07 грудня 2021 року м. Харків Справа № 922/1178/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В. , суддя Фоміна В.О.
за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №2390Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2021 (рішення ухвалене суддею Сусловою В.В. 08.07.2021 о 15:50 год. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повний текст рішення складено 19.07.2021) у справі №922/1178/21
за позовом Харківської міської ради, м. Харків,
до Спілки споживчих товариств «Кооперація Харківщини», м. Харків,
про зобов'язання вчинити певні дії
У квітні 2021 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області із позовом до Спілки споживчих товариств «Кооперація Харківщини», у якому просила зобов'язати Спілку споживчих товариств «Кооперація Харківщини» знести самочинно збудовану надбудову над першим поверхом нежитлової будівлі літ. «З-1» (орієнтовною площею 105,0 кв.м.) за адресою: м. Харків, Нетіченська набережна, 14, привівши вказану будівлю до попереднього стану відповідно до поверхового плану та експлікації на нежитлову будівлю літ. «З-1» станом на 21.10.2014 з матеріалів інвентаризаційної справи №46562, що знаходиться у Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.07.2021 у справі №922/1178/21 у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що реконструкція нежитлової будівлі літ «З-1» по Нетіченській набережній, 14 у м. Харкові шляхом будівництва прибудови є самочинним будівництвом. Проте, оскільки позивачем до суду не було надано доказів того, що: земельна ділянка, на якій розміщена вказана нежитлова будівля є сформованою та є об'єктом цивільних прав; земельна ділянка перебуває у комунальній власності та на вказану земельну ділянку було проведено державну реєстрацію права власності саме за Харківською міською радою, а також формування та реєстрацію зазначеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав як власника земельної ділянки, на якій проведено самочинне будівництво, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.
Харківська міська рада звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2021 у справі №922/1178/21 за позовом Харківської міської ради до Спілки споживчих товариств «Кооперація Харківщини» про зобов'язання вчинити певні дії та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути зі Спілки споживчих товариств «Кооперація Харківщини» судовий збір на користь Харківської міської ради за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2021 у справі №922/1178/21.
Позивач також звернувся з клопотанням про прийняття до розгляду акту приймання земельної ділянки до земель запасу міста №89/18 від 04.05.2018 та рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 №740/17 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» на підтвердження обставин належності земельної ділянки до комунальної власності, в обґрунтування якого зазначав, що у позові він посилався на лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 15.02.2021 № 317/116-21, в якому повідомлялось, що станом на 29.12.2012 на земельну ділянку по Нетіченський набережній, 14 обліковується державний акт на право постійного користування землею №233 від 24.10.1997 Харківською обласною спілкою споживчих товариств; у Відділі також наявна інформація про передачу зазначеної земельної ділянки місту згідно вказаного акту №89/18 від 04.05.2018. Проте, суд першої інстанції поставив під сумнів достовірність наданих уповноваженим органом державної влади відомостей.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2021 у справі №922/1178/21, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 05.10.2021.
25.08.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін (вх.№9762).
10.09.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням керівника Спілки споживчих товариств «Кооперація Харківщини», що вчиняє дії від імені юридичної особи без довіреності, у щорічний відпустці до 10.10.2021 (вх.№10532).
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021 у зв'язку із відпусткою судді Білоусової Я.О., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 було оголошено в судовому засіданні перерву до 11.11.2021.
09.11.2021 від Харківської міської ради надійшли пояснення, в яких позивач просить долучити раніше наданий акт приймання земельної ділянки до земель запасу міста №89/18 від 04.05.2018 та рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 №740/17 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» до матеріалів справи як докази, що мають виключне значення для справи (вх.№12953). До пояснень позивачем також додано копії рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради №639 від 13.08.1997 «Про надання Харківській спілці споживчих товариств у користування земельної ділянки по вул. Нетеченській набережній, 14», клопотання Харківської спілки споживчих товариств Облспоживспілки від 29.08.1996 про закріплення за ним земельної ділянки, а також схеми розташування ділянки.
Згідно розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2021 у зв'язку із відпусткою судді Шевель О.В., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.
Відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 відкладено розгляд справи на 07.12.2021.
06.12.2021 від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін (вх.№14173). До пояснень відповідачем додані копії Статуту Спілки споживчих товариств «Кооперація Харківщини» в редакції 2012 року та витягу з ЄДРПОУ від 16.05.2014 щодо реєстрації припинення Харківської обласної спілки споживчих товариств.
07.12.2021 від Харківської міської ради надійшло клопотання (вх.№14248) про виправлення описки в позовній заяві щодо дати затвердження поверхового плану нежитлової будівлі літ. «З-1» за адресою: м. Харків, Нетіченська набережна, 14, який міститься в інвентаризаційній справі №46562, що було отримано від КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (а саме замість «станом на 21.10.2014» вважати вірним «станом на 24.02.2014»).
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2021 у справі №922/1178/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, з урахуванням клопотання про виправлення описки.
Представники відповідача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечували та просили, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Стосовно наданих позивачем та відповідачем в суді апеляційної інстанції додаткових доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно положень ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, сторонами не доведено неможливості подання таких доказів суду першої інстанції. А тому, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття їх до розгляду.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Окрім того, відповідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Так, звертаючись з апеляційною скаргою позивач зазначає, що суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку стосовного того, що виконані відповідачем будівельні роботи є самочинним будівництвом, не застосував відповідні правові наслідки, при цьому безпідставно встановив, що позивачем не доведено його прав на земельну ділянку, а відповідно і права на звернення з позовом.
Водночас, відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. При цьому, визнає обставини влаштування надбудови над належною йому нежитловою будівлею літ. «З-1» площею 103,9 кв.м. по Нетіченській набережній, 14 у м. Харків.
Також, відповідач не заперечує той факт, що на підставі ст. 83 Земельного кодексу України орган місцевого самоврядування має повноваження розпоряджатися земельними ділянками, які перебувають у комунальній власності. Проте, зазначає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту його державної реєстрації. Відтак, до моменту державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку під будівлею літ «З-1» по Нетіченській набережній, 14 у м. Харкові права Харківської міської ради не порушені.
Крім того, за твердженням відповідача, ССТ «Кооперація Харківщини» створена на базі майна Харківської обласної спілки споживчих товариств, до складу якого увійшла, зокрема, нежитлова будівля літ. «З-1» загальною площею 103,9 кв.м. по Нетіченській набережній, 14 у м. Харкові. Вказане майно передано ССТ «Кооперація Харківщини» на підставі правочинів дарування, про що мається запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, до відповідача, який набув право власності на нерухоме майно, у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України перейшло право користування земельною ділянкою, якою володіла та користувалась Харківська обласна спілка споживчих товариств згідно Державного акту на право постійного користування землею №233 від 24.10.1997.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Звертаючись з позовною заявою, Харківська міська рада зазначала, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна по Нетіченській набережній, 14 у м. Харкові, Спілці споживчих товариств «Кооперація Харківщини» належить, зокрема, нежитлова будівля літ. «З-1» загальною площею 103,9 кв.м. на підставі договору дарування №1057 від 25.03.2013.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», розділу 8 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради від 16.11.2011 № 504/11 (зі змінами та доповненнями) (далі - Правила) на підставі направлення №250-Н від 10.12.2020 для проведення перевірки благоустрою міста Харкова, інспекторами з благоустрою сектору контролю за станом благоустрою у сфері житлово-комунального господарства Інспекції з благоустрою проведено перевірку благоустрою міста Харкова, а саме фасаду нежитлової будівлі літ. « 3-1» по Нетіченській набережній, 14. За результатами здійснення вказаних заходів самоврядного контролю у сфері благоустрою встановлено факт порушення Правил, а саме: на огородженій земельній ділянці по Нетіченській набережній, 14 у м. Харкові, проведено роботи зі зміни (реконструкції) фасаду нежитлової будівлі літ. «З-1», шляхом влаштування надбудови над першим поверхом будівлі (орієнтовно площею 105,0 кв.м.), зовні надбудова оздоблена металевим профлистом без декларативно-дозвільних документів.
Інспекторами з благоустрою складено акт перевірки благоустрою міста Харкова № 250-А від 28.12.2020 про порушення п. 1 ч. 1 ст. 16 (на об'єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом), п. 1 (підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію), п. 2 (утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини) ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п. 5.7.1.1. (на об'єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом), п. 6.3.1. (роботи по ремонту, реконструкції, реставрації фасадів об'єктів архітектури виконуються відповідно до паспорту опорядження фасаду, погодженого головним архітектором міста Харкова, а якщо об'єкт архітектури є пам'яткою культурної спадщини, - додатково погодженого відповідним органом охорони культурної спадщини) Правил благоустрою території міста Харкова та видано Припис із вимогою про усунення порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій міста Харкова № 250-П від 16.12.2020. Вимогу цього припису не виконано.
За твердженням Харківської міської ради, зважаючи на те, що земельна ділянка, на якій розміщена нежитлова будівля літ. « 3-1» перебуває у комунальній власності, то здійснення будь-яких будівельних робіт на ній порушує право власності територіальної громади міста Харкова на землю. Окрім цього, самочинна зміна (реконструкція) фасаду нежитлової будівлі літ. «3-1», шляхом влаштування надбудови над першим поверхом будівлі (орієнтовною площею 105,0 кв.м) та оздоблення зовні металевим профлистом надбудови без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та належно затвердженого проекту ставить під загрозу надійність і безпечність експлуатації нежитлової будівлі літ. « 3-1» по Нетіченській набережній, 14 у м. Харкові.
Враховуючи, що об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку, відсутність належного дозволу, а також належним чином затвердженого проекту для будівництва, проведена відповідачем зміна (реконструкція) нежитлової будівлі літ. « 3-1» шляхом влаштування надбудови над першим поверхом будівлі (орієнтовною площею 105 кв.м.) та оздоблення її зовні металевим профлистом по Нетіченській набережній, 14 у м. Харкові є самочинним будівництвом, а тому позивач вважає, що відповідно положень ст. 376 ЦК України вказана будівля підлягає приведенню до попереднього стану шляхом знесення відповідної надбудови.
В свою чергу, як було зазначено, відповідач не заперечує обставини влаштування надбудови над нежитловою будівлею літ. «З-1» площею 103,9 кв.м. по Нетіченській набережній, 14. Проте зазначає, що надбудову було здійснено у 2016 році згідно архітектурно-будівельного рішення «Ескізний проект» з матеріалу 06/08-16-АС.
За твердженням відповідача, надбудова із дерев'яних конструкцій на нежитловій будівлі літ. «З-1» за вказаною адресою не є нерухомим майном; право користування земельною ділянкою перейшло до ССТ “Кооперація Харківщини” у порядку ст. 377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України, а відповідно до ч. 4. ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів технічної можливості демонтажу нежитлової будівлі гаражу літ. «З-1», як надбудови до нежитлового приміщення - гаражу без пошкодження конструкції споруди, не визначено, яку саме частину будівлі слід знести, її розмір та конфігурацію, а тому відповідна вимога, на думку відповідача, порушує права власника в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, відповідач вважає, що задоволення позову призведе до негативних наслідків, а саме: порушення прав власника будівлі; зменшення надходжень до бюджету, значне погіршення зовнішнього вигляду будівлі, фасад якої було покращено у зв'язку із проведенням ремонтних робіт; зменшення робочих місць працівників, як платників обов'язкових податків та зборів; понесення збитків ССТ «Кооперація Харківщини» за списання будівельних матеріалів та виконання робіт.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до положень ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно частин 1 - 4 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Правовий аналіз наведених норм дозволяє виділити такі ознаки самочинного будівництва: об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил. При цьому, кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою підставою для визнання відповідного об'єкту самочинним будівництвом.
Згідно ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством; здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту; виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування; прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.
Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність»).
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Поняття будівництво включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Відповідно до Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України №45 від 16.05.2011 для забезпечення проектування об'єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування. Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Завдання на проектування об'єктів будівництва складається з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником).
Згідно п. 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).
Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження, технічні умови, завдання на проектування (ч. 1 ст. 29 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Відповідно до частин 2 - 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).
Містобудівні умови та обмеження містять, зокрема, відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Згідно з ч. 7 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до положень ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» за рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Судом встановлено, що Спілці споживчих товариств «Кооперація Харківщини» належить, зокрема, нежитлова будівля літ. «З-1» загальною площею 103,9 кв.м. по Нетіченській набережній, 14 у м. Харкові на підставі договору дарування № 1057 від 25.03.2013.
Згідно копій матеріалів інвентаризаційної справи №46562, а також технічного паспорту вбачається, що належна відповідачу нежитлова будівля літ. «З-1», що розташована за адресою: м. Харків, Нетіченська набережна, №14, станом на 24.02.2014 була одноповерховою.
Водночас, за результатами здійснення заходів самоврядного контролю у сфері благоустрою інспекторами з благоустрою встановлено факт порушення Правил благоустрою території міста Харкова, а саме: на огородженій земельній ділянці по Нетіченській набережній, 14 у м. Харкові, проведено роботи зі зміни (реконструкції) фасаду нежитлової будівлі літ. «З-1», шляхом влаштування надбудови над першим поверхом будівлі (орієнтовною площею 105,0 кв.м), зовні надбудова оздоблена металевим профлистом без декларативно-дозвільних документів.
Згідно з листом Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 12.02.2021 № 747/0/605-21 будь-які проекти рішень з питання надання земельної ділянки у власність або користування для розміщення, здійснення будівництва, збереження зазначених об'єктів по Нетіченській набережній, 14 на розгляд сесією Харківської міської ради Департаментом не готувались; містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкту будівництва на вказану земельну ділянку Департаментом не готувались; будь-які рішення постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва стосовно зазначеного об'єкту за вказаною адресою не приймалися; паспорт опорядження фасаду не реєструвався.
Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту від 26.02.2021 за №202/0/250-21 в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо об'єкта будівництва по Нетіченській набережній, 14 у м. Харкові; будь-які документи дозвільного характеру не надходили.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд погоджується із встановленими судом першої інстанції обставинами, що проведення відповідачем реконструкції нежитлової будівлі літ. «З-1» по Нетіченській набережній, 14 у м. Харків шляхом влаштування надбудови над першим поверхом будівлі є самочинним будівництвом.
Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог з посиланням на недоведеність обставин перебування земельної ділянки, на якій розташований об'єкт самочинного будівництва, в комунальній власності у зв'язку з не наданням доказів сформованості цієї земельної ділянки як об'єкту цивільних прав та проведення державної реєстрації цього права за Харківською міською радою.
При цьому, апеляційний господарський суд виходить з такого.
Згідно з пунктами 3, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI (далі - Закон № 5245-VI) з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013 року) землі державної та комунальної власності в Україні є розмежованими. Землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Пунктом 4 розділу II Закону №5245-VI визначено, що у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.
Таким чином, всі землі у межах території м. Харкова, за окремими винятками, які прямо визначені у Законі №5245-VI, відносяться до земель комунальної власності.
Враховуючи вказані положення законодавства, а також те, що земельна ділянка по Нетіченській набережній, 14 знаходиться у межах м. Харкова, при цьому відсутні докази наявності виняткових обставин, які передбачені Законом №5245-VI, суд приходить до висновку, що вказана земельна ділянка належить до комунальної власності.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновленні становища, яке існувало до порушення.
Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 пункт "б").
Положеннями статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Отже, формування земельної ділянки здійснюється у випадку необхідності визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, однак при цьому таке формування жодним чином не пов'язується з реалізацією повноважень власника землі щодо захисту свого права власності з використанням правового механізму, який визначений наведеними вище статтями Цивільного та Земельного кодексів України. (Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 у справі №920/751/20).
Таким чином, доводи відповідача про не сформованість земельної ділянки, а також відсутність даних про її державну реєстрацію не можуть бути підставою для відмови у задоволенні даного позову.
Більше того, приналежність вказаної земельної ділянки територіальній громаді м. Харкова своїми діями підтверджував і сам відповідач, який стверджував, що звертався до Харківської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки по Нетіченській набережній, 14 для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі та допоміжних споруд (який, до речі, не було ним отримано).
Окрім того, відповідач посилається на обставини наявності у нього відповідно до положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України права користування земельною ділянкою у зв'язку з переходом до нього права власності на нежитлову будівлю літ. «З-1» загальною площею 103,9 кв.м., за адресою: м. Харків, Нетіченська набережна, 14 на підставі договору дарування від Харківської обласної спілки споживчих товариств, яка в свою чергу, мала право постійного користування землею на підставі державного акту №233 від 24.10.1997.
Проте, такі доводи відповідача не можуть бути визнані судом достатньо переконливими, оскільки ним не надано до матеріалів справи відповідного договору дарування. При цьому, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься лише інформація, що Спілка споживчих товариств «Кооперація Харківщини» набула право власності на зазначену нежитлову будівлі на підставі договору дарування від 25.03.2013. Проте, відсутня інформація про особу дарувальника. Такі обставини не дають можливості суду достеменно встановити обставини переходу до відповідача права користування земельною ділянкою на підставах, які були у попереднього землекористувача.
Водночас, дані обставини не мають істотного значення для розгляду даної справи, оскільки відповідачем не спростовано обставин самочинного здійснення надбудови.
Колегія суддів зазначає, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
У випадках, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
В даному випадку правове значення має позиція власника земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Для висновку про знесення самочинно збудованої надбудови у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, без належно затвердженого проекту, з використанням земельної ділянки, що не була відведена забудовнику для цієї мети у встановленому порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Предметом позову є зобов'язання вчинити певні дії, а саме: зобов'язати відповідача знести самочинно збудовану надбудову над першим поверхом нежитлової будівлі літ. “З-1” (орієнтовною площею 105,0 кв.м.) за адресою: м. Харків, Нетіченська набережна, 14, привівши вказану будівлю до попереднього стану відповідно до поверхового плану та експлікації на нежитлову будівлю літ. “З-1” станом на 21.10.2014 з матеріалів інвентаризаційної справи №46562, що знаходиться у КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” Харківської міської ради.
Тобто, Харківська міська рада, як власник земельної ділянки, на якій розташована зазначена нежитлова будівля, просить суд зобов'язати відповідача привести нежитлову будівлю літ. «З-1» до стану, який існував до порушення - до самочинного влаштування другого поверху над нежитловою будівлею, характеристики якої містяться у поверховому плані та експлікації.
У справі містяться копії матеріалів інвентаризаційної справи №46562 на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Харків, Нетіченська набережна, 14, отримані позивачем від КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», зокрема, поверховий план та експлікація приміщень до плану поверхів громадського будинку за вказаною адресою, станом на 24.02.2014. Відповідачем також до матеріалів справи надано копію технічного паспорту на спірну будівлю, виготовленого станом на 24.02.2014.
З огляду на викладене, а також на те, що обставини помилкового зазначення позивачем невірної дати виготовлення інвентаризаційних матеріалів не впливають на суть спору, колегія суддів вважає за можливе прийняти до уваги заяву позивача про виправлення описки.
Отже, враховуючи, що надбудова над першим поверхом нежитлової будівлі літ. “З-1” (орієнтовною площею 105,0 кв.м.) за адресою: м. Харків, Нетіченська набережна, 14 є самочинним будівництвом, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог власника земельної ділянки про зобов'язання відповідача знести її, привівши будівлю до попереднього стану.
Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
В обґрунтування заяви про застосування строків позовної давності відповідач посилається на те, що він вільно та відкрито використовує у власній фінансово-господарській діяльності нежитлову будівлю літ. «З-1», розташовану по Нетіченській набережній, 14 у м. Харків у результаті проведення модернізації та ремонту основних засобів; сплачує збільшений у двічі податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який є місцевим податком та потрапляє до місцевого бюджету про що, у період майже на протязі п'яти років з 30.11.2016 до звернення з позовом у квітні 2021, Харківська міська рада могла довідатись.
Колегія суддів враховує, що у статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.
Так, враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об'єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після початку чи закінчення будівництва. За таких обставин, заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За положеннями ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2021 у справі №922/1178/21 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити.
Зобов'язати Спілку споживчих товариств «Кооперація Харківщини» (код ЄДРПОУ 38279809) знести самочинно збудовану надбудову над першим поверхом нежитлової будівлі літ. «З-1» (орієнтовною площею 105,0 кв.м.) за адресою: м. Харків, Нетіченська набережна, 14, привівши вказану будівлю до попереднього стану відповідно до поверхового плану та експлікації на нежитлову будівлю літ. «З-1» станом на 24.02.2014 з матеріалів інвентаризаційної справи №46562, що знаходиться у Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.12.2021.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя І.В. Тарасова
Суддя В.О. Фоміна