10 грудня 2021 року Справа № 280/9296/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 29.08.2019 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , а з 20.12.2019 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_4 . У зв'язку з невиплатою позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак ВЧ НОМЕР_2 відмовила у виплаті такої допомоги. З посиланням на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260) позивач вказує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не виплаті грошової допомоги для оздоровлення за 2019 рік. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 06.10.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
08.11.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та з посиланням на норми Порядку №260 вказує, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку за їх рапортом протягом поточного року та на підставі наказу командира військової частини. Позивач у щорічну основну відпустку не вибував, у зв'язку з чим матеріальної допомоги не отримував. Крім того, позивач не звертався до відповідача з рапортом про виплату грошової допомоги для оздоровлення, що є обов'язковою умовою для її виплати. Також посилається на те, що ВЧ НОМЕР_2 не є суб'єктом владних повноважень, а отже не може бути відповідачем у даній справі. Просить у задоволенні позову відмовити.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 29.08.2019 №65-РС, наказано укласти контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на три роки, прийняти на військову службу за контрактом осіб рядового складу, присвоїти первинне військове звання солдат та призначити курсантом навчального взводу зв'язку навчальної роти зв'язку навчального батальйону зв'язку: ОСОБА_1
29.08.2019 між позивачем та Міністерством оборони України в особі начальника 179 об'єднаного навчально-тренувального центру військ зв'язку Збройних сил України полковника ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.
Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 19.12.2019 №325, солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, курсанта навчального взводу зв'язку 2 навчальної роти зв'язку 1 навчального батальйону зв'язку, який у грудні 2019 року пройшов фахову підготовку та призначений на посаду наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 18.12.2019 №173-РС, 19.12.2019 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено до нового місця служби радіотелефоністом - лінійним наглядачем відділення управління командира артилерійського дивізіону взводу управління командира дивізіону артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_4 , м.Запоріжжя, ВОС -420641 А/233.
З 20.09.2019 позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_4 , що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 20.12.2019 №315.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.05.2021, у якій просив нарахувати та виплати грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік.
Листом від 24.05.2021 №601/1283 ВЧ НОМЕР_2 повідомила, що згідно чинного законодавства правові підстави для здійснення виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік відсутні.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон №2011-XII.
Відповідно до статті 2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до положень статті 10-1 №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
За бажанням військовослужбовців, крім курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, щорічна основна відпустка може надаватися їм частинами, не більше двох, за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 15 календарних днів.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам визначає Порядок №260.
Згідно з пунктами 1 - 3 Розділу XXIII Порядку№260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.
Пунктом 6 Розділу XXIII Порядку№260 визначено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку, або без вибуття у відпустку за їх рапортом протягом поточного року на підставі наказу командира військової частини.
Зі змісту витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 19.12.2019 №325, яким виключено позивача зі списків особового складу частини та направлено до нового місця служби, слідує, що ОСОБА_1 щорічна основна відпустка за 2019 рік не надавалась. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача з рапортом про виплату спірної допомоги на оздоровлення без вибуття у щорічну відпустку протягом строку служби, а відповідач відмовив.
Суд звертає увагу, що відсутність факту вибуття у щорічну відпустку або звернення з відповідним рапортом про виплату грошової допомоги на оздоровлення без вибуття у відпустку протягом строку служби свідчить про відсутність підстав для виплати відповідачем спірної допомоги позивачу.
При цьому, право позивача на отримання допомоги на оздоровлення за 2019 рік у даному випадку з урахуванням встановлених обставин не обмежується, оскільки за приписами Порядку №260 обов'язок щодо виплати спірної грошової допомоги на оздоровлення виникає у військової частини, до якої позивач прибув для подальшого проходження військової служби.
Таким чином у спірних правовідносинах судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог та зумовлює висновок про відмову у їх задоволенні.
Щодо доводів відповідача про те, що ВЧ НОМЕР_2 не може бути відповідачем у публічно-правовому спорі, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Як встановлено судом, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з невиплатою позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік під час проходження військової служби.
Таким чином, за характером спірних правовідносин та їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, що свідчить про те, що ВЧ НОМЕР_2 у даній справі має статус суб'єкта владних повноважень та є належним відповідачем.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 10.12.2021.
Суддя М.О. Семененко