03.12.2021
ЄУН 389/2170/21
Провадження № 2/389/457/21
03 грудня 2021 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
в складі: головуючого судді - Українського В.В.
за участю секретаря судового засідання - Гой І.С.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Сміщук В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Знам'янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» про розірвання договорів оренди землі,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить розірвати договори оренди укладені між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3522287400:02:000:0811 та 3522287400:02:000:0809.
Свої вимоги мотивувала тим, що 08 січня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,32 га у межах згідно з планом кадастровий номер 3522287400:02:000:0811, розташованої на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.10 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди землі, якою сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору оренди землі до 31 грудня 2025 року. Всі інші умови договору оренди землі не змінилися.
Також, 08 січня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,88 га у межах згідно з планом кадастровий номер 3522287400:02:000:0809, розташованої на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір зареєстрований відділом ДРРП на нерухоме майно РС Знам'янського МРУЮ, про що вчинено запис від 23.09.2014 за № 7096670. 10 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди землі, якою сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору оренди землі до 31 грудня 2025 року. Всі інші умови договору оренди землі не змінилися.
Як встановлено п. 11 обох договорів, орендна плата вноситься у строк до 31 грудня поточного року. Після укладення додаткових угод до договорів оренди землі, орендар почав систематично порушувати умови договорів. Так, в порушення умов договорів відповідач не вносив орендну плату в повному обсязі до вказаного в договорі строку, тобто до 31 грудня поточного року. На звернення із вимогою про виплату орендної плати вказував про відсутність коштів та виплату в більш пізні строки. Так, орендну плату за 2018 рік відповідач виплатив в січні 2019 року, орендну плату за 2019 рік виплатив в січні та лютому 2020 року, а орендну плату за 2020 рік виплатив в лютому 2021 року.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого не визнав позовні вимоги в повному обсязі. Заперечення мотивував тим, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематичні (два і більше випадків) несплати орендної плати. Однак відповідач в січні 2019 року перерахував позивачці кошти по сплаті орендної плати за 2019-2022 роки з урахуванням інфляції, тому відсутні підстави для розірвання договору.
Позивач надала відповідь на відзив на позовну заяву, де вказала на те, що договорами передбачено внесення орендної плати один раз на рік до 31 грудня поточного року. Домовленостей щодо внесення орендної плати наперед за будь-який період між сторонами не досягнуто. Позивачем особисто ніколи не надавалося ніяких заяв про оплату орендної плати за будь-який період не майбутнє, зміни до договорів з цього приводу не вносилися, хоча п. 31 договорів передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку. Відсутні докази про сплату орендної плати за 2019-2020 роки. Так, надходження на карту здійснені як поповнення готівкою в терміналі самообслуговування від фізичної особи ім'я якої не відоме, як зарахування експрес платежу та внесення особистих коштів. Строк, за який здійснений переказ коштів не вказаний, мета поповнення рахунку, що це саме сплата орендної плати за користування земельною ділянкою за які саме роки та від кого також не вказано. Розрахунок орендної плати за кожен рік користування земельною ділянкою із врахуванням індексу інфляції не наданий. Крім того, товариство заборгувало їй кошти по сплаті орендної плати з 2012 року, з часу смерті спадкодавця земельної ділянки. Заборгованість переходила із року в рік та сплачувалася частково.
Відповідач подав відповідь на відзив на позовну заяву, що є по своєю суттю запереченням, де вказав, що розмір інфляції є загальнодоступним та позивач має можливість самостійно здійснити перевірку розрахунку розміру орендної плати та надати свої зауваження щодо суми виплат. Крім того, п.11 договорів оренди передбачає, що орендар остаточно проводить розрахунки до 31 січня наступного року, слідуючого за роком оренди. За умови подання до 01 листопада поточного року письмового повідомлення про намір отримати розрахунок грошовими кошти (з обов'язковим вказанням розрахункового рахунку, ідентифікаційного коду власника паю). Розрахунок грошима проводиться до 31 грудня поточного року. Позивач всупереч вимогам п.11 договорів не звертався до відповідача з письмовим повідомленням. Положеннями договорів оренди не врегульовано питання попередньої оплати, а тому слід користуватися нормами законодавства, що передбачає можливість попередньої оплати, що не суперечить ні умовам договору, ні закону.
Позивач підтримала в судовому засіданні вимоги позову та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнала вимоги позову та просить відмовити в їх задоволенні.
Вислухавши пояснення сторін дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» 08 січня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки розміром 4,32 га. призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522287400:02:000:0811, який зареєстрований відділом ДРРП на нерухоме майно РС Знам'янського МРУЮ, про що вчинено запис від 22.09.2014 за № 7081037. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 надала в оренду ТОВ «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» земельну ділянку кадастровий номер 3522287400:02:000:0811, яка належить позивачеві на праві власності відповідально до свідоцтва про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Знам'янського районного нотаріального округу Кіровоградської області Тепляковим В.М. 24 вересня 2013 року зареєстроване в реєстрі за № 1235. 10 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди землі, якою сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору оренди землі до 31 грудня 2025 року. Всі інші умови договору оренди землі не змінилися.
Також, між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» 08 січня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки розміром 4,88 га. призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522287400:02:000:0809, який зареєстрований відділом ДРРП на нерухоме майно РС Знам'янського МРУЮ, про що вчинено запис від 23.09.2014 за № 7096670. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 надала в оренду ТОВ «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» земельну ділянку кадастровий номер 3522287400:02:000:0809, яка належить позивачеві на праві власності відповідально до свідоцтва про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Знам'янського районного нотаріального округу Кіровоградської області Тепляковим В.М. 24 вересня 2013 року зареєстроване в реєстрі за № 1238. 10 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди землі, якою сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору оренди землі до 31 грудня 2025 року. Всі інші умови договору оренди землі не змінилися.
Пунктом 9 обох договорів встановлено, що орендна плата вноситься орендарем щороку у розмірі 3,5 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації на дату складання даного договору з послідуючою щорічною індексацією згідно чинного законодавства. Орендна плата може здійснюватись в грошовій, натуральній або відробітковій формі. Натуральна форма передбачає видачу сільськогосподарської продукції, ціна на яку встановлюється нижче ринкової з прив'язкою до собівартості продукції.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (п. 10 договорів).
Відповідно до п.11 договорів орендар остаточно проводить розрахунки до 31 січня наступного року, слідуючого за роком оренди. За умови подання до 01 листопада поточного року письмового повідомлення про намір отримати розрахунок грошовими коштами (з обов'язковим вказанням розрахункового рахунку, ідентифікаційного коду власника паю). Розрахунок грошима проводиться до 31 грудня поточного року.
Таким чином, спірні договори передбачають розрахунок грошовими коштами за оренду землі саме до 31 грудня поточного року, що окремо виділено самим договором. Через можливість проведення розрахунків в грошовій, натуральній або відробітковій формі, остаточний розрахунок до 31 січня наступного року передбачено саме в натуральній або відробітковій формі, про які окремо в договорі не сказано.
Таким чином, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про можливість остаточного розрахунку за договорами до 31 січня наступного року, так як такий розрахунок передбачений лише в натуральній або відробітковій формі.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону, яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного Кодексу України, (далі - ЗК України) орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Орендна плата справляється у грошовій формі.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною першою статті 32 Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Положеннями статей 24,25 Закону визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до ч.1 ст.782 ЦК наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців поспіль.
Враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч.2 ст.651 ЦК.
Згідно із ч.2 ст.651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стаття 611 ЦК передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких, за п.6 ч.1 ст.3 ЦК належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід урахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК.
