Справа № 464/6380/19 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.
Провадження № 22-ц/811/1957/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 40
25 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук
при секретарі: К.О. Ждан
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Кей-Колект'', ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, визнання незаконним та скасування рішення та запису державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння , -
21.04.2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просив стягнути з позивача ОСОБА_3 в його користь понесені ним судові витрати з правничої допомоги в розмірі 28 500 грн. у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Кей-Колект'', ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, визнання незаконним та скасування рішення та запису державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обгрунтування заяви покликається на те, що ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 13.04.2021 року позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Кей-Колект'', ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, визнання незаконним та скасування рішення та запису державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без розгляду з підстав п. 3 ч.1 ст.257 ЦПК України, тобто належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, і від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи, підстави, з яких позов було залишено без розгляду, а також те, що у зв'язку з розглядом вказаної справи відповідачем було понесено витрати на правову допомогу, просив заяву задоволити та стягнути з позивача ОСОБА_3 в його користь понесені ним при розгляді справи судові витрати в розмірі 28 500 грн., з яких витрати за договором про надання правової допомоги від 25.09.2020 року, укладеного з адвокатом Микитою Т.В.- 24 000 грн. та за договором про надання правової допомоги від 14.09.2020 року, укладеного з адвокатом Саламахою Н.В. - 4 500 грн.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2021 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Зазначає, що дана ухвала є незаконною та необґрунтованою з підстав невідповідності нормам процесуального права.
Зазначає, що неявка в судові засідання представника позивача та самого позивача, які вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ними своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду позову, що у свою чергу призвело до затягування розгляду справи, яка тривалий час не могла бути вирішена по суті. Всі ці необґрунтовані дії позивача ОСОБА_3 призвели до тривалого розгляду справи, та як наслідок збільшення витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу, що відповідно до положень п.3 ч.3 ст.141, ч.5 ст.142 ЦПК України є законною підставою для вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь понесених ним при розгляді справи витрат. Обсяг наданої відповідачу правничої допомоги та її вартість, підтверджується договором про надання правової допомоги від 25.09.2020 року, укладеного з адвокатом Микитою Т.В. та договором про надання правової допомоги від 14.09.2020 року, укладеного з адвокатом Саламахою Н.В.;Актом приймання-передачі наданих послуг від 13.04.2021 року, квитанціями про оплату таких послуг. Вважає, що суд безпідставно відмовив ОСОБА_1 у стягненні з позивача витрат на правову допомогу.
Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути понесені судові витрати з правничої допомоги.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скаргу підтримав, просив скаргу задоволити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у заяві про стягнення витрат наведено лише обґрунтування розміру витрат, натомість доводів в підтвердження обставин щодо необґрунтованості дій позивача при розгляді справи не наведено, не встановлено таких і судом.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 13 квітня 2021 року справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Кей-Колект'', ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, визнання незаконним та скасування рішення та запису державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст.142 ЦПК України, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.
За змістом частини п'ятої статті 142 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Матеріалами справи встановлено, що позовна заява надійшла до суду першої інстанції 26 листопада 2019 року.
17 січня 2020 року Сихівським районним судом м. Львова відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 24 лютого 2020 року.
У судовому засіданні 24 лютого 2020 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та оголошено перерву до 23 березня 2020 року.
23 березня 2020 року судове засідання не відбулось у зв'язку із неявкою учасників процесу, а також перебуванням судді у нарадчій кімнаті з розгляду цивільної справи. Дату наступного судового засідання визначено на 06 травня 2020 року.
06 травня 2020 року судове засідання не відбулось у зв'язку із неявкою учасників процесу, а також перебуванням судді у нарадчій кімнаті з розгляду цивільної справи. Дату наступного судового засідання визначено на 18 червня 2020 року.
18 червня 2020 року судове засідання в черговий раз не відбулось у зв'язку з неявкою учасників процесу, а також перебуванням судді у нарадчій кімнаті з розгляду цивільної справи. Дату наступного судового засідання визначено на 30 липня 2020 року.
30 липня 2020 року представник позивача подав заяву про відкладення, у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні та судове засідання не відбулось, а також перебуванням судді у нарадчій кімнаті з розгляду цивільної справи. Дату наступного судового засідання визначено на 15 вересня 2020 року.
15 вересня 2020 року судове засідання не відбулось та дату наступного судового засідання визначено на 28 вересня 2020 року.
28 вересня 2020 року судове засідання в черговий раз не відбулось у зв'язку із неявкою учасників процесу, а також перебуванням судді на лікарняному. Дату наступного судового засідання визначено на 23 листопада 2020 року.
В наступному судовому засіданні задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання до 10 грудня 2020 року для надання можливості ознайомитись з поданими представником позивача документами та надати письмові пояснення.
10 грудня 2020 року судове засідання не відбулось у зв'язку із неявкою учасників процесу, а також зайнятістю судді у розгляді цивільної справи. Дату наступного судового засідання визначено на 12 лютого 2021 року.
12 лютого 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 01 березня 2020 року.
01 березня 2020 року судове засідання не відбулось у з поданням клопотання про відкладення судового засідання представником позивача. Дату наступного судового засідання визначено на 24 березня 2021 року.
24 березня 2021 року судове засідання в черговий раз не відбулось у зв'язку з поданням позивачем клопотанням про відкладення судового засідання. Дату наступного судового засідання визначено на 13 квітня 2021 року.
Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Встановивши вказані обставини, зокрема систематичну неявку позивача та його представника у судові засідання, за наявності у матеріалах справи доказів про належне повідомлення їх про дату, час та місце розгляду справи, подання клопотань про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні без наведення в таких клопотаннях обґрунтування пріоритетності участі в інших судових засіданнях, колегія суддів доходить висновку, що обставини, які свідчать про необґрунтованість дій позивача є доведеними.
Крім цього, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними правами.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, матеріалами справи підтверджуються обставини, які дають змогу зробити висновок про необґрунтованість дій позивача у справі, що зумовили понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат.
Як встановлено судом, між відповідачем та адвокатом Микитою Т.В. укладено договір про надання правової допомоги від 25 вересня 2020 року, предметом якого є надання адвокатом правової (правничої) допомоги клієнту щодо захисту прав клієнта, представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів, а також надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта у справі 464/6380/19.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 13 квітня 2021 року, загальний розмір гонорару на правничу допомогу згідно Договору від 25.09.2020 у справі №464/6380/19 становить 24 000 грн.
До зазначеного акту надано квитанцію до прибуткового касового ордера №1/04-21 від 13 квітня 2021 року на суму 24 000 грн.
Крім цього, згідно договору №09/09/20-ФО про надання професійної правничої допомоги, який укладено між відповідачем та адвокатом Саламахою Н.В. та згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 23 вересня 2020 року загальна вартість надання професійної правничої допомоги адвокатом Саламахою Н.В. становить 4500 грн.
Таким чином, загальний розмір понесених витрат на правничу допомогу за вищенаведене ними договорами та актами становить 28 500 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд в Постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, колегія суддів враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначив, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 28 500 грн. є співмірним із складністю справи; виконаною адвокатами роботою (наданими послугами; часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що заяву про відшкодування витрат на правничу допомогуслід задовольнити.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 26 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою заяву представника відповідача ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 28 500 гривень витрат на правову допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2021 року.
Головуючий: Н. П. Крайник
Судді: О. М. Ванівський
О. Я. Мельничук