
Крім того, із наявних в матеріалах справи накладних відділення поштового зв'язку, фіскальних чеків вбачається, що відповідачем було сплачено за послуги пересилання поштової кореспонденції суду та іншим учасникам справи кошти у розмірі 300,60 грн.
Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частина 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Понесені позивачем витрати не віднесені до пунктів 1-3 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, а аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у пунктів 4 такої частини, суд приходить до висновку, що диспозиція такого пункту пов'язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов'язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат" - їх пов'язаність з вчиненням інших "процесуальних дій".
З системного аналізу ст. ст. 2, 13, 74, 165, 167 Господарського процесуального кодексу України будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, - в тому числі подання до суду відзиву та долучення до такого відзиву доказів, заперечень на відповідь на відзив, є процесуальними діями в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною відносяться до складу судових витрат. Тому вимоги відповідача в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо витрат відповідача на проведення експертизи у сумі 10 000,00 грн та залучення спеціаліста для перевірки проектних робіт вартістю 15 000,00 грн, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що необхідність проведення вказаної експертизи та залучення іншої особи для перевірки проектних робіт була відсутня та спір міг бути розглянутий без залучення експертів та виконання ними спірних робіт. Відтак, понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" таких витрат не може вважатись доцільним та необхідним, у зв'язку з чим дані витрати не підлягають відшкодуванню.
Щодо посилання позивача на відсутність з його боку необґрунтованих дій, що в силу положень ст. 130 ГПК України є підставою для відмови у стягненні витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частинами п'ятою і шостою статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17та від 12.08.2020 у справі №922/3422/18.
Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Варто відзначити, що приписи ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі залишення позову без розгляду наділяють відповідача правом заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат у разі вчинення позивачем необґрунтованих дій.
При цьому, суд зауважує, що необґрунтовані діє є відмінним поняттям від неправомірних (протиправних) дій.
Як вже було зазначено вище, в даній справі №910/14007/20 ухвалою суду від 07.09.2021 залишено позов без розгляду позов у зв'язку з незабезпеченням Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100" 29.07.2021 та 07.09.2021 явки свого представника у засідання та не повідомленням суду причин такої неявки.
Тобто, фактично позивачем не обґрунтовано причин неявки свого представника у судові засідання, що і мало своїм наслідком залишення позову без розгляду. Неявка представника в судові засідання є необґрунтованою (без повідомлення суду причин неявки), а відтак відповідач вправі заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат.
При цьому, суд відзначає, що після залишення без розгляду даного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100" може, проте не зобов'язане звертатись із аналогічним чи з схожим позовом. У випадку не ініціювання такого позову однозначно будуть відсутні підстави для вирішення питання про судові витрати в цій справі у майбутньому. Позаяк у випадку подачі такого (нового) позову особа, яка понесла витрати у справі №910/14007/20 на адвоката, не може включити їх до судових витрат в іншій справі, через їх понесення до відкриття провадження.
З огляду на те, що під час розгляду даної справи мали місце необґрунтовані дії позивача - незабезпечення явки свого представника в засідання без будь-яких пояснень такої неявки, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "Про100" витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Проект" на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000,00 грн та витрати на оплату послуг поштового зв'язку у розмірі 300,60 грн. В іншій частині заяви слід відмовити через необґрунтованість та недоведеність таких витрат.
Аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження. Висновки суду є правомірними та обґрунтованими, підстави для його скасування відсутні. При розгляді заяви відповідача суд виходив із загальних критеріїв оцінки послуг з надання юридичної (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів та фактичних обставин справи. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги на додаткове рішення не здійснюється, оскільки при зверненні із апеляційною скаргою судовий збір не сплачувався відповідачем.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/14007/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду підписано 14.12.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.В. Попікова
О.О. Євсіков