Зокрема, такий правовий висновок викладений у постанові ВС від 2.05.2018 у справі №925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки судами встановлений факт її систематичного невнесення протягом періоду дії договору оренди землі.
Позивач стверджує, що відповідач порушував строки виплати орендної плати з 2012 року, заборгованість виплачувалася частково, а з 2017 року після укладення додактових угод до договорів оренди землі, почав систематично порушувати умови договру. Відповідач не надав доказів своєчасної сплати орендної плпти за користування земельними діянками за 2017 та 2018 роки, за 2019 та 2020 року. Також відстуні відомості про нарахування та виплати сум щорічної орендної плати, відсутності заборгованості з 2012 року.
Суд приходить до висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати в строк передбачений договором є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доводи представника відповідача про те, що орендна плата сплачена позивачеві наперед, а саме в січні 2019 року було проведено оплату за 2019-2022 роки не приймається судом до уваги з наступних причин.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити та користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами п.п. 1, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 31 спірних договорів зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.
Як встановлено раніше цим рішенням, орендна плата за користування земельною ділянкою, що сплачується в грошовій формі, повинна бути проведена до 31 грудня поточного року. Буд-яких доказів зміни умов договорів в цій частині, відповідач не надав. Позивач стверджує про відсутність домовленостей з відповідачем щодо сплати орендної плати на перед за чотири роки, що не спростовано відповідачем будь-якими доказами.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення
У спірних правовідносинах строком є виплата орендної плати саме до 31 грудня поточного року і невиконання відповідачем обов'язку сплатити орендну плату у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.
Разом з тим, Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України «Про оренду землі».
В судовому засіданні встановлено, що сторони, укладаючи додаткові угоди до договорів оренди землі, змінили лише строк дії договору оренди землі, всі інші умови залишилися не змінними та чинними у редакції договору та сторони підтвердили щодо них свої зобов'язання. Таким чином, укладаючи додаткову угоду, сторони могли передбачити сплату орендної плати на майбутні періоди, але не зробили цього, інших додаткових угод не укладали. Позивач заперечує виплату орендної плати на майбутні періоди та стверджує, що відповідач міг включати в розрахунок заборгованість за попередні періоди користування землею та добровільну сплату штрафних санкцій за порушення умов договору щодо строку розрахунку.
Вивчивши надані сторонами докази, суд вважає відповідач не довів належними та допустими доказами сплату орендної плати на декілька років вперед без відповідної на те підстав. Жодними наданими сторонами документами не підтверджується сплата орендної плати позивачу за майбутній період, а саме за 2019-2022 роки. Так, надані представником відповідача видаткові касові ордери, якими видалися кошти ОСОБА_2 для сплати орендної плати за договорами оренди землі ОСОБА_1 не містять періоду оплати за певні роки та не підтверджують сплату коштів саме ОСОБА_1 , а лише підтверджують видачу коштів ОСОБА_2 . Доказів перерахування в безготівкаовій формі чи видачі в готівковій формі вказаних у видаткових касових ордерах коштів ОСОБА_1 відповідачем не надано, як і не надано доказів сплати податків з вказаної суми. Надані позивачем виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 свідчать про зарахування коштів на рахунок як експрес-платіж за телефоном 3700 в розмірі 13000 гривень. Мета зарахування, платник, період виплати, цільове призначення не вказані. Позивач заперечує, що перераховані кошти є сплатою орендної плати орендарем на чотири роки вперед. Вказує, що орендар мав заборгованість за попередні роки користування землею, та виплачує їх частково. Доказів відсутності заборгованості по сплаті орендної плати за минулі роки орендарем також не надано, розрахунку нарахування коштів за майбутній період не надано.
