ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" листопада 2021 р. справа № 300/5505/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Григорука О.Б.,
при секретарі Королевич О.В.,
учасники справи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, Державної судової адміністрації України, про стягнення коштів
ОСОБА_1 27.09.2021 звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України про стягнення нарахованої суддівської винагороди в розмірі 107175,45 грн. за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 31.07.2012 по даний час працює на посаді судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. За фактом трудових відносин отримує суддівську винагороду згідно з ч.2 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", яка складається з посадового окладу та доплат за вислугу років. Вважає, що застосування відповідачем обмеження, передбаченого ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на час карантинних заходів і застережень, є протиправним. Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду, яким Конституційний Суд України визнав неконституційними положення ч. ч. 1, 3 ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", абз. 9 п. 2 розд. 2 "Прикінцеві положення" Закону України № 553. Зазначає, що в період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно суддівська винагорода безпідставно виплачувалась з врахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а не на підставі ст. 135 Закону України «Про судоустрій». Позивач просить прийняти рішення про стягнення невиплаченої суддівської винагороди.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження (а.с. 20, 21).
19.10.2021 від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 34-37). У даному відзиві відповідач позовні вимоги не визнає, зокрема, зазначає, що обмеження, яке застосовано до суддівської винагороди позивача, здійснювалося на підставі ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та є правомірним. Представник відповідача зазначає, що ТУ ДСА України в Івано-Франківській області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ). Зауважує, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020р. №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ. Частиною другою статті 152 Конституції України, частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Однак, Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020р. № 10-р/2020 не визначив будь-яких особливостей застосування чи виконання свого рішення аніж наступний: положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-ІХ зі змінами, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020). Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
28.10.2021 позивачем подано відповідь на відзив, згідно якого позивач не погодилася із аргументами відповідача та вважає їх необґрунтованими. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с. 41-45)
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 залучено до участі в справі Державну судову адміністрацію України як другого відповідача.
22.11.2021 від Державної судової адміністрації України надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 74-77), в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю, з мотивів, що Територіальне управління як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". У відзиві відповідач також повідомив, що відповідно до Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 (зі змінами), виплата суддівської винагороди, як і заробітна плата працівників апарату суду у 2020 році здійснювалася за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2111 "Заробітна плата". Кошторисні призначення ТУ ДСА в Івано-Франківській області для місцевих загальних судів за цим кодом станом на 31.12.2020 становили 140114,3 тис. грн. Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік ТУ ДСА в Івано-Франківській області за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів та установ системи правосуддя" за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" відкриті в повному обсязі.
Позивач правом подання відповіді на відзив ДСА України не скористалася.
Головне управління Державної казначейської служби в Івано-Франківській області правом подання відзиву на адміністративний позов не скористалось.
Представники сторін в судове засідання 29.11.2021 не з'явились, хоча були повідомлені судом про розгляд справи належним чином. Позивач у позовній заяві просив розгляд справи здійснити без повідомлення учасників справи. Державна судова адміністрація України у відзиві на позов просить розгляд справи здійснити без участі представника, за наявними у справі матеріалами. Представники Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області та Головного управління Державної казначейської служби в Івано-Франківській області повторно не з'явились в судове засідання, причини неявки суду не повідомили.
В зв'язку з зазначеними обставинами судом продовжено розгляд справи без участі сторін, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, дослідивши в письмові докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 31.07.2012 №461/2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області строком на 5 років (а.с.12, 13).
Згідно наказу голови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області "Про призначення судді №406 від 17.08.2012 позивач прийнята на посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з 17.08.2012 (а.с.14).
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 07.08.2018 №272/2018 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (а.с.12-15).
Згідно наказу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області «Про призначення судді Польської М.В.» №707 від 10.09.2018 ОСОБА_1 допущено до виконання обов'язків судді з 10.09.2018 (а.с.16).
Згідно довідки виданої ТУ ДСА в Івано-Франківській області протягом квітня-серпня 2020 нарахування суддівської винагороди здійснена з врахуванням змін до державного бюджету у 2020р. Як наслідок відраховано із суддівської винагороди за вказаний період 107175,45 грн. (а.с. 17). На переконання позивача, ТУ ДСА в Івано-Франківській області протиправно не сплачувало їй суддівську винагороду у вказаному розмірі.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За частинами першою, другою статті 4 Закону № 1402-VIIІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ (далі - Закон № 553-ІХ), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту, що діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року:
- "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки" (частина перша);
- "Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України" (частина друга);
- "Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті) " (частина третя).
Конституційний Суд України рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-IX зі змінами; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 553-IX; ці положення Законів № 294-IX, № 553-IX втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII).
Цим Законом, з-поміж іншого, статтю 130 Основного Закону України викладено в новій редакції, зокрема встановлено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. У контексті спірних правовідносин потрібно наголосити, що Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди.
Вказана конституційна норма в поєднанні з нормою частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій. Наявність в Конституції України цієї норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (визначення розміру та джерел фінансування суддівської винагороди) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Оскільки Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди передбачає застосування спеціального закону (про судоустрій) у спірних правовідносинах.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIIІ, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Зміни до цього закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у охоплений позовними вимогами період, не вносилися, тому ТУ ДСА в Івано-Франківській області не мало законних підстав для обмеження її виплати розміром, що становить 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
Щодо Закону № 553-ІХ (яким внесені зміни до Закону № 294-ІХ, зокрема доповнено його статтею 29 (пункт 10 розділу І Закону №553-ІХ), на який покликаються відповідачі у відзивах на позов як на підставу обмеження ним розміру суддівської винагороди позивача, то з огляду на наведені вище мотиви щодо правового регулювання спірних відносин цей закон не може встановлювати розміру винагороди судді.
