про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
04.10.07р.
Справа № АВ10/7869-07
Суддя Кощеєв І.М., розглянувши матеріали
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" , м. Дніпропетровськ
до В.-1- Державне управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області , м. Дніпропетровськ
В.-2 - Дніпродзержинська міжрайонна природоохоронна прокуратура Дніпропетровської області , м. Дніпропетровськ
про визнання не чинним рішення
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області та Дніпродзержинської міжрайонної природоохоронної прокуратури Дніпропетровської області про : визнання нечинним рішення Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області; скасування припису Дніпродзержинської міжрайонної природоохоронної прокуратури Дніпропетровської області від 18.09.2007 р. № 1-45-1132.
Дослідивши додані до позовної заяви документи, господарський суд:
встановив :
Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України “Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикії" наведено у ст. 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатись категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 вказаної статті, а саме:
а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності;
б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Підтвердження вищезазначених положень знайшло своє відображення в інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005 р. № 3.2-2005.
Відповідно до ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов»язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. Не допускається об»єднання в одне провадження кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлене законом.
Виходячи із змісту позовних вимог, викладених в адміністративному позові вбачається, що Позивачем в порушення положення ст. 21 КАС України об»єднані в одне провадження кілька вимог, деякі з яких не підвідочі господарському суду. Так, позовні вимоги пов»язані із визнанням нечинним рішення - належить розглядати в порядку КАС України і вказаний спір підвідомчий господарському суду, виходячи із суб»єктного складу учасників спору, а позовні вимоги пов»язані із скасуванням припису прокурора -не підвідомчі господарському суду, також виходячи із суб»єктного складу учасників спору та приписів Закону України «Про прокуратуру».
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» ( далі Закон ) Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно зі ст. 20 Закону, письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.
Таким чином, оспорюваний Позивачем припис винесений саме прокурором -посадовою особою і підлягає оскарженню не у господарському суді.
Враховуючи наведене, господарський суд не знаходить підстав у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства в господарському суді.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 17, 21, п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 165, п. 6 Розділу VІІ Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ч.ч. 4-6 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України; набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.М. Кощеєв
Згiдно з оригіналом
Помічник судді
Т.М. Зеленська