Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4823/21
Провадження 2-з/711/164/21
02 грудня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчика Р.В.,
при секретарі Кофановій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Міськрайонне Управління у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради про передачу земельної ділянки у власність,-
встановив:
В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Міськрайонне Управління у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради про передачу земельної ділянки у власність.
В своїй позовній заяві позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради №4-410 від 18.03.2021 про передачу громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0174 га (кадастровий номер 7110136400:02:042:0090) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Ухвалою суду від 21.09.2021 позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 22.10.2021 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
29.10.2021 від представника відповідача Черкаської міської ради - за довіреністю Кірман В.О. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
08.11.2021 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.
15.11.2021 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Манзар Т.В. надійшов на адресу суду відзив на позовну заяву.
29.11.2021 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову. Також позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_7 .
Крім того, 29.11.2021 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення органами, які здійснюють реєстрацію речових прав заборони проводити будь-які реєстраційні дії щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:02:042:0094, АДРЕСА_2 площею 0,0818, що є власністю ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що у провадженні суду перебуває на розгляді її позовна заява про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради про передачу земельної ділянки у власність.
12.11.2021 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Манзар Т.В. було подано відзив на позовну заяву, у якій відповідач ОСОБА_2 заперечувала про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Як стало відомо позивачу після пред'явлення позову, 05.04.2021 на підставі рішення Черкаської міської ради, серія та номер 4-410 від 18.03.2021 було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площе. 0,0174га, кадастровий номер 7110136400:02:042:0090, яка перебувала в користуванні позивача, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 251226849 від 05.04.2021.
Відразу після цього, земельна ділянка, кадастровий номер 7110136400:02:042:0058 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0644 га, належна ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2019р. та земельна ділянка, кадастровий номер 7110136400:02:042:0090, площею 0,0174га, що перебувала у користуванні позивача були об'єднанні ОСОБА_2 в одну земельну ділянку, кадастровий номер 7110136400:02:042:0094, площею0,0818га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Вказана земельна ділянка 13.04.2021 була зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №252734833 від 15.04.2021.
05.07.2021 земельна ділянка, кадастровий номер 7110136400:02:042:0094, площею 0,0818га, в яку входить незаконно приватизована ОСОБА_2 земельна ділянка, кадастровий номер 7110136400:02:042:0090, що перебувала в користуванні позивача, була подарована ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_7 на підставі договору дарування земельної ділянки, серія та номер 1-2089 від 05.07.2021, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 264436438 від 05.07.2021.
З огляду на викладене вище, посилаючись на положення ст.ст. 149, 150 ЦПК України, позивач звернулась до суду з даною заявою про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені статтею 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи у провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Міськрайонне Управління у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради про передачу земельної ділянки у власність.
Як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради №4-410 від 18.03.2021 про передачу громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0174 га (кадастровий номер 7110136400:02:042:0090) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
При цьому позивач посилається на те, що оспорюваним рішенням Черкаської міської ради №4-410 від 18.03.2021 порушуються її права, оскільки вона вважає, що вказане рішення позбавляє її права користування та приватизації даної земельної ділянкои по АДРЕСА_1 , площею 0,0174 га (кадастровий номер 7110136400:02:042:0090).
З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2021 на підставі рішення Черкаської міської ради, серія та номер 4-410 від 18.03.2021 було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площе. 0,0174га, кадастровий номер 7110136400:02:042:0090, яка перебувала в користуванні позивача, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 251226849 від 05.04.2021.
Земельна ділянка, кадастровий номер 7110136400:02:042:0058 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0644 га, належна ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2019р. та земельна ділянка, кадастровий номер 7110136400:02:042:0090, площею 0,0174га, що перебувала у користуванні позивача були об'єднанні ОСОБА_2 в одну земельну ділянку, кадастровий номер 7110136400:02:042:0094, площею 0,0818га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Вказана земельна ділянка 13.04.2021 була зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №252734833 від 15.04.2021.
05.07.2021 земельна ділянка, кадастровий номер 7110136400:02:042:0094, площею 0,0818га, в яку входить незаконно приватизована ОСОБА_2 земельна ділянка, кадастровий номер 7110136400:02:042:0090, що перебувала в користуванні позивача, була подарована ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_7 на підставі договору дарування земельної ділянки, серія та номер 1-2089 від 05.07.2021, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 264436438 від 05.07.2021.
Враховуючи вищевказані обставини, між сторонами дійсно виник спір щодо права власності на нерухоме майно, що на думку суду, дає підстави для висновку про наявність можливості розпорядитися спірним майном і під час судового розгляду справи, та достатньо обґрунтованого припущення, що майно, яке на думку позивача, на момент ухвалення рішення у даній справі може бути відчужено на користь третіх осіб.
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Як встановлено у постанові Верховного Суду у справі № 128/3291/16-ц від 02 червня 2021 року, встановлено, що «Застосовані судами заходи забезпечення позову у вигляді заборони Особа_1 вчиняти дії, спрямовані на заміну цивільного використання спірної земельної ділянки, її поділ чи об'єднання з іншими земельними ділянками, відчуження у будь-який спосіб, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, який звернувся до суду за захистом права користування земельною ділянкою, та є спів мірним із заявленими вимогами за встановлених судами обставин».
Таким чином, порівнявши негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову із тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням законного інтересу, за захистом якого позивач ОСОБА_1 звернулася до суду, та майнових наслідків забезпечення позову, вважає, що вказані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, 1997-II).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що на даний час наявні підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, а тому заяву про забезпечення позову слід задовольнити.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 149-154, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення суб'єктами державної реєстрації прав та державними реєстраторами прав на нерухоме майно, заборони проводити будь-які реєстраційні дії щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:02:042:0094, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0818, власником якої є ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Копію ухвали направити до Придніпровського відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для виконання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.
Головуючий: Р. В. Демчик