2-а/134/20/2021
Справа № 134/1978/21
Іменем України
03 грудня 2021 року Крижопільський районний суд
Вінницької області
Суддя Крижопільського районного суду Вінницької області Лабай О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Запорізькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серія ЕАО № 4975307 від 01 листопада 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності,
16 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Запорізькій області про скасування постанови серія ЕАО № 4975307 від 01 листопада 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
На підтвердження своїх позовних зазначає, що 01.11.2021, рухаючись по вул. Магістральна, 94 у м. Запоріжжя, позивач керував негабаритним транспортним засобом TGX 26.480, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом TAD CLASSIC 30-3, д.н.з. НОМЕР_2 та перевозив великогабаритний вантаж, який виступав ззаду більше як на 1м., був відсутній дорожній знак довгомірний транспортний засіб, чим порушив п. 22.5 ПДР України.
Вважає, що дії інспектора під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача були правомірними, а постанова винесена на законних підставах, оскільки 01.11.2021 року позивач здійснював перевезення вантажу, відповідно до узгодженого дозволу № 2021-13850001-16508 НГ від 28.10.2021 р. На участь у дорожньому русі транспортних засобів або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що діє з 01.11.2021 р. По 30.11.2021 року.
Відповідно до вказаного дозволу, транспортний засіб, має право перевозити вантаж параметри якого не більше : ширини - 3,49 м., довжина - до 24 м., висота - до 4,49 м., загальною вагою - до 52,00 т., навантаження на найбільш навантажену вісь - до 11 т. І вантаж виступає за задній габарит ТЗ - 3,5 м.
Також позивач на обґрунтування позовних вимог вказує, що напівпричепом TAD CLASSIC 30-3, д.н.з. НОМЕР_2 обладнаний розпізнавальними знаками відповідно до п. 30.3 ПДР України.
В судове засідання позивач не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, письмових заперечень (відзиву) на позов до суду не подано.
У відповідності до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що інспектором роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Запорізькій області, лейтенантом поліції Новіком А,С., 01.11.2021 була винесена постанова серії ЕАО № 4975307 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП ОСОБА_1 , та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Згідно з вказаною постановою, 01.11.2021, рухаючись по вул. Магістральна, 94 у м. Запоріжжя, позивач керував негабаритним транспортним засобом TGX 26.480, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом TAD CLASSIC 30-3, д.н.з. НОМЕР_2 та перевозив великогабаритний вантаж, який виступав ззаду більше як на 1м., був відсутній дорожній знак довгомірний транспортний засіб, чим порушив п. 22.5 ПДР України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду враховує наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Згідно із ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до пункту 22.5 ПДР, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м..
Пунктом 30.3 «г» ПДР визначено, що на відповідних транспортних засобах установлюються розпізнавальні знаки, зокрема, «Довгомірний транспортний засіб» два прямокутники жовтого кольору розміром 500 х 200 мм з каймою червоного кольору завширшки 40 мм із світлоповертального матеріалу. Знак розміщується на транспортних засобах (крім маршрутних) ззаду горизонтально (чи вертикально) і симетрично до поздовжньої осі, довжина яких від 12 до 22 м..
Пунктом 17 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів) встановлено, що великогабаритні та великовагові транспортні засоби повинні бути укомплектовані таким обладнанням: не менш як двома проти відкотними упорами для додаткової фіксації коліс автомобіля-тягача та кожного з причепів у разі вимушеної зупинки; знаком «Об'їзд перешкоди з лівого боку» та знаком «Об'їзд перешкоди з правого боку» діаметром по 600 міліметрів кожний, виготовленими із світло відбивного матеріалу відповідно до вимог стандартів; вісьмома конусами з горизонтальними світло відбивними смугами білого та червоного кольору, розташованими почергово (висота конусів - 600 міліметрів, ширина білих та червоних смуг - 150 міліметрів); жорстким буксиром; миготливим ліхтарем червоного кольору або знаком аварійної зупинки; комплектом ланцюгів проти ковзання (в період з 1 жовтня до 1 квітня); жилетом оранжевого кольору із світло відбивними елементами; не менш як одним проблисковим маячком оранжевого кольору з автономним живленням.
Згідно із пунктом 22.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, вантаж, який виступає за габарити транспортного засобу попереду чи позаду більш як на 1 метр або з боків більш як на 0,4 метра від його переднього чи заднього габаритного ліхтаря, повинен бути позначений відповідно до вимог підпункту «з» пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до підпункту «з» пункту 30.3.ПДР України на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки: «Негабаритний вантаж» - сигнальні щитки або прапорці розміром 400 х 400 мм з нанесеними по діагоналі червоними і білими смугами, що чергуються (ширина - 50 мм), а в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості - світлоповертачами або ліхтарями: спереду білого кольору, ззаду - червоного, збоку - оранжевого. Знак розміщується на крайніх зовнішніх частинах вантажу.
Частиною першою статті 132-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частинами 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Як слідує зі змісту положень п.п.3, 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Так, згідно ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Згідно ч. 1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху та Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів відповідними доказами.
Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не надав жодного доказу у підтвердження обставин порушення ОСОБА_1 законодавства про дорожній рух, зокрема, про вчинення порушень ПДР України чи Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.132-1 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п.21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Суд враховує, що матеріали справи свідчать про відсутність об'єктивних даних, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративних правопорушень, і відповідачем у справі таких доказів не надано.
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини позивача, окрім самої оскарженої постанови, яка не є доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом вчинення особою такого порушення. Крім того, спірна постанова серії ЕАО № 4975307 від 01.11.2021 не містить покликання на жоден доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що відповідач не довів обставин щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.132-1 КУпАП, а отже постанова серії ЕАО № 4975307 від 01.11.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за якими провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи встановлені судом обставини, у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, позов підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 122, 245, 280, 283, 287-289, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 77, 241-246, 255, 286, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов, задовольнити.
Постанову інспектора роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Запорізькій області, лейтенантом поліції Новіком А.С. від 01.11.2021 року серія ЕАО № 4975307 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП, скасувати як незаконну.
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 132-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований: с. Тернівка, Тульчинського району, Вінницької області.
Відповідач: Головне управління патрульної поліції в Запорізькій області., місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96, 69005
Суддя: