Справа № 462/2451/21 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.
Провадження № 22-ц/811/2444/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:44
03 грудня 2021 року м.Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого -судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн., завданої неправомірною бездіяльністю начальника Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Гарасима П.С. щодо не розгляду його (позивача) скарги.
Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що протиправність бездіяльності начальника Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Гарасима П.С. щодо не розгляду його (позивача) скарги від 28.08.2017 року встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року у справі №813/283/18, яким зобов'язано начальника Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Гарасима П.С. розглянути вказану скаргу і за результатами розгляду вжити заходів реагування відповідно чинного законодавства, однак, рішення суду відповідачем не виконується й, надалі, триває порушення його прав, внаслідок чого йому завдається значна моральна шкода, яка полягає у нервовому стресі, переживаннях, порушеннях режиму сну, дратівливості, невпевненості, незахищеності, невизначеності через неможливість реалізації своїх прав та законних інтересів, що триває та вимагає від нього докладання додаткових зусиль для можливості подолати такі негативні наслідки. Завдану йому моральну шкоду він оцінює у 100000 грн.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апелянт наголошує, що неправомірні дії органу заподіяння шкоди - Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області доведені та визнані рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому ці обставини не потребують додаткового доказування.
Апелянт звертає увагу на помилковість висновків суду щодо предмета доказування в даній справі, оскільки предмет спору не стосувався факту виконання чи невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року у справі №813/283/18.
Зазначає, що предмет спору стосується факту вчинення Залізничним ВП ГУ НП у Львівській області тривалих неправомірних дій (бездіяльності), який встановлено названим вище рішенням суду, і саме внаслідок цих неправомірних дій (бездіяльності) йому завдана моральна шкода.
Вважає, що суд не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 23.11.2021 року, є дата складення повного судового рішення - 03.12.2021 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
З рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі №813/283/18 за позовом ОСОБА_1 до Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій, встановлено, що 28.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на ім'я начальника Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Гарасима П.С. з вимогою притягнути начальника відділення СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та зобов'язати вибачитись перед ОСОБА_1 , як зазначено в скарзі: «за свою не тактичну, хамську поведінку, що аж ніяк не личить працівникові правоохоронного органу». Крім цього, просив звернути увагу заступнику начальника СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Бабченку Д.С. про недопустимість в майбутньому подібних випадків з боку підлеглих. Письмову відповідь на скаргу просив надіслати рекомендованим листом у строки передбачені законодавством.
Вказана скарга згідно з проставленим на ній штампом Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області зареєстрована 28.08.2017 року за вх. №0-25, однак, відповіді на скаргу у встановленому Законом України «Про звернення громадян» порядку позивач не отримав.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року визнано протиправними дії начальника Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Гарасима П.С. щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 28.08.2017 року і зобов'язано начальника Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Гарасима П.С. розглянути скаргу ОСОБА_1 від 28.08.2017 року та за результатами розгляду вжити заходів реагування відповідно до чинного законодавства.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій начальника відділення СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Борусовського М.В. щодо хамської поведінки до громадянина ОСОБА_1 та щодо визнання протиправними дій т.в.о. начальника СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Бабченка Д.С. щодо не реагування на хамську поведінку його підлеглого, - вказаним рішенням адміністративного суду відмовлено.
При цьому, адміністративний суд виходив із того, що доказів на підтвердження того, що мали місце описані в скарзі ОСОБА_1 обставини: аморальна, неетична поведінка начальника відділення СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Борусовського М.В., який, за словами позивача, вилаявся нецензурною лайкою в його адресу, та т.в.о. начальника СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Бабченка Д.С., який розсміявся та не зреагував на таку поведінку його підлеглого, - в матеріалах справи не міститься.
За загальним правилом, яке міститься у статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
У відповідності до ч.1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст.1176 ЦК), зокрема, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 22.06.2017 року у справі №6-501цс17.
Відповідно до ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цього органу.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи.
Складовими частинами цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору і тягне за собою порушення майнових (немайнових) прав та інтересів іншої особи із настанням для неї негативних наслідків (втрат) майнового чи немайнового характеру.
Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а й факт заподіяння шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіянням шкоди.
Враховуючи наведені вище норми матеріального права та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заявлених позивачем вимог, оскільки позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) заподіювача та шкодою, на яку позивач посилається у своїй заяві, оскільки сам лише факт визнання за рішенням суду, яке набрало законної сили, неправомірних дій (бездіяльності) відповідача щодо не розгляду у встановленому порядку скарги позивача, до того ж, без підтвердження рішенням суду чи органом, уповноваженим приймати рішення за наслідками розгляду скарги, законності та обгрунтованості заявлених у скарзі вимог,не є достатньою та безумовною підставою для висновку про відшкодування моральної шкоди, як помилково вважає позивач.
Окрім того, позивачем не доведено настання негативних наслідків для нього в результаті не розгляду у встановленому законом порядку його скарги, як і не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок встановленої судовим рішенням протиправної бездіяльності службової особи Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області по не розгляду у встановленому законом порядку його скарги, та причинного зв'язку між ними.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що судом першої інстанції неправильно визначено предмет спору в даній справі, оскільки в позовній заяві позивач обгрунтовує заподіяння йому моральної шкоди не лише протиправною бездіяльністю відповідача щодо не розгляду його скарги у встановленому законом порядку, а й невиконанням рішення суду в частині зобов'язання відповідача розглянути таку скаргу.
Таким чином, у колегії суддів немає правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, та немає підстав для висновку про допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 03 грудня 2021 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич