Справа № 457/820/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1126/21 Доповідач: ОСОБА_2
08 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 08 листопада 2021 року про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.5, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.5, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, ч.1 ст.263 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
встановила:
вищевказаною ухвалою продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Станиля Дрогобицького району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 - строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 2 місяці.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Дрогобич, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 - строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 2 місяці.
Строк дії ухвали 2 місяці, тобто до 08 січня 2022 року.
У задоволенні клопотань захисників про зміну запобіжного заходу на більш м'який - відмовлено.
Своє рішення суд мотивує тим, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 під вартою, застосування до обвинувачених іншого запобіжного заходу за даних обставин буде недоцільним. Задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою виключає можливість задоволення клопотання захисників про зміну запобіжного заходу на більш м'який. Інший запобіжний захід за даних обставин застосований бути не може.
На дану ухвалу захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Сихівського районного суду від 08 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою ОСОБА_6 змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник покликається на те, що у клопотаннях про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які містяться в матеріалах справи прокурор формально послався виключно на ризики, перераховані у ч.1 ст. 177 КПК України, при цьому не наводячи прикладів їх існування, а також фактичних обставин, які б дійсно підтверджували те, що обвинувачений ОСОБА_6 справді спроможний здійснити дії, передбачені згаданою статтею. При цьому прокурене наводить інших підстав для подальшого тримання під вартою та не ініціював розгляд клопотання більш м'якого запобіжного заходу.
Зазначає, що постановляючи ухвалу про продовження строку тримання під вартою суд першої інстанції, враховуючи дані про особу обвинуваченого, виходив виключно з тих підстав, що вчинений злочин є особливо тяжким. Водночас, із матеріалів справи випливає, що органами досудового розслідування точно не встановлений потерпілий у злочині, передбаченому ч.2 ст.15 - п.п. 5, 12 ч.2 ст. 115 КК України та не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б доводили вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.
Вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 жодним чином не перешкоджав встановленню істини у справі, більше того, останній давав пояснення в залі судових засідань для встановлення такої, а тому підстав вважати, що обвинувачений в майбутньому вчинятиме протиправні дії для встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення немає.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника - адвоката ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_9 про законність судового рішення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Так, ч.2 ст. 392 КПК України Законом України від №1027-ІХ від 02 грудня 2020 року Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, який набрав чинності 14 січня 2021 року, доповнено абзацом другим, відповідно до якого ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу (його продовження) є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою без визначення застави обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження № 457/820/17 в провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою суду першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою на 2 місяці без визначення застави до 08.01.2022 року.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і, що інший менш суворий запобіжний захід, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського Суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким злочином, врахував дані про особу обвинуваченого, його вік, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, а саме: ОСОБА_6 одружений, не працює, що свідчить про те, що в нього не має офіційного джерела доходу, раніше судимий за особливо тяжкі злочини, що також свідчить про існування ризику того, що обвинувачений ОСОБА_6 може і в подальшому вчиняти нові кримінальні правопорушення; наявність у даному кримінальному провадженні свідків, які ще не допитані та вплив на яких може спотворити хід судового розгляду по даному кримінальному провадженні, а тому усі вищевказані обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, можуть продовжити вчинення кримінальних правопорушень, перешкоджати іншим чином об'єктивному з'ясуванню обставин справи.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, з врахуванням тяжкості злочинів, інкримінованих ОСОБА_6 та даних про особу обвинуваченого, є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про те, що відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені вище ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими матеріалами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, у справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому дотримався вимог кримінального процесуального закону та постановив ухвалу у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі повної і об'єктивної оцінки наявних у суду матеріалів, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Отже, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду є законною та обґрунтованою і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 та зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 08 листопада 2021 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на 2 місяці, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді