Дата документу 06.12.2021
Справа № 334/9187/21
Провадження № 2-н/334/1294/21
06 грудня 2021 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Козлова Н.Ю. розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів на утримання дітей,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно до повноліття дітей.
Вивчивши заяву та наявні матеріали, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно до ч. 2ст. 161 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто Сімейним кодексом визначено право на звернення до суду з позовом (заявою) про стягнення аліментів матір'ю, батьком або опікуном у разі, якщо дитина мешкає разом із нею (ним).
Відповідно до п. 4 п. 5 ч. 2ст. 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до п. 4 ч. 3ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з заяви про видачу судового наказу, малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на утриманні ОСОБА_1 , мешкають разом з нею, однак, до заяви про видачу судового наказу не долучено доказів, які б підтверджували факт проживання малолітніх дітей, разом із заявником, що позбавляє суд можливості зробити висновки з цього питання та перевірити наявність у заявника права вимоги на стягнення аліментів, як у особи, з якою проживає дитина.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, а також те, що вищезазначена заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, отже, наявні підстави для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1ст. 165 ЦПК України.
Відповідно до ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстави передбаченої п. 1 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись статтями 163, 165, 166 ЦПК України, суддя -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою у наказному провадженні після усунення її недоліків.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається у строки та у порядку, передбачені ст. 354 ЦПК України, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду через Ленінський районний суду м. Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду.
Суддя: Козлова Н. Ю.