Постанова від 06.12.2021 по справі 917/730/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року м. Харків Справа № 917/730/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Пахомової І.В.

та представників учасників справи:

прокурор - Трофіменко О.О. (посвідчення №058452 від 03.12.2020);

позивач - не з'явився;

перший відповідач - не з'явився;

другий відповідач - Баранова В.І. (ордер б/н від 08.11.2021 р., свідоцтво серія №ПТ№1703 від 27.06.2017);

третій відповідач - Лукьяненко О.А. (ордер б/н від 29.10.2021 р., посвідчення №1732 від 27.06.2017);

третя особа - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Добробут Тростянець" та ОСОБА_1 (вх.№2773П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 (суддя І.Г.Кльопов, повний текст складено та підписано 12.02.2021) у справі №917/730/20

за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратура в інтересах держави в особі Територіальної громади в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області, с.Заворскло, Полтавський район, Полтавська область,

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м.Полтава,

2. Фермерського господарства "Добробут Тростянець", с.Великий Тростянець, Полтавський район, Полтавська область,

3. ОСОБА_1 , с.Великий Тростянець, Полтавський район, Полтавська область,

третя особа Фермерське господарство "Агро Приходько", Полтавська обл., Полтавський район, село Портнівка,

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди, повернення земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратура в інтересах в інтересах держави в особі Територіальної громади в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області звернувся до суду з позовом до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, 2 Фермерського господарства "Добробут Тростянець", 3. ОСОБА_1 , в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №5007-сг від 25.05.2017 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №5016-сг від 29.05.2017 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду

3. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №5008-сг від 25.05.2017 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду

4. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №5017-сг від 29.05.2017 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду

5. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №3765-сг від 11.04.2017 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду

6. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №1317/0/75-15-сг від 18.09.2015 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду

7. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №1291/0/75-15-сг від 18.09.2015 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду

8. Визнати недійсним договір оренди землі від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 5,1214 га, кадастровий номер 5324081000:00:016:0022, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років.

9. Визнати недійсним договір оренди землі від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 13,6852 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0006, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років.

10. Визнати недійсним договір оренди землі від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 2,9961 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0010, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років.

11. Визнати недійсним договір оренди землі від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 10,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0005, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років.

12. Визнати недійсним договір оренди землі від 11.04.2017 щодо земельної ділянки площею 3,7472га, кадастровий номер 5324081000:00:020:0022, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років.

13. Визнати недійсним договір оренди землі від 22.09.2015 щодо земельної ділянки площею 15,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:011:0039, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 21 рік.

14. Визнати недійсним договір оренди землі від 22.09.2015 щодо земельної ділянки площею 17,1734 га, кадастровий номер 5324081000:00:015:0071, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років та припинити право оренди ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на зазначені земельні ділянки

15. Зобов'язати Фермерське господарство "Добробут Тростянець", вул Шляхова,19 (с.Великий Тростянець, Полтавський район, Полтавська область, 38770, код ЄДРПОУ 39980268) передати Заворсклянській сільській об'єднаній територіальній громаді в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області земельні ділянки: - площею 5,1214 га, кадастровий номер 5324081000:00:016:0022;

- площею 13,6852 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0006;

- площею 2,9961 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0010;

- площею 10,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0005;

- площею 3,7472га, кадастровий номер 5324081000:00:020:0022;

- площею 15,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:011:0039;

- площею 17,1734 га, кадастровий номер 5324081000:00:015:0071 до земель запасу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі №917/730/20 позов задоволено та вирішено:

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №5007-сг від 25.05.2017 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №5016-сг від 29.05.2017 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №5008-сг від 25.05.2017 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №5017-сг від 29.05.2017 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №3765-сг від 11.04.2017 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №1317/0/75-15-сг від 18.09.2015 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №1291/0/75-15-сг від 18.09.2015 про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Визнати недійсним договір оренди землі від 29.05.2017, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 5,1214 га, кадастровий номер 5324081000:00:016:0022, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років.

Визнати недійсним договір оренди землі від 29.05.2017 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 13,6852 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0006, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років.

Визнати недійсним договір оренди землі від 29.05.2017 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 2,9961 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0010, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років.

Визнати недійсним договір оренди землі від 29.05.2017 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 10,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0005, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років.

Визнати недійсним договір оренди землі від 11.04.2017 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 3,7472га, кадастровий номер 5324081000:00:020:0022, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років.

Визнати недійсним договір оренди землі від 22.09.2015 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 15,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:011:0039, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 21 рік.

Визнати недійсним договір оренди землі від 22.09.2015 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 17,1734 га, кадастровий номер 5324081000:00:015:0071, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років та припинити право оренди ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на зазначені земельні ділянки.

Зобов'язати Фермерське господарство "Добробут Тростянець", вул Шляхова, 19 (с.Великий Тростянець, Полтавський район, Полтавська область, 38770, код ЄДРПОУ 39980268) передати Заворсклянській сільській об"єднаній територіальній громаді в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області земельні ділянки: - площею 5,1214 га, кадастровий номер 5324081000:00:016:0022;

- площею 13,6852 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0006;

- площею 2,9961 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0010;

- площею 10,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0005;

- площею 3,7472га, кадастровий номер 5324081000:00:020:0022;

- площею 15,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:011:0039;

- площею 17,1734 га, кадастровий номер 5324081000:00:015:0071 до земель запасу.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул.Уютна, 23, м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) на користь Полтавської обласної прокуратури ( вулиця 1100-річчя Полтави, 7, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 22071,00грн.

Стягнути з Фермерського господарства "Добробут Тростянець"(вул Шляхова,19, с.Великий Тростянець, Полтавський район, Полтавська область, 38770, код ЄДРПОУ 39980268) на користь Полтавської обласної прокуратури (вулиця 1100-річчя Полтави, 7, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 29428,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 7357,00 грн.

Фермерське господарство "Добробут Тростянець" та ОСОБА_1 із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодились та звернулись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що прокурором не надано доказів на підтвердження існування на момент прийняття оспорюваних наказів передбачених статтею 123 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та у затвердженні цих проектів.

Зазначають, що твердження прокурора щодо формального підходу до вирішення заяви, прийняття рішення про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення та про передачу в оренду земельних ділянок є безпідставними та надуманими.

Вважають безпідставними доводи прокурора відносно того, що договори оренди земельних ділянок укладені без проведення нормативної грошової оцінки, що є однією з підстав для визнання договорів оренди недійсними.

Вказують, що прокурор не довів порушення прав та інтересів держави в особі позивача внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваних наказів та не довів, що право орендодавця є порушеним.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянти подали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі №917/730/20, посилаючись на те, що представник ФГ "Добробут Тростянець" не був присутній в судовому засіданні 02.02.2021, оскільки перебував на лікарняному з 02.02.2021 по 01.03.2021. А ОСОБА_1 в засіданні не був присутній в судовому засіданні, не мав законного представника у справі, а про оскаржуване рішення дізнався після отримання постанови ДВС 02.08.2021.

07.09.2021 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №917/730/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Шутенко І.А., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі №917/730/20 у зв'язку з тим, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу, залишено без руху апеляційну скаргу Фермерського господарства "Добробут Тростянець" та ОСОБА_1 та надано апелянтам строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Голова ФГ "Добробут Тростянець" Михайло Матьоха подав апеляційну скаргу, яка за своїм змістом є клопотанням про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 09.09.2021 (вх.11540 від 04.10.2021). До вказаного клопотання додав копію меморіального ордеру №МВ57086228 від 01.10.2021 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 88284,00 грн., докази надсилання копії апеляційної скарги всім учасникам справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у справі №917/730/20 клопотання Фермерського господарства "Добробут Тростянець" та ОСОБА_1 про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Добробут Тростянець" та ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі №917/730/20. Встановлено строк прокурору, позивачу, першому відповідачу та третій особі для подання відзивів на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на 08.11.2021 о 11:30 годині.

25.10.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від голови ФГ "Добробут Тростянець" Матьохи М.І. надійшла заява (вх.№12237), в якій він зазначає про необхідність зупинення дії оскаржуваного рішення посилаючись на приписи ч.5 ст. 262 ГПК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №917/730/20 зупинено дію рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі №917/730/20.

26.10.2021 від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11671), в якому вона вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без, а апеляційну скаргу без задоволення.

08.11.2021 від представника ФГ "Добробут Тростянець" надійшли письмові пояснення (вх.№12841).

В судовому засіданні 08.11.2021 оголошено перерву до 24.11.2021 до 12:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства "Добробут Тростянець" та ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі №917/730/20 відбудеться 06.11.2021 о 11:30 год.

29.11.2021 від Фермерського господарства "Добробут Тростянець" та ОСОБА_1 надійшли заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності (вх.№13802 та вх.№13803).

В судове засідання 06.12.2021 з'явились представники другого та третього відповідачів, які підтримує апеляційну скаргу, просить її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В судове засідання також з'явився прокурор, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Від першого відповідача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (вх.№14075 від 06.12.2021)

06.12.2021 від голови Терешківської сільської ради надійшло клопотання про розгляд без його участі (вх.№14099). До клопотання додає копія Рішення Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20.01.2021. Вказаним рішенням вирішено:

1.Затвердити Передавальний акт Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ЄДРПОУ 21046377, адреса: вулиця Соборна № 9, с. Заворскло, Полтавського району, Полтавської області яка припиняє свою діяльність в результаті реорганізації шляхом приєднання до Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області(ЄДРПОУ 21044349 місце знаходження: с. Терешки, Полтавського району Полтавської області, 38762).

2. Затвердити Передавальний акт Виконавчого комітету Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області, (ЄДРПОУ 41858507) адреса: вулиця Соборна № 9, с. Заворскло, Полтавського району Полтавської області, який припиняє свою діяльність в результаті реорганізації шляхом приєднання до Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (ЄДРПОУ 42143829) місце знаходження: с. Терешки, Полтавського району Полтавської області, 38762.

3. Сільському голові Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області забезпечити виготовлення копії Передавального акту за правилами, передбаченими законодавством про державну реєстрацію юридичних осіб, для цілей здійснення державної реєстрації припинення Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області ЄДРПОУ 21046377, адреса: вулиця Соборна № 9, с. Заворскло. Полтавського району Полтавської області, як юридичної особи в результаті її реорганізації шляхом приєднання до Терешківської сільської ради (ЄДРПОУ 21044349 місце знаходження: с, Терешки, Полтавського району Полтавської області, 38762), та припинення Виконавчого комітету Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області, (ЄДРПОУ 41858507 ) адреса: вулиця Соборна № 9, с. Заворскло, Полтавського району Полтавської області, як юридичної особи в результаті його реорганізації шляхом приєднання до Виконавчого комітету Терешківської сільської ради (ЄДРПОУ 42143829 місце знаходження: с. Терешки, Полтавського району Полтавської області, 38762).

4. Уповноважити сільського голову Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Турпітька Віталія Петровича провести державну реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинення Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області як юридичної особи в результаті її реорганізації шляхом приєднання до Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, провести державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинення виконавчого комітету Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області, як юридичної в результаті його реорганізації шляхом приєднання до виконавчого Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Дослідивши зміст цього рішення, суд зазначає, що відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами ч. 3 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст.52 ГПК України, являє собою перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

При цьому, згідно ч.1 ст.74 ГПК України обов'язок доведення факту правонаступництва (у спірних відносинах - переходу відповідного права вимоги) покладається на зацікавлену сторону.

Згідно з частинами 1, 5 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4 ст.87 ЦК України).

Судовою колегією встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається: ЄДРПОУ 21046377, назва юридичної особи - Заворсклянська сільська рада -перебуває в стані припинення з 29.12.2020. Однак запис про припинення юридичної особи наразі не винесено. Отже юридична особа Заворсклянська сільська рада не припинена.

З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що здійснення процесуального правонаступництва на даний момент є передчасним.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю позивача, першого відповідача та третьої особи.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні прокурора та уповноважених представників другого та третього відповідачів, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо правомірності звернення прокурора до суду із даним позовом, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист інтересів держави та брати участь у цих справах.

Згідно частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те. що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskayav. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати и позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Судова колегія зазначає, що пред'являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму захисту інтересів держави у земельній сфері.

Таким чином, звернення прокурора з позовною заявою до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земель державної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Ці дії включають подання прокурором до господарського суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Підставою представництва інтересів держави в судах с наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію у своїх постановах висловив Верховний Суд України у справах за № 16/472 від 23 травня 2006 року, № 05-5-46/8142 від 03 квітня 2007 року, № 12/111 від 15 травня 2007 року. А також, вже Верховний суд у справі за №926/1111/15 від та від 24 липня 2019 року у справі №235/7381/16.

Отже, прокурор, вважаючи, що внаслідок невиконання умов договору порушуються інтереси держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України.

Захист інтересів держави прокурором полягає також у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до статті 14 Конституції України та частини 1 статті 148 Господарського кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об'єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.

Одночасно судова колегія вважає також за необхідне зауважити на тому, що питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Наведений порядок при поданні першим заступником керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Територіальної громади в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області даного позову був дотриманий, що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідними листами прокурора до Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 13.11.2019 вих. №35-1879вих19 та Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області до Полтавської місцевої прокуратури від 02.10.2019 за вих. №02-34/993 щодо даного спору.

Судами встановлено, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (яке, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5, є правонаступником Головного управління Держземагентства у Полтавській області), надано дозволи ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду 7 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, а саме:

№ 1256-сг від 02.07.2014

№ 372/0/75-15-сг від 20.07.2015

№ 372/0/75-15-сг від 16.07.2015

№ 373/0/75-15-сг від 20.07.2015

№ 1257-сг від 02.07.2014

№ 1259-сг від 02.07.2014

№ 1258-сг від 02.07.2014

Ділянки розташовані за межами населених пунктів Заворсклянської сільської ради Полтавського району.

У подальшому, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнято накази:

№ 5007-сг від 25.05.2017

№ 5016-сг від 29.05.2017

№ 5008-сг від 25.05.2017

№ 5017-сг від 29.05.2017

№ 3765-сг від 11.04.2017

№ 1317/0/75-15-сг від 18.09.2015

№ 1291/0/75-15-сг від 18.09.2015, якими затверджено документацію із землеустрою, розроблену на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, та передано в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки державної власності загальною площею 67,7233 га, розташовані за межами населених пунктів Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області для ведення фермерського господарства.

Усі вищезазначені накази ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийняті на підставі клопотань ОСОБА_1 та доданих до них документів.

У подальшому, між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 укладено 7 договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 67,7233 га, розташовані за межами населених пунктів Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області, а саме:

- від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 5,1214 га, кадастровий номер 5324081000:00:016:0022, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років;

- від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 13,6852 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0006, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років;

- від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 2,9961га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0010, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років;

- від 29.05.2017 щодо земельної ділянки площею 10,0000 га, кадастровий номер 5324081000:00:004:0005, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років;

- від 11.04.2017 щодо земельної ділянки площею 3,7472 га, кадастровий номер 5324081000:00:020:0022, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років;

- від 22.09.2015 щодо земельної ділянки площею 15,0000га, кадастровий номер. 5324081000:00:011:0039, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 21 рік;

- від 22.09.2015 щодо земельної ділянки площею 17,1734 га, кадастровий номер 5324081000:00:015:0071, що розташована за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області терміном на 7 років.

Право оренди по усім вищевказаним договорам зареєстровано із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Проте, як вказує прокурор в позовній заяві, Полтавською місцевою прокуратурою під час вивчення зазначеної документації встановлено, вказані накази прийнято, а договори оренди землі укладено з порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", а тому вони є незаконними, підлягають скасуванню та, відповідно, визнанню недійсними.

В обґрунтування позовних вимог прокурор стверджує, що у поданих до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області заявах (клопотаннях) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для створення та ведення фермерського господарства ОСОБА_1 не обґрунтовано бажані для отримання великі розміри земельних ділянок на території сільської ради, з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства.

Також, у вказаній заяві та доданих до неї документах не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання землі.

Отже, відсутність у заяві обов'язкової інформації щодо обґрунтування значних розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства та відсутність реальної можливості її обробітку, кількості членів фермерського господарства і наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність є порушенням встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства.

Окрім зазначеного, всупереч вимогам ч. 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", якою встановлено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, спірні земельні ділянки, виділені ОСОБА_1 , розташовані не єдиним масивом.

Також прокурор зазначає, що враховуючи вимоги статей 7, 12 Закону "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123 та 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Проте згідно з інформацією, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна та договорами оренди землі в 2014 та 2015 роках (договори оренди від 22.12.2014 та 07.08.2015) ОСОБА_1 , з метою реалізації права на створення фермерського господарства ОСОБА_1 вже отримано дві земельні ділянки загальною площею 47, 1877 га на території Заворсклянської сільської ради для ведення фермерського господарства.

У подальшому ОСОБА_1 засновано Фермерське господарство "Добробут Тростянець", зареєстроване 01.09.2015.

Таким чином, як вважає прокурор, відповідачами не дотримано положень Земельного Кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство" в частині подання та прийняття обов'язкових документів та інформації для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок внаслідок ненадання відомостей ОСОБА_1 та неналежного виконання обов'язків посадовими особами Головного управління Держземагенства в Полтавській області. Зокрема, Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області не встановлено і не зазначено обставин і фактів, які підлягали встановленню з огляду на положення статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", а саме: не надано оцінки обставинам і умовам, зазначеним у заявах ОСОБА_1 , не перевірено, як заявник обґрунтовував розміри земельних ділянок, які перспективи діяльності власного фермерського господарства він наводив при цьому, та які з них були враховані при прийнятті рішення ГУ Держземагенства про надання йому 7 дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення 7 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства. Зокрема, чи мав (має) можливість самостійно вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, чи мав (має) потенційних контрагентів, ресурси яких він може залучити для ведення фермерського господарства, а також чи буде взагалі проводити діяльність на відведених земельних ділянках самостійно.

Також вказані накази стали підставою для укладення між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 вказаних 7 договорів оренди земельних ділянок загальною площею 67,7233 га.

Прокурор просить суд визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадстру у Полтавській області, визнати недійсними договори оренди землі та зобов'язати Фермерське господарство "Добробут Тростянець" передати Заворсклянській сільській об"єднаній територіальній громаді в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області вказані земельні ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 вже використав один раз право на отримання земельної ділянки державної власності, накази ГУ Держземагентства у Полтавській області, якими затверджено документацію із землеустрою, розроблену на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, та передано в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки державної власності загальною площею 67,7233 га, розташовані за межами населених пунктів Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області для ведення фермерського господарства, прийнято із порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство". Отже, договори оренди землі, які укладені на їх підставі, визнаються судом недійсними.

Судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, з огляду на таке.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати непередбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України "Про фермерське господарство".

Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Матеріалами справи підтверджено, що в 2014 та 2015 роках (договори оренди від 22.12.2014 та 07.08.2015) ОСОБА_1 , з метою реалізації права на створення фермерського господарства, отримано дві земельні ділянки загальною площею 47, 1877 га на території Заворсклянської сільської ради для ведення фермерського господарства. Наведене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власне на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна договорами оренди землі.

У подальшому ОСОБА_1 засновано Фермерське господарство "Добробут Тростянець", яке зареєстроване 01.09.2015.

Таким чином, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участі торгах, а фермерське господарство після державної реєстрації має правої отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Оскільки ОСОБА_1 є засновником ФГ "Добробут Тростянець" та отримав земельні ділянки для створення зазначеного господарства, то надані йому для ведення фермерського господарства ще семи окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, якірозташовані в іншому місці, суперечить зазначеним правовим нормам.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, у порядку, визначеному законом, на конкурентних засадах. Саме така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №619/1680/17-ц та від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18.

Згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону ( у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Аналіз приписів вказаного вище законодавства у сукупності свідчить про те, що громадяни, які виявили бажання отримати земельні ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства, у поданій заяві до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області зобов'язані обґрунтувати право на отримання землі відповідно до кожної підстави.

Саме наявність цього обґрунтування забезпечує раціональне та ефективне використання земель для розвитку фермерського господарства, запобігає виведенню земель сільськогосподарського призначення із державної власності та її отриманню на пільгових умовах.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцеві самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерські господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Крім того, Закон України "Про фермерське господарство" передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

У поданих до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області заявах (клопотаннях) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для створення та ведення фермерського господарства ОСОБА_1 не обґрунтовано бажані для отримання великі розміри земельних ділянок на території сільської ради, з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства.

Також, у вказаній заяві та доданих до неї документах не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання землі.

Отже, відсутність у заяві обов'язкової інформації щодо обґрунтування значних розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства та відсутність реальної можливості її обробітку, кількості членів фермерського господарства і наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність є порушенням встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства.

Окрім зазначеного, всупереч вимогам ч. 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", якою встановлено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, спірні земельні ділянки, виділені ОСОБА_1 , розташовані не єдиним масивом.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

У зв'язку із викладеним, враховуючи вимоги статей 7, 12 Закону "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Оскільки ОСОБА_1 є засновником ФГ "Добробут Тростянець" та вже отримав земельні ділянки для створення зазначеного господарства, то надання йому для ведення фермерського господарства ще семи окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані в іншому місці, суперечить зазначеним правовим нормам.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не надано належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у клопотаннях ОСОБА_1 , відсутності належного обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, не перевірено та не враховано обставини, які спростовують дійсність волевиявлення заявника, наявність в нього бажання здійснювати фермерську діяльність та спроможність вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Прийняття рішення про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення та про передачу в оренду земельних ділянок, створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Отже, дана обставина є підставою для скасування рішень про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок, їх передачу в оренду.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідачів, викладене в апеляційній скарзі, про наявність безумовного права громадянина після створення ним фермерського господарства на отримання у користування необмеженої кількості земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза процедурою проведення земельних торгів. Наведеним доводам вже надавалась відповідна оцінка судом першої інстанції.

Враховуючи те, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що накази ГУ Держземагентства у Полтавській області № 5007-сг від 25.05.2017; № 5016-сг від 29.05.2017; № 5008-сг від 25.05.2017; № 5017-сг від 29.05.2017; № 3765-сг від 11.04.2017; № 1317/0/75-15-сг від 18.09.2015; № 1291/0/75-15-сг від 18.09.2015, якими затверджено документацію із землеустрою, розроблену на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, та передано в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки державної власності загальною площею 67,7233 га, розташовані за межами населених пунктів Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області для ведення фермерського господарства, прийнято із порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство".

А отже, договори оренди землі, які укладені на їх підставі, судом першої інстанції правомірно визнано судом недійсними.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянтів про безпідставність доводів прокурора відносно того, що договори оренди земельних ділянок укладені без проведення нормативної грошової оцінки, що є однією з підстав для визнання договорів оренди недійсними.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Підставами для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, а також рішення суду.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановляться за згодою сторін у договорі оренди ( крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Отже, сторони дійшли згоди щодо розміру орендної плати та порядку її обчислення, що не суперечить чинному законодавству.

Згідно Закону України "Про оренду землі" нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не є істотною умовою договору оренди земельної ділянки, а тому її не проведення не є підставою для визнання договору недійсним.

Верховний суд України дійшов висновку, що невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у договорі оренди не породжує юридичних наслідків та не зумовлює його недійсність (справа №6-2195цс16 від 13.03.2017).

Пунктом 9 спірних договорів оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у встановленій в кожному договорі окремо сумі, що становить 8% від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеними за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексу інфляції такої оцінки станом на 01.01.2017 на коефіціент 4,7964 та коефіціента для ріллі 1,756.

Можливість визначення суми орендної плати, яка вноситься орендарем, за даними про середній розмір нормативно- грошової оцінки одиниці площі пасовища/ріллі по області до проведення орендарем нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та набрання чинності рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, яким вперше затверджується технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладення договору не суперечила принципам чинного законодавства та узгоджується із розрахунком розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, грошову оцінку яких не проведено, затвердженим постановою КМУ від 13.12.2006 №1724 "Про деякі питання оренди землі".

В поясненнях до апеляційної скарги представник ФГ "Добробут Тростянець" зазначає, що заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Вважає, що господарський суд першої інстанцій дійшов незаконного висновку, що прокурором належними та допустимими доказами доведено існування підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, при цьому в рішенні суду не зазначено в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що виключає законність судового акту та є підставою для його скасування.

Вважає, що ані прокурором, ані позивачем, належними та допустимими доказами не доведено існування підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, як і не доведено наявності порушення даними правочинами прав або законних інтересів Територіальної громади в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Вказує, що дії позивача, який уклав договори оренди, отримував грошові кошти за користування земельною ділянкою, а згодом пред'являє позов про визнання договорів оренди землі недійсними, суперечать його попередній поведінці (укладенню договорів та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними (посилається на правову позицію Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17), що виключає обґрунтованість вимог та є підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Судова колегія вважає такі посилання другого відповідача помилковими.

По-перше, спірні договори оренди укладались між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, а ні Заворсклянською сільською радою.

Судами встановлено, що накази ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 5007-сг від 25.05.2017; № 5016-сг від 29.05.2017; № 5008-сг від 25.05.2017; № 5017-сг від 29.05.2017; № 3765-сг від 11.04.2017; № 1317/0/75-15-сг від 18.09.2015; № 1291/0/75-15-сг від 18.09.2015, із порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство".

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За приписами частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Враховуючи, що судом визнано незаконними та скасовано накази, які стали підставою для укладення між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 вищевказаних договорів оренди землі, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що зазначені договори оренди підлягають визнанню недійсними.

Статтею 216 Цивільного Кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

В свою чергу, в зв'язку з визнанням відповідних договорів недійсними орендар зобов'язаний передати земельні ділянки Заворсклянській сільській об'єднаній територіальній громаді в особі Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка на даний момент є власником спірних земельних ділянок.

Відтак безпідставними є посилання представника ФГ "Добробут Тростянець" на те, що дії Заворсклянської сільської ради суперечать її попередній поведінці. Оскільки спірні договори оренди укладались не від її імені, а про порушення своїх прав вона дізналась з листа прокуратури від 18.09.2019.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на правову позиція Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, оскільки в тій справі позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, та просить визнати договір не правовим документом, таким, що не набув чинності, таким, що не був укладений, та просив повернути земельну ділянку з не законного володіння.

Натомість у цій справи прокурор просить визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з підстав порушення земельного законодавства при їх прийнятті, та як наслідок, визнати недійсними договори оренди землі, укладені на виконання оскаржуваним наказів.

Правова позиції Верховного Суду, викладена у справі № 390/34/17, не є релевантною до обставин цієї справи та відповідне судове рішення приймалося за іншої фактично-доказової бази.

Щодо заяви про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає про таке.

В матеріалах справи наявне клопотання представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності (т.1 а.с.148-150).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заява подана адвокатом Семенко Б.М., який згідно наявного в матеріалах справи ордеру (т.1 а.с.162) представляв інтереси ФГ "Добробут Тростянець".

В цій заяві представник ФГ "Добробут Тростянець" просить застосувати позовну давність в частині:

- визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження ОСОБА_1 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду №1317/0/75-15-сг від 18.09.2015 та №1291/0/75-15-сг від 18.09.2015;

- визнання договорів оренди землі від 22.09.2015 щодо земельної ділянки площею 15,0000 га к.н. 5324081000:00:011:0039 та щодо земельної ділянки площею 17,1734 га к.н. 5324081000:00:015:0071, що розташовані за межами населених пунктів на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Щодо вказаного клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовну давність (стаття 256 ЦК).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, висновками у яких прокурором обґрунтувало наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, наведено правовий висновок про те, що і в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган

Для цілей застосування частини 3 та 4 статті 267 ЦК "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога, заявлена прокурором в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_1 і ФГ "Добробут Тростянець", про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди і суборенди землі, скасування державної реєстрації цих договорів та зобов'язання повернути земельну ділянку державі.

Як підтверджується матеріалами справи заяву про застосування позовної давності до вимог прокурора зроблено ФГ "Добробут Тростянець".

ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 за вимогами, які заявлені до них (про скасування наказів та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок), такої заяви до суду не подавали.

Отже, у суду відсутні підстави застосувати строк позовної давності до вимог прокурора, заявлених до ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , оскільки вони з відповідними заявами про застосування позовної давності не зверталися.

Судова колегія відхиляє заяви Фермерського господарства "Добробут Тростянець" та ОСОБА_1 29.11.2021 про застосування наслідків спливу строку позовної давності (вх.№13802 та вх.№13803), які подані до суду апеляційної інстанції, оскільки за змістом статті частини 3 частини 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. .

ФГ "Добробут Тростянець" подавалась така заява до суду першої інстанції до ухвалення судом рішення, та їй надана вище відповідна оцінка

Натомість ОСОБА_1 така заява подана вже до суду апеляційної інстанції та ним не наведено причин неможливості подання такої заяви до суду першої інстанції у відповідності до приписів частини 3 частини 267 ЦК України.

Судова колегія зауважує, що за змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені другим та третім відповідачами, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п. 1 ч.1 ст.275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Добробут Тростянець" та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі №917/730/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 13.12.2021.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.І. Терещенко

Суддя І.А. Шутенко