10 грудня 2021 року Справа № 280/8810/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Державної установи «Приморська виправна колонія (№145)» (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Промислова, буд.1; код ЄДРПОУ 08563518)
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної установи «Бердянська виправна колонія (№77) (далі - також відповідач, ДУ «Бердянська виправна колонія (№77) ), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача, які виразились у відмові позивачу нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 03 вересня 2020 року індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - лютий 2016 р. та березень 2018 р. , відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 січня 2016 року по 03 вересня 2020 року індексацію грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - лютий 2016 р. та березень 2018 р., відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
Крім того, просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі шляхом зобов'язання відповідача подати у строк 30 (тридцять) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Драгомировою О.М., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія ВН №1063318 від 08.09.2021.
В обґрунтування позовних зазначено, що позивач проходив службу в ДУ «Бердянська виправна колонія (№77), наказом №208/0с-20 від 02.09.2020 звільнений у запас Збройних сил України. У період з 01.01.2016 по 03.09.2020 позивачу не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. У зв'язку з наведеним, в серпні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, однак відповідач відмовив з посиланням на те, що у спірний період індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась позивачу в повному обсязі. Зокрема, у період з 01.01.2016 по 03.09.2020 позивачу нараховано та виплачено індексацію в розмірі 19 873,64 грн. Позивач не погоджується з таким твердженням та звертає увагу, що оскільки у лютому 2016 року та в подальшому в березні 2018 року відбулось підвищення посадових окладів працівників Державної кримінально-виконавчої служби, то відповідач при обчисленні індексації грошового забезпечення позивача за спірний період мав застосувати базовий місяць лютий 2016 року та березень 2018 року. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.09.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано у відповідача інформацію про те, який місяць було застосовано як базовий при обчисленні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 03.09.2020.
25.10.2021 відповідач подав витребувану судом інформацію та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що при проведенні індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2016 по 03.09.2020 базовими місяцями визначено листопад 2011 року, січень 2017 року, березень 2018 року. Наголошує на тому, що у спірний період позивачу здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у відповідності до вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини. Просить у задоволенні позову відмовити.
15.11.2021 до суду надійшло клопотання Державної установи «Приморська виправна колонія» про заміну відповідача з ДУ «Бердянська виправна колонія (№77) на Державну установу «Приморська виправна колонія (№145) у зв'язку з перейменуванням згідно наказу Міністерства юстиції України від 23.09.2021 №3371/5.
Щодо вказаного клопотання суд зазначає про його обґрунтованість, що підтверджується матеріалами справи та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв'язку з чим таке клопотання підлягає задоволенню.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
Із заяв по суті справи слідує, що у період з 01.01.2016 по 03.09.2020 позивач проходив службу в ДУ «Бердянська виправна колонія (№77).
Відповідно до витягу з наказу начальника ДУ «Бердянська виправна колонія» (№77) від 02.09.2020 №208/ОС-20 звільнено на підставі пункту 7 (за власним бажанням) статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , водія співробітника відділу охорони державної установи «Бердянська виправна колонія №77», 03.09.2020.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 06.08.2021, у якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.09.2020 включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців, з урахуванням відрахувань.
Листом від 20.08.2021 №10-22-21/Р-22 відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.09.2020 нараховувалась позивачу згідно нормативно-правових актів України та виплачувалась в повному обсязі.
Вважаючи, що відповідач протиправно не здійснював індексацію грошового забезпечення під час служби за період з 01.01.2016 по 03.09.2020 з врахуванням базового місяця лютий 2016 року та березень 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
Згідно з ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За положеннями частини 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України до 23.02.2018 визначала Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 07.10.2009 №222. Вказаним нормативно-правовим актом не було врегульовано порядку здійснення індексації грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
23.02.2018 набрала чинності Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджена наказом Міністерства юстиції України 09.02.2018 №326/5 (далі - Інструкція №326/5).
Пунктом 16 розділу І вищевказаної Інструкції було передбачено, що індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
30.03.2018 Інструкція №326/5 втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції №925/5 від 28.03.2018, яким затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок №925/5, набрав чинності 30.03.2018).
Відповідно до п.16 розділу І Порядку №925/5 індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з положеннями ст.4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як зазначено у ст.6 Закону №1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Отже, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Згідно з п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.09.2020, проте позивач не погоджується з розміром виплаченої індексації, посилаючись на не вірне визначення відповідачем базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення.
Так, за змістом позовної заяви позивач посилається на те, що оскільки у лютому 2016 року та, в подальшому, в березні 2018 року відбулось підвищення посадових окладів працівників Державної кримінально-виконавчої служби, то відповідач при обчисленні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 03.09.2020 мав застосувати базовий місяць лютий 2016 (на підставі наказу Міністерства Юстиції від 26.02.2016 №552/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 28 вересня 2012 року №1438/5») та березень 2018 року (на підставі наказу Міністерства юстиції України від 13.03.2018 №685/5 «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України»).
У постанові від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а Верховний Суд зазначив, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. При цьому, за змістом пункту 5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Суд вважає необґрунтованим твердження позивача про визначення лютого 2016 року як базового місяця для індексації грошового забезпечення позивача, оскільки відповідно до наказу Міністерства Юстиції від 26.02.2016 №552/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 28 вересня 2012 року №1438/5» не відбулось підвищення тарифної ставки за посадою, яку займав позивач. Адже, цим наказом викладено в новій редакції схему посадових окладів осіб начальницького складу навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 28.09.2012 №1438/5. Крім того, вказаним наказом внесені зміни до схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 28.09.2012 №1438/5, а саме: позицію після слова «Музикант» доповнено словом «артист»; доповнено новою позицією такого змісту: технік - доглядач.
Слід зазначити, що ДУ «Бердянська виправна колонія» (№77), у якій позивач проходив службу, не є навчальним закладом Державної кримінально-виконавчої служби України, а тому посилання позивача на вищевказаний нормативно-правовий акт є безпідставним.
З матеріалів справи встановлено, що у період з 01.01.2016 по 01.03.2018 позивачу визначено як базові місяці для індексації грошового забезпечення:
листопад 2011 року - у зв'язку зі встановленням позивачу 30.11.2011 надбавки в розмірі 30 % за вислугу 15 років у відповідності до Додатку №29 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294;
січень 2017 року - у зв'язку з підвищенням посадового окладу позивача на підставі наказу Міністерства Юстиції України від 14.02.2017 №372/5 «Про затвердження схем посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» та згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294.
У свою чергу, з 01.03.2018 по 03.09.2020 базовим місяцем для індексації грошового забезпечення позивача визначено березень 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (набрала чинності 01.03.2018), якою затверджено, крім іншого, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Щодо посилання позивача на наказ Міністерства юстиції України від 13.03.2018 №685/5 «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» суд звертає увагу, що вказаний наказ виданий відповідно та на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що при визначенні базових місяців для індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.03.2018 по 03.09.2020 відповідач діяв у відповідності до законодавства, що регулює спірні правовідносини, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Приморська виправна колонія (№145)» (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Промислова, буд.1; код ЄДРПОУ 08563518) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 10.12.2021.
Суддя М.О. Семененко