Таким чином, твердження відповідача про сплату орендної плати на майбутній період є лише припущенням без належних доказів такого. Крім того, відсутні документи, що підтверджують нарахування орендної плати саме в такому розмірі, який виданий ОСОБА_2 за видатковими касовими ордерами, підстави такого нарахування, узгодження суми із орендодавцем. Намір орендаря здійснити виплату орендної плати на майбутні періоди без погодження із орендодавцем, позбавляє останнього на нарахування та виплату індексації за кожен рік дії договору. Відсутні підтвердження повноважень ОСОБА_2 на видачу орендодавцем орендної плати орендарям від імені товариства, відсутні докази перерахування чи видачі в готівковій формі вказаних у видаткових касових ордерах коштів ОСОБА_1 . Таким чином, без надання документально підтверджених доказів та погодження із орендарем, орендна плата в більшому розмірі може розцінюватися як плата за майбутній період, так і плата за минулий період.
Щодо інших доказів нарахування коштів, сплати орендної плати за наступні роки користування земельними ділянками після 2019 року представник відповідача не висловлювалася.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі. Виплата орендної плати (її частини) у грошовій формі здійснюється через касу підприємства.
Разом з тим, під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами належне виконання ним умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати у передбачені договорами строки, не надав належних та допустимих доказів про виплату орендної плати за майбутні періоди. Так, підтверджень сплати орендної плати до 31 грудня 2017 року за користування землею в 2017 році, та 31 грудня 2018 року за користування землею в 2018 році, не надано. Видача коштів за видатковим касовим ордером на сплату орендної плати 18.01.209 та 02.01.2019 свідчить про намір здійснити виплату за користування землею за 2018 рік з порушенням умов договорів. Видатковий касовий ордер про видачу ОСОБА_1 коштів в розмірі 13000 гривень «за пай» свідчить про видачу їй коштів в розмірі 13000 гривень 26.02.2020, однак не місить дати одержання коштів, найменування підприємства, яке видало кошти, період, за який здійснюється виплата. Також відповідач не надав пояснення чому 26.02.2020 здійснено виплату коштів ОСОБА_1 , якщо він стверджує, що в 2019 році здійснив виплату за чотири роки вперед, в тому числі за 2020 рік також.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Інші доводи представника відповідача, зокрема про те, що позивачем не виконано умови п.11 договорів оренди землі щодо письмового звернення про намір отримати розрахунок грошовими коштами не заслуговують на увагу, оскільки указане не звільняє відповідача від обов'язку виконувати умови договору оренди землі в частині своєчасної оплати погодженого розміру орендної плати, та є безпідставними, тому що товариство відповідно до вимог частини першої статті 537 ЦК України мало можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, якщо не знало куди відправляти кошти на виконання договірного зобов'язання.
Крім того, такий довід відповідача спростовується тим, що він вказує, що перераховував кошти на користь позивача в більшому розмірі, ніж передбачено договором, що свідчить про обізнаність орендаря про розрахунковий рахунок орендодавця.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналіз наведених обставин в їх сукупності, свідчить про істотне порушення ТОВ «АГРОДАР УКРАЇНАПЛЮС» умов договорів оренди землі в частині строку сплати орендної плати за використання земельних ділянок, передбачених договорами оренди землі. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Ухвалюючи рішення суд у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 273,354 суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати укладений 08 січня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» договір оренди земельної ділянки площею 4,32 га у межах згідно з планом кадастровий номер 3522287400:02:000:0811, яка розташована на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований відділом ДРРП на нерухоме майно РС Знам'янського МРУЮ, про що вчинено запис від 22.09.2014 за № 7081037.
Розірвати укладений 08 січня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» договір оренди земельної ділянки 4,88 га у межах згідно з планом кадастровий номер 3522287400:02:000:0809, яка розташована на території Трепівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований відділом ДРРП на нерухоме майно РС Знам'янського МРУЮ, про що вчинено запис від 23.09.2014 за № 7096670.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОДАР УКРАЇНА ПЛЮС» місце знаходження м. Кропивницький вул. Тараса Карпи, 84, кімната 414, код ЄДРПОУ 33423315.
Повний текст рішення складений 13.12.2021.
Суддя В.В. Український