20.09.07р.
Справа № А25/155-07
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Невада", м. Одеса
до Новомосковської міської ради, м. Новомосковськ
про визнання рішення незаконним
Суддя Чередко А.Є.
Секретар Пономарьов І.В.
Представники сторін:
від позивача: Коваленко С.О. - дов. №8040 від 25.10.06р.
від відповідача: Ульяненко А.А. - дов. №10 від 10.10.06р.
Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить господарський суд визнати незаконним та таким, що не відповідає актам вищої юридичної сили рішення Новомосковської міської ради № 329 від 07.06.2007р. «Про визначення меж режиму роботи підприємств торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг в місті Новомосковську».
Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не відповідність спірного рішення чинному законодавству України, зокрема ст. 19 Конституції України, ст..ст. 23, 249 ГК України, ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст.ст. 1, 3, 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», оскільки спірне рішення спрямовано на обмеження підприємницької діяльності позивача у сфері грального бізнесу.
Відповідач не визнав позовні вимоги з тих підстав, що спірним рішенням підприємницька діяльність не обмежується, а саме рішення відповідає вимогам ст. 23 ГК України, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки питання визначення режиму меж роботи підприємств торгівлі, ресторанного бізнесу та сфери послуг на певній території віднесено законодавством до компетенції органів місцевого самоврядування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
07.06.2007р. ХІ сесією п'ятого скликання Новомосковської міської ради на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту населення від впливу шуму» та ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було прийнято рішення за № 329 «Про визначення меж режиму роботи підприємств торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг в місті Новомосковську», яким було встановлено граничні графіки роботи закладів торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг незалежно від форми власності, які розташовані на території міста Новомосковська, в тому числі і підприємств ігрового бізнесу.
Позивач через свою Дніпропетровську філію здійснює підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу у м. Новомосковську (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах), що підтверджується ліцензією Міністерства фінансів України від 05.06.2006р. № 082901 та торговими патентами №№ 746439, 746440 від 03.04.2006р.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ГК України, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України , законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.
Правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території (ч. 3 ст. 23 ГК України).
Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць (ч. 4 ст. 23 ГК України).
Згідно з п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуюється зокрема питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
В силу п.п. 4 п. б ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" в редакції, що була викладена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту населення від впливу шуму», органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані: здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами; забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3) готелів і гуртожитків; 4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.
Шум на захищених об'єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.
У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об'єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.
Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.
Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів".
Як вбачається зі змісту спірного рішення ним не було встановлено не законних обмежень на здійснення підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу, оскільки рішення не містить заборони на його здійснення на території м. Новомосковська, а визначає лише режим роботи відповідних закладів з метою забезпечення громадського порядку та санітарного і епідемічного благополуччя населення, що відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.
При цьому, суд враховує, що прийнятті спірного рішення відповідач керувався мотивами запобігання скоєнню правопорушень у місті внаслідок цілодобової роботи підприємств сфери послуг та громадського харчування, дотримання порядку та тиші у місті, отже забезпечення безпеки та здоров'я мешканців міста, що є законним правом останніх та загальносуспільним інтересом, який має пріоритет над комерційним інтересом окремої особи. Право ж позивача на здійснення підприємницької діяльності не є абсолютом, який не підлягає обмеженню в забезпечення, передбачених законом, прав, свобод та інтересів інших осіб.
Спірне рішення відповідача є по своїй правовій суті актом нормативного характеру, тому що він породжує права й обов'язки у невизначеного кола суб'єктів спірних правовідносин, тобто носить нормативний (загальний) характер.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача по справі.
Оспорюване рішення прийняте відповідачем в межах власної компетенції, у відповідності до вимог чинного законодавства України та з дотриманням умов, передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України, тому суд не знаходить достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконним спірного рішення.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити у повному обсягу. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. слід віднести на позивача.
Враховуючи усе вищевикладене та керуючись ст.ст. 17-19, 70, 71, 87, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
В задоволенні адміністративного позову позивача -відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. віднести на позивача.
Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАСУ.
Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАСУ.
Суддя
А.Є. Чередко
Постанова підписана 28.09.2007р.