Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4084/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Підземне Місто", 61012, м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 9
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХІННОВАЦІЇ", 61168, м. Харків, вул. Валентинівська, буд, 12
простягнення 297 269,45 грн.
без виклику учасників справи
Комунальне підприємство "Підземне Місто" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінновації" про стягнення суми заборгованості за договором № 3Р/12/19 на послуги по наданню місць для розміщення рекламних аплікацій від 27.12.2019 року у розмірі 297 269,45 грн. з яких: сума основного боргу 272 410,37 грн., сума нарахованої пені - 20 739,34 грн., сума нарахованих 3-х % річних - 4 119,74 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 4 459,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, за договором № 3Р/12/19 на послуги по наданню місць для розміщення рекламних аплікацій від 27.12.2019 року в частині повного та своєчасного розрахунку.
Ухвалою суду від 11.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4084/21. Розгляд справи № 922/4084/21 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на повну заяву не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 27.12.2019 року між Комунальним підприємством "Підземне Місто" (позивач, сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техінновації" (відповідач, сторона 2) було укладено договір № 3Р/12/19 на послуги по надання місць для розміщення рекламних аплікацій (а.с. 11-15).
Відповідно до пункту 1.1. договору сторони погодили, що сторона 2 одержує від сторони 1 послуги по наданню місць для розміщення рекламних аплікацій у підземних підвуличних пішохідних переходах, що знаходяться на балансі сторони 1 (надалі - об'єкти) та сплачує ці послуги.
Додатковими угодами № 1 від 10.01.2020 року, № 2 від 20.01.2020 року, № 3 від 03.02.2020 року, № 4 від 10.02.2020 року, № 5 від 15.02.2020 року, № 6 від 02.03.2020 року, № 7 від 10.03.2020 року, № 8 від 01.06.2020 року, № 9 від 10.06.2020 року, № 10 від 14.06.2020 року, № 11 від 22.06.2020 року, № 12 від 03.08.2020 року, № 13 від 10.08.2020 року, № 14 від 01.09.2020 року, № 15 від 10.09.2020 року, № 16 від 01.10.2020 року, № 17 від 02.11.2020 року, № 18 від 01.12.2020 року, № 19 від 21.12.2020 року до договору внесено зміни, зокрема в частині оплати послуг за договором (а.с. 16-63).
Згідно з пунктом 8.2. договору послуги по цьому договору надаються з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року (а.с. 14 зворот).
Пунктом 2.3.1. договору сторони погодили, що сторона 2 зобов'язана вчасно і в повному обсязі вносити плату за послуги, визначені п.1.1. договору, на поточний рахунок сторони 1 незалежно від розміщення рекламних аплікацій.
Відповідно до пункту 3.1. договору за виконання передбачених даним договором послуг сторона 2 сплачує стороні 1 кошти згідно із затвердженими тарифами.
Згідно пункту 3.2. договору перший платіж, визначений даним договором, вноситься на поточний рахунок сторони 1 протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору.
Поточні платежі, визначені цим договором, здійснюються стороною 2 у формі передплати щомісячно, у розмірі місячної оплати, до 20-го числа розрахункового місяця (пункт 3.3. договору а.с. 14).
Відповідно до пункту 4.1 договору на підтвердження факту надання послуг за договором сторонами оформлюється акт прийому-передачі послуг по наданню місць для розміщення рекламних аплікацій у порядку та строки, визначені цим договором.
Пунктом 4.2. договору визначено, що у порядку та строки, визначені п.п. 2.3.5. договору, сторона 2 зобов'язана отримати у приміщенні бухгалтерії сторони 1 та протягом 2 (двох) днів повернути підписаний примірник акту прийому-передачі послуг по наданню місць для розміщення рекламних аплікацій.
За змістом пункту 4.4. договору у разі нез'явлення сторони 2 до приміщення бухгалтерії сторони 1 для підписання акту прийому-передачі послуг по наданню місць розміщення рекламних аплікацій надані за цим договором послуги вважаються прийнятими стороною 2 (а.с. 14).
За твердженнями позивача, на виконання умов договору між сторонами було підписано акти надання послуг, а саме:
- № 564 від 31.01.2020 року на суму 112 065,68 грн.;
- № 8249 від 29.02.2020 року на суму 90 957,77 грн.;
- № 14383 від 31.03.2020 року на суму 49 000,77 грн.;
- № 21297 від 31.05.2020 року на суму 19 562,78 грн.;
- № 25769 від 30.06.2020 року на суму 88 500,63 грн.;
- № 28457 від 31.07.2020 року на суму 94 653,96 грн.;
- № 31827 від 31.08.2020 року на суму 103 935,47 грн.;
- № 35225 від 30.09.2020 року на суму 107 730,09 грн.;
- № 39362 від 31.10.2020 року на суму 112 876,12 грн.;
- № 43262 від 30.11.2020 року на суму 79 956,24 грн.;
- № 45267 від 31.12.2020 року на суму 72 671, 63 грн. (а.с. 64-74).
Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору, за надані послуги, відповідно до актів надання послуг, щодо сплати у строки визначені умовами договору, належним чином не виконав, у зв'язку із чим, у останнього виникла заборгованість за договором у розмірі 272 410,37 грн.
07.05.2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 302-05 про сплату вартості наданих послуг (а.с. 75-81).
19.07.2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу вих. № 483-07 про погашення заборгованості за договором № 3Р/12/19 на послуги по надання місць для розміщення рекламних аплікацій від 27.12.2019 року, у якій останній, вимогам протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги повністю погасити борг за договором (а.с. 82-84).
Вищевказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, статей 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається і матеріалів справи, укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою, є договором про надання послуг.
Відповідно до вимог статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів здійснення повної оплати за надані позивачем відповідно до умов договору № 3Р/12/19 на послуги по наданню місць для розміщення рекламних аплікацій від 27.12.2019 року послуги відповідач суду не надав, суму боргу не спростував.
При цьому, відповідач своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких доказів у спростування суми боргу до суду не надав. З наявного у матеріалах справи поштового повідомлення вбачається, що ухвалу суду від 11.10.2021 року про відкриття провадження у справі № 922/4085/21 відповідачем отримано 19.10.2021 року. Враховуючи вищевикладене, відповідач обізнаний про розгляд справи у суді.
Враховуючи вищевикладене, сума боргу за неналежне виконання зобов'язань за договором № 3Р/12/19 на послуги по наданню місць для розміщення рекламних аплікацій від 27.12.2019 року у розмірі 272 410,37 грн. підлягає задоволенню.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем було нараховано відповідачу пеню у сумі - 20 739,34 грн., та 3-х % річних у розмірі - 4 119,74 грн. (відповідно до наданого розрахунку а.с. 87-89).
Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми 3-х % річних у розмірі - 4 119,74 грн. (відповідно до наданого розрахунку а.с. 88), суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши правильність нарахування 3% річних відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 88) у розмірі 4 119, 74 грн. за період з 21.03.2021 року по 20.09.2021 року нарахованих на суму заборгованості у розмір 272 410,37 грн. судом встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та вони підлягають до задоволення.
Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені у сумі - 20 739,34 грн. (відповідно до наданого розрахунку а.с. 87), суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 5.2.1 договору сторони погодили, що за здійснення несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування оплати, передбаченої у п.п. 3.1-3.3 договору, сторона 2 сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (включаючи день оплати). Пеня починає нараховуватись з 1-го числа місяця, за який у сторони 2 виникла заборгованість (а.с. 14).
Як вбачається із розрахунку позивача, останнім нараховано пеню у сумі 20 739,34 грн. за період з 21.03.2021 року по 20.09.2021 року на суму заборгованості 272 410,37 грн. (відповідно до наданого розрахунку а.с. 87).
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, умовами договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків, а саме пунктом 3.2. договору, сторони визначили, що поточні платежі здійснюються відповідачем у формі передплати щомісячно у розмірі місячної оплати до 20-го числа розрахункового місяця (а.с. 14).
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 20 739,34 грн. за період з 21.03.2021 руко по 20.09.2021 року на суму заборгованості 272 410,37 грн. (відповідно до наданого розрахунку а.с. 87) судом встановлено, що заборгованість, на яку позивач нараховує пеню, утворилась за період із січня по грудень 2020 року відповідно до актів наданих послуг (а.с. 64-74), при цьому період нарахування пені позивачем зазначений з 21.03.2021 року по 20.09.2021 року, що не суперечить вищевикладеним положенням, оскільки для окремих місяців заборгованості може перевищувати встановлений законом строк шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, позивачем не надано до суду жодних доказів, на підставі яких суд мав би змогу визначити правильні періоди прострочення відповідачем суми заборгованості за кожен місяць окремо (щодо часткових оплат), у зв'язку із чим, суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок пені за визначений у наданому до суду позивачем розрахунку період, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 272 410, 37 грн., 3% річних у розмірі 4 119,74 грн.
В частині стягнення пені у сумі 20 739,34 грн. - відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 4 147,95 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінновації" (61168, м. Харків, вул. Валентинівська, буд, 12, ЄДРПОУ 39325384) на користь Комунального підприємства "Підземне Місто" (61012, м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 9, ЄДРПОУ 39044307) суму заборгованості у розмірі 272 410, 37 грн., 3% річних у розмірі 4 119,74 грн. та судовий збір у розмірі 4 147,95 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені у сумі 20 739,34 грн. - у позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
позивач: Комунальне підприємство "Підземне Місто" (61012, м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 9, ЄДРПОУ 39044307);
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техінновації" (61168, м. Харків, вул. Валентинівська, буд, 12, ЄДРПОУ 39325384).
Повне рішення складено "13" грудня 2021 р.
Суддя О.О. Ємельянова