Справа № 156/941/21
Провадження № 2/156/463/21
Рядок статзвіту № 9
13 грудня 2021 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області
в складі головуючого - судді Федечко М.О.,
за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду смт. Іваничі цивільну справу № 156/941/21
за позовом ОСОБА_1 ,
до Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області,
про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 - не з'явився,
представник відповідача Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області - не з'явився;
І. Суть спору
02.11.2021 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який значиться за його померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 матір'ю ОСОБА_2 , оскільки спадщину за заповітом після смерті матері він прийняв у передбачений законодавством спосіб, однак можливості оформити право власності на спірний житловий будинок через нотаріальну контору у нього немає так, як відсутні оригінали правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності померлої на вказане спадкове майно.
З огляду на наведене, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
ІІ . Позиція учасників справи
У підготовче судове засідання сторони не з'явилися.
У матеріалах справи міститься заява позивача від 09.12.2021 року, згідно якої судовий розгляд справи просив проводити без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У матеріалах справи також міститься заява представника відповідача селищного голови Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області Томашевської Л. від 07.12.2021 року, згідно якої просила розгляд справи проводити без участі представника, позовні вимоги визнала у повному обсязі.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 05.11.2021 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 22.11.2021 року про прийняття даної цивільної справи до провадження судді Федечко М.О. підготовче судове засідання призначено на 13.12.2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Випадки відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторони скористалися наданим їм правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову у підготовчому судовому засіданні.
ІV. Обставини справи, встановлені судом
06.11.2012 року відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07.11.2019 року (а.с.8), до складу якої входить житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , на який відсутні правовстановлюючі документи.
Право власності на зазначений житловий будинок ОСОБА_2 зареєстровано не було, що підтверджується Довідкою КП «Волинського обласного бюро технічної інвентаризації» Волинської обласної ради щодо об'єкта нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 (а.с.11).
15.02.2008 року спадкодавець ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Мишівської сільської ради Іваничівського району Волинської області Крайньою М.В. та зареєстрованого за № 86, згідно якого все своє майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, а також все те, на що вона за законом матиме право, в тому числі житловий будинок з надвірними погосподарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 і прилеглу до нього земельну ділянку заповіла синові - ОСОБА_1 (а.с.9).
Останнім місцем проживання ОСОБА_2 був буд. АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області № 1-300/22/2-21 від 11.10.2021 року (а.с.14).
Згідно виписки з погосподарської книги № 3 станом на 2011-2015 роки житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами 1960 року побудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 рахується за померлою ОСОБА_2 (а.с.13).
Як вбачається із відповіді державного нотаріуса Іваничівського районного нотаріального округу Волинської області Кононенко Л.С. № 581/01-16 від 11.11.2021 року та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру спадкова справа на ім'я ОСОБА_2 в нотаріальній конторі заведена під № 66/2013 (а.с.22-23). Спадщину після смерті ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняв син померлої (позивач по справі) ОСОБА_1 шляхом подачі нотаріусу відповідної заяви (а.с.25). Інші спадкоємці, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині чи претендували б на таку, відсутні.
В той же час, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок, ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, що підтверджується постановою державного нотаріуса Іваничівської державної нотаріальної контори Кононенко Л.С. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.10.2021 року (а.с.6), у зв'язку із чим позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
V. Застосоване судом законодавство
В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.
Так, відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України).
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).
Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
ЦПК України встановлено, що:
- відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
- у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
- статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
- відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
- відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
VI. Висновки суду
З врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_2 ; він у передбачений законом спосіб прийняв дану спадщину; інших спадкоємців, які б у встановлені законом строки вчинили дії щодо прийняття спадщини судом не встановлено; до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_2 входить спірний житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, однак право власності на такий не було зареєстровано у встановленому законом порядку, внаслідок чого відсутні оригінали правовстановлюючих документів на вказане майно, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав, як визнання за ним права власності на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований судом.
З огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на спірний житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
VII. Судові витрати
Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, ч. 3 ст. 200, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Іваничівської селищної ради Володимир-Волинського району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .
Судові витрати по справі залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін та учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 );
Відповідач: Іваничівська селищна рада Володимир-Волинського району Волинської області (код ЄДРПОУ 04335186, місцезнаходження: вул. Грушевського, 13 смт. Іваничі Володимир-Волинський р-н Волинська обл.).
Суддя М. О. Федечко