Справа № 464/1790/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1127/21 Доповідач: ОСОБА_2
08 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 01 листопада 2021 року про продовження строку тримання під вартою з визначенням розміру застави у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
встановила:
вищевказаною ухвалою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 у, ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з раніше визначеним розміром застави у сумі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 134 470 гривень на 2 місяці.
Обвинувачений ОСОБА_6 , інші особи як заставодавці мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_6 його обов'язки та наслідки їх невиконання.
Строк дії ухвали два місяці, а саме до 01.01.2022.
Своє рішення суд мотивує тим, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не може забезпечити і більш м'який запобіжний захід. Наведені прокурором в клопотанні та в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися. Крім цього, будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_9 суд на теперішній час не встановив.
На дану ухвалу обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, а саме цілодобовий домашній арешт. А також просить змінити розмір застави з 134 470 гривень на мінімальну, оскільки визначений судом першої інстанції розмір застави є не підйомним для апелянта.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений покликається на те, що згідно досліджених матеріалів справи чітко вбачається, що не має жодних правових підстав стверджувати про участь апелянта у інкримінованих йому злочинах.
Зазначає, що всіх потерпілих по інкримінованих обвинуваченому епізодам було допитано, а також всі можливі експертизи вже зроблені, а те, що на думку слідства є речовими доказами - вилучено.
Вказує, що має постійне місце проживання, та зареєстрований у м.Львові, має сім'ю та двох малолітніх дітей, одна з яких має інвалідність.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника - адвоката ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_7 про законність судового рішення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Так, ч.2 ст. 392 КПК України Законом України від №1027-ІХ від 02 грудня 2020 року Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, який набрав чинності 14 січня 2021 року, доповнено абзацом другим, відповідно до якого ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу (його продовження) є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою без визначення застави обвинуваченому ОСОБА_10 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження № 464/1790/19 в провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.
Ухвалою суду першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою на 2 місяці з визначенням розміру застави до 01.01.2022 року.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави і, що інший менш суворий запобіжний захід, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського Суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, яке згідно із ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину та кількість епізодів злочинної діяльності, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, а також характер інкримінованих злочинів, відносно якого на розгляді Личаківського районного суду м.Львова перебуває обвинувальний акт за ч.2 ст.289 КК України та в Пустомитівському районному суді Львівської області перебуває обвинувальний акт за ч.2 ст.185 КК України, усі вищевказані обставини у своєму взаємозв'язку можуть свідчити про те, що обвинувачений може мати підстави переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконними засобами впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні, які не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, з врахуванням тяжкості злочину, інкримінованого ОСОБА_6 та даних про особу обвинуваченого, є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 01 листопада 2021 року обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 134 470 гривень.
На думку колегії суддів, застава у розмірі 134 470 гривень обумовлена тим ступенем довіри до обвинуваченого, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів визнає необґрунтованими апеляційні доводи обвинуваченого про необхідність зміни обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки, продовжений ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у повній мірі відповідає вимогам закону, а застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі і домашній арешт, не зможе запобігти наявним у справі процесуальним ризикам.
Покликання апелянта на неврахування судом його матеріального стану, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та реєстрації, наявність сім'ї та двох малолітніх дітей, одна з яких має інвалідність, є обставинами, які враховуються при застосуванні, зміні, продовженні запобіжного заходу, вирішенні питання покарання, однак такі не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу.
Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому дотримався вимог кримінального процесуального закону, розглянув питання доцільності продовження тримання під вартою та постановив ухвалу у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі повної і об'єктивної оцінки наявних у суду матеріалів, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними.
З огляду на викладене, апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 01 листопада 2021, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 2 місяці з визначенням розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді