ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" грудня 2021 р. справа № 300/3457/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 0023503-1303-0915 від 20.05.2021, -
Адвокат Богославець Олег Мирославович в інтересах ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 0023503-1303-0915 від 20.05.2021.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем 03.06.2021 року з боку відповідача отримано податкову вимогу № 0023503-1303-0915 від 20.05.2021 зі сплати орендної плати з фізичних осіб на суму 131743,30 грн. Зазначено, що позивачу не зрозуміло у зв'язку із чим ГУ ДПС в Івано-Франківській області було складено податкову вимогу № 0023503-1303-0915 від 20.05.2021 на суму 131743,30 грн., оскільки зазначена сума вже була сплачена ОСОБА_1 під час здійснення виконавчого провадження ВП № 59238426. Окрім того, вказано, що позивач не отримувала податкового повідомлення-рішення стосовно сплати 131743,30 грн. податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб, вказана сума не є податковим боргом, внаслідок чого, на думку позивача, складення та представлення податкової вимоги на вказану суму є незаконним. З урахуванням викладеного, просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0023503-1303-0915 від 20.05.2021 про сплату ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 131743,30 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.37-38).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.08.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Зокрема, вказала на те, що відповідно до бази даних, а саме ІТС "Податковий блок" у ОСОБА_1 обліковується податковий борг, який виник в результаті не сплати узгодженої суми податкових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 131743,30 грн. На думку представника відповідача, в даному випадку податкова вимога є правомірною так як сформована на наявний борг, який не скасований та винесена контролюючим органом у встановленому порядку згідно статті 59 Податкового кодексу України (а.с.44-45).
Представником позивача 30.09.2021 року через канцелярію суду подано відповідь на відзив (а.с.55-56).
Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 09.08.2021 року по 08.10.2021 року перебував у відпустці, у зв'язку з чим, строк розгляду справи продовжено.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
На підставі бази даних, а саме інформаційно-телекомунікаційних систем "Податковий блок" контролюючий орган сформував та надіслав позивачу податкову вимогу № 0023503-1303-0915 від 20.05.2021, відповідно до якої Головне управління ДПС в Івано-Франківській області вимагає сплатити заборгованість зі сплати орендної плати з фізичних осіб в сумі 131743,30 грн. (а.с.10).
Вважаючи вищевказану вимогу відповідача протиправною, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (надалі, також - ПК України).
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі, також - ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України встановлено, що платниками земельного податку є землекористувачі.
Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно із статтею 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до пунктів 287.1, 287.5, 287.6, 287.9 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені цією статтею, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Згідно з пунктом 288.1, 288.2 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Суд зазначає, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2018 року у цивільній справі № 344/13452/18, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду 28 лютого 2019 року, позов Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором оренди землі в розмірі 131 743,30 грн., стягнення 1 976,15 грн. витрат по оплаті судового збору - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради кошти за договором оренди землі у сумі 131 443 (сто тридцять одна тисяча чотириста сорок три) грн 30 коп та судовий збір у розмірі 1 976 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість) грн 15коп. (а.с.11-23).
В подальшому, старшим державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Побуцькою Р.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59238426 про примусове виконання виконавчого листа № 344/13452/18, виданого 21.03.2019 року Івано-Франківським міським судом (а.с. 24).
Як встановлено судом, 25.11.2019 року ОСОБА_1 , на виконання вищевказаної постанови про відкриття виконавчого провадження, сплатила заборгованість, виконавчий збір та виконавчі витрати у розмірі 146911,40 грн., що підтверджується квитанцією № 46255070 від 25.11.2019 року (а.с.25).
28.11.2019 року старшим державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59238426 (а.с.26-27).
Проте, окремо відповідач у відзиві наводить твердження про те, що податковий борг позивача з орендної плати з фізичних осіб в сумі 131743,30 грн. зазначений в оскаржуваній податковій вимозі є узгодженим, що підтверджується рішенням суду у справі № 300/2135/19. Водночас, вказаний податковий борг ОСОБА_1 не сплачено.
З даного приводу, суд зазначає, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/2135/19 від 23.01.2020 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №49555-17 від 21.08.2015, №1240-1704 від 30.06.2016, №1698-1304 від 30.06.2017.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року березня у справі №300/2135/19 - без змін.
Відповідно до частини 2 статті 255 КАС України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Принцип обов'язковості судового рішення закріплений також в статті 2 "Завдання та основні засади адміністративного судочинства" КАС України.
Разом з цим, згідно зі статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зокрема, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 року у справі у справі № 300/2135/19 встановлено, що позивачем в межах виконавчого провадження сплачено кошти з орендної плати за земельну ділянку на рахунки органу місцевого самоврядування, які не адмініструються контролюючим органом для цілей справляння орендної плати за земельні ділянки, а тому, вказані суми не обліковуються відповідачем як сплачені.
З даного приводу суд зазначив, що позивачем здійснено оплату сум орендної плати в порядку примусового виконання, внаслідок чого, корегувати чи впливати на визначення розрахункових рахунків, на які здійснюються зарахування стягнених сум, вона не могла. Надання відповідних рахунків органам виконавчої служби здійснювалося Івано-Франківською міською радою, а тому покладати на позивача обов'язок вчиняти дії щодо сплати коштів на вірні рахунки є надмірним тягарем та неприпустимо. На підставі матеріалів справи суд встановив, що суми орендної плати, визначені оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем сплачені в розмірі 131443,30 грн. (сума визначена в заочному рішенні в справі №344/13452/18), проте вся сума боргу становить 131732,99 грн., тобто непогашеною залишається 289,69 грн вказана сума утворилася у зв'язку із виключенням контролюючим органом 10,30 грн пені за часткову сплату боргу в 2016 році, а також ймовірно у допущеній описці місцевим загальним судом, що зумовило виникнення різниці між фактично погашеною сумою орендної плати і тієї, яка підлягає стягненню на 300 грн. Таким чином, контролюючий орган не позбавлений права здійснити процедуру узгодження податкових зобов'язань з орендної плати виключно в розмірі 289,69 грн. Будь які дії контролюючого органу, спрямовані на стягнення решти суми податкового зобов'язання з ОСОБА_1 з орендної плати за земельну ділянку за період 12.08.2015 по 31.05.2018 вважатимуться неправомірними, оскільки такі суми позивачем вже сплачені.
Таким чином, на момент винесення оскаржуваної вимоги борг по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 131743,30 грн. у позивача відсутній, а відповідно, відсутня і передумова для винесення податкової вимоги.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вимога Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області № 0023503-1303-0915 від 20.05.2021 по сплаті орендної плати з фізичних осіб на суму 131743,30 грн. винесена необґрунтовано, з порушенням норм податкового законодавства України, внаслідок чого, останню слід визнати протиправною та скасувати, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 09.07.2021 року № 232 підтвердила сплату судового збору на суму 908,00 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 908,00 гривень.
Щодо вимоги представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
При вирішенні даного питання, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також, згідно Рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучив: ордер № 1010185 від 28.04.2021 року (а.с.32) та свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 001155, виданого 12.04.2017 Богославцю Олегу Мирославовичу (а.с.33).
Суд зазначає, що на підтвердження цих обставин суду не надано договір про надання правової допомоги, доказів здійснення позивачем оплати наданих за договором про надання правничої допомоги послуг (не надано квитанції або інших платіжних документів, що підтверджують оплату таких послуг) на момент подання позовної заяви та під час розгляду справи, при цьому, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Таким чином, вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи № 300/3457/21 є належним чином не обґрунтованою, внаслідок чого, не підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 0023503-1303-0915 від 20.05.2021 - задоволити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 20.05.2021 за № 0023503-1303-0915.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.