Закон № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України. Закон про державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
При цьому, розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв'язку з набранням чинності Законом №553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII.
З огляду на вказане суд дійшов висновку, що обмеження Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області виплати позивачеві в період з 18.04.2020 до 27.08.2020 суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять мінімальних заробітних плат) на підставі статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ, у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин) було неправомірним.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сума недоплаченої за спірний період суддівської винагороди становить 107175,45 грн. (до вирахування податків та зборів, що підтверджується виданою ТУ ДСА в Івано-Франківській області довідкою (а.с. 17).
Наявні у матеріалах справи відомості дозволяють суду дійти наступних висновків:
- у 2020 році ДСА України затвердило кошторис ТУ ДСА в Івано-Франківській області за кодом програмної класифікації 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" для судів м. Івано-Франківська та Івано-Франківської області за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" з кошторисними призначеннями 140114,3 тис. грн., достатніми для виплати суддівської винагороди у встановленому статтею 135 Закону № 1402-VIIІ розмірі, зміни до цього кошторису (про зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у зв'язку із прийняттям Закону № 553-ІХ) не приймалися;
- ТУ ДСА в Івано-Франківській області в період з 18.04.2020 по 27.08.2020 здійснювало виплату суддівської винагороди позивачу із застосуванням обмеження її максимального розміру до 47230 грн. на місяць. ТУ ДСА в Івано-Франківській області пояснює такі дії виконанням вимог частин першої та третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-ІХ). При цьому зміни до кошторису та помісячних розписів видатків місцевих загальних судів м. Івано-Франківська та Івано-Франківської області, в т. ч. Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області для виплати суддівської винагороди в сторону зменшення за період квітень-серпень 2020 року ТУ ДСА в Івано-Франківській області не вносило;
- в 2020 році ТУ ДСА в Івано-Франківській області на підставі Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету використовувало бюджетні асигнування за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" для виплати як суддівської винагороди, так і заробітної плати працівників апарату суду. Згадані бюджетні асигнування в сумі 140114,3 тис. грн. використано в 2020 році в повному обсязі, при цьому зекономлені за рахунок обмеження суддівської винагороди в період 18.04.2020-27.08.2020 кошти спрямовано на виплату заробітної плати працівникам апарату суду, тобто витрачено за тим самим КЕКВ 2111, проте на оплату праці іншої категорії отримувачів бюджетних коштів.
01.01.2021 набрав чинності наказ Міністерства Фінансів України "Про затвердження Змін до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету" від 27.10.2020 №636 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2020 р. за №1130/35413), відповідно до якого КЕКВ 2.1. Код 2100 "Оплата праці і нарахування на заробітну плату", який включає в себе КЕКВ 2111 "Заробітна плата", доповнено новим підрозділом - 2.1.1.3. Код 2113 "Суддівська винагорода", за яким виділяються бюджетні призначення для виплати таких видатків бюджету: 1) суддівська винагорода за встановленими посадовими окладами; надбавка за вислугу років; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді, доплата за науковий ступінь, доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; 2) допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час надання щорічної відпустки; 3) вихідна допомога у разі виходу у відставку."
Отже, в 2021 році (на відміну від 2020) бюджетні видатки на виплату суддівської винагороди здійснюються не за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" (за яким і надалі фінансуються видатки на виплату заробітної плати працівникам апарату суду), а за новим КЕКВ 2113 "Суддівська винагорода".
Визначаючи належного відповідача щодо позовних вимог про зобов'язання виплатити на користь позивача недоплаченої за період 18.04.2020-27.08.2020 суддівської винагороди в сумі 107175,45 грн. суд враховує, що з дії щодо обмеження розміру суддівської винагороди позивача безпосередньо вчинило ТУ ДСА України в Івано-Франківській області. Як встановлено судом згідно довідки ТУ ДСА в Івано-Франківській області про склад суддівської винагороди у періоді квітень-серпень 2021 року ТУ ДСА в Івано-Франківській області здійснено нарахування суддівської винагороди позивачу в повному обсязі, однак виплата здійснена з врахуванням обмежень встановлених Законом України №553-IX від 13.04.2020. З огляду на це відновлення права позивача на отримання недоплаченої частини суддівської винагороди за квітень-серпень 2020 року шляхом стягнення з ТУ ДСА в Івано-Франківській області нарахованої суддівської винагороди за рахунок бюджетних асигнувань на відповідний рік за КЕКВ 2113 "Суддівська винагорода" буде ефективним чи адекватним способом захисту.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню та слід стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нараховану суддівську винагороду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 в розмірі 107175,45 грн. за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, з відрахуванням обов'язкових податків і зборів.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.
Згідно вимог абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Сторонами справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 26289647, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000), Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37951998, вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, 76018), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601) про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, у розмірі 107175 (сто сім тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 45 коп., з утриманням з цієї суми, передбачених законодавством обов'язкових платежів, шляхом безспірного списання коштів з державного бюджету.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.
Рішення складене в повному обсязі 09.12.2021.