Справа № 462/2645/21 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.
Провадження № 22-ц/811/2591/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:44
03 грудня 2021 року м.Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого -судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн., завданої протиправними діями та бездіяльністю слідчого Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - Шевченківський ВП ГУНП у Львівській області) Канарського В.Р. щодо неналежного виконання своїх посадових обов'язків під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №42015140090000032 від 08.05.2015 року.
Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що Шевченківським ВП ГУНП у Львівській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №4201514009000032 від 08.05.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України, однак, 21.06.2019 року слідчим Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Канарським В.Р. винесена постанова про закриття вказаного кримінального провадження в зв'язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення, яка ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 29.07.2020 року у справі №466/5694/15-к була скасована та визнано протиправними дії слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Канарського В.Р. щодо неналежного виконання своїх посадових обов'язків під час проведення досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні.
Позивач вбачає в діях слідчого ОСОБА_2 зловживання владою, службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, всупереч інтересам позивача, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК України.
Зазначає, що внаслідок протиправних дій та бездіяльності слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Канарського В.Р. йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у нервовому стресі, переживаннях, порушеннях режиму сну, дратівливості, невпевненості, незахищеності, невизначеності через неможливість реалізації своїх прав та законних інтересів, що вимагає від нього докладання додаткових зусиль для можливості подолати такі негативні наслідки. Завдану йому моральну шкоду оцінює у 100000 грн.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апелянт наголошує, що повна бездіяльність, протиправність дій слідчого Канарського В.Р. у названому кримінальному провадженні доведена та встановлена ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 29.07.2020 року, а тому ці обставини не потребують додаткового доказування.
Вважає, що суд не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та не дав належної правової оцінки доказам, які він подав на підтвердження заявлених вимог.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 23.11.2021 року, є дата складення повного судового рішення - 03.12.2021 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що Шевченківським ВП ГУНП у Львівській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №4201514009000032 від 08.05.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України.
21.06.2019 року слідчим Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Канарським В.Р. винесена постанова про закриття вказаного кримінального провадження в зв'язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 29 липня 2020 року у справі №466/5694/15-к визнано протиправними дії слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Канарського В.Р. щодо неналежного виконання своїх посадових обов'язків під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015140090000032 від 08.05.2015 року та скасовано постанову слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Канарського В.Р. від 21.06.2019 року про закриття кримінального провадження №42015140090000032 від 08.05.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.304 КК України.
Так, зокрема, скасовуючи вказану постанову слідчого, суд констатував, що зі змісту постанови не вбачається, які процесуальні дії здійснювались слідчим в межах кримінального провадження та на підставі яких встановлених обставин слідчий дійшов висновку щодо відсутності події кримінального правопорушення. Постанова носить формальний характер, не містить жодної мотивації, не відповідає вимогам КПК України.
За загальним правилом, яке міститься у статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
У відповідності до ч.1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст.1176 ЦК), зокрема, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 22.06.2017 року у справі №6-501цс17.
Відповідно до ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цього органу.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи.
Складовими частинами цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору і тягне за собою порушення майнових (немайнових) прав та інтересів іншої особи із настанням для неї негативних наслідків (втрат) майнового чи немайнового характеру.
Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а й факт заподіяння шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіянням шкоди.
Враховуючи наведені вище норми матеріального права та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заявлених позивачем вимог, оскільки позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) заподіювача та шкодою, на яку позивач посилається у своїй заяві, оскільки сам лише факт визнання за судовим рішенням, яке набрало законної сили, неправомірних дій (бездіяльності) відповідача не є безумовною підставою для висновку про відшкодування моральної шкоди, як помилково вважає позивач.
Окрім того, позивачем не доведено настання негативних наслідків для нього в результаті описаних в позовній заяві дій та бездіяльності слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Канарського В.Р., які визнані протиправними ухвалою слідчого судді.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, не допустивши порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 03 грудня 2021 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич