Номер провадження: 22-ц/813/5307/21
Номер справи місцевого суду: 520/16179/19
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Гірняк Л. А.
18.11.2021 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:
Головуючого - Гірняк Л.А.
Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В.
За участю секретаря - Ющак А.Ю.,
Представника відповідача- Землякова О.А. ( ТОВ «ФК Інвест-Кредо»)
Представника 3-ї особи- Проко'євої Л.В.( представника АТ «Укрсиббанк»
розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_2 рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» правонаступник ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»
-про перерахування суми боргу за кредитним споживчим договором,-
Короткий зміст позовних вимог
11 липня 2019 року позивачі звернулись до суду з позовом та просили ухвалити рішення, яким здійснити перерахунок боргу за кредитним споживчим договором від 09.10.2006 року за № 853-11 ДОУ 1 Н у відповідності до висновку судово-економічної експертизи.
Зазначають, що при укладанні Кредитного споживчого договору з ПАТ «УкрСибБанком» від 09.10.2006 року, правонаступником якого в 2013 році став ПАТ «Делльта Банк» фактично вони отримали 516577,99 грн та жодного документа, який підтверджував отримання позивачем ОСОБА_3 коштів у сумі 132730 швейцарських франків - немає. Станом на 11.06.2011 року ними погашено понад 47000 доларів США, що складало 376000 грн, понад 50% отриманих кредитних коштів.
У 2010 році ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до позивачів про стягнення боргу в розмірі 1184023,19 грн, або 157510,97 швейцарських франків.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2011 року, яке набрало чинності 04.11.2011 року з позивачів стягнуто 1184023,19 грн.
10.05.2017 року рішенням суду відмовленол ПАТ «ДельтаБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Станом на 01.05.2019 року, згідно отриманого від відповідачів повідомлення від 04.07.2019 року їх заборгованість склала 7328337,89 грн
Не погоджуючись з зазначеною заборгованістю позивачі посилаються на порушення принципу рівності сторін кредитного договору, так як ціна договору визначена неналежним чином, тобто у договорі вказана одна ціна - у швейцарських франках - 132730, а боржник отримав у касі готівкою в гривнях 516 57799 грн. Погашення кредиту здійснювалось у доларах США, гривнях та швейцарських франках, а зазначена сума боргу у розмірі 7 328 337, 89 гривень, яку визначив відповідач для сплати не є співвмірною, справедливою та законною, яка ґрунтується на засадах принципів Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», Постанов Верховного Суду.
Короткий зміст судового рішення першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.08.2019 року у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про перерахування суми боргу за кредитним споживчим договором - відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог районний суд виходив з безпідставності заявлених позовних вимог так як позивачами не доведено, і не надано доказів щодо порушення їх прав щодо стягнення 7328337,89 грн за кредитом від 09.10.2006 року за № 853-11 ДОУ 1 Н.
Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на неї.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2019 року скасувати, прийняти нове судове рішення, яким вимоги задовольнитити посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального пава. При цьому зазначає ті ж обставини, що і в позовній заяві та посилаючись на Експертний висновок від 08.12.2007 року за № 110/с та на те що суд першої інстанції не пийняв його до уваги.
У відзиві АТ «Укрсиббанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення,без змін посилаючись на безпідставність заявлених вимог та на те, що висновок не відповідає нормам частини 5 ст.106 ЦПК України.
В судове засідання позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не з'явились, про час та місце розгляд справи сповіщені належним чином.
Ухвалою Одеського апеляційного суду м. Одеси від 18.11.2021 року залучено в якості павонаступника ПАТ «Дельта Банк» Товариство з обмеженою відповідльністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» у звязку з переходом до ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» прав кредитора відповідно до Договору № 2299/К про відступлення прав вимоги до 05.08.2020 року , за Кредитним договором № 10609922000(853-11 ДОУ 1 Н) від 09 жовтня 2006 року та Іпотечним Договором від 11.10.2006 року.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті
В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши матеріали справи дійшли наступного.
Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що згідно зі ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч. 1).
Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства (ч. 2). Суди розглядають справи, визначені в ч. 1 ст. 15 ЦПК, у порядку позовного, наказного та окремого провадження (ч. 3). Крім того, суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу (ч. 4).
Ст. 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1).
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ч. 2). Відмова від звернення до суду за захистом є недійсною (ч. 3).
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК).
З урахуванням наведеного надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з'ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.
Судом встановлено, що 09.10.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №853-11 ДОУ 1 Н, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 132 730 швейцарських франків з розрахунку 7,99% річних на строк до 09.10.2027 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 11.10.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
08 грудня 2011року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, а 05 серпня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» Договір № 2299/к про відступлення прав вимог за Кредитним договором № 10609922000(853-11 ДОУ 1 Н) від 09 жовтня 2006 року та Іпотечним Договором від 11.10.2006 року.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси, справа № 1512/2-1276/11, від 24 червня 2011 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 853-11ДОУ 1 Н від 09.10.2006 року - 1184023, 19 гривень.
Позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом про визнання кредитного договору № 853-11ДОУ 1 Н від 09.10.2006 року недійсним.
Рішенням суду від 22 грудня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено (справа № 2-4288/11).
В квітні 2013 року позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року відносно споживчого кредитного договору № 853-11ДОУ 1 Н від 09.10.2006 року.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.11.2013 року, справа № 520/5533/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.12.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
ПАТ «Дельта Банк» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовом, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності, припинення права власності на квартиру за ОСОБА_3 , витребування у останнього технічний паспорт на квартиру та виселити з квартири іпотекодавця та інших осіб, які у ній проживають.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.05.2017 року, справа № 520/7068/14-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.11.2017року, у задоволенні позову було відмовлено.
В подальшому, позивачі звернулись до суду з позовом про розірвання кредитного договору, однак рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.11.2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26.06.2019 року, у задоволенні даного позову було відмовлено.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.10.2018 року, справа № 520/1453/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24.07.2019 року , у задоволенні позову відмовлено.
Окрім того рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.11.2018 року, справа № 520/1449/18, відмовлено в позові про визнання недійсним реєстрації змін обтяження нерухомого майна.
Разом з тим, грошові кошти передані позивачу в іноземній валюті, сума коштів у національній валюті України не визначена, не встановлений інший порядок повернення боргу та не передбачено його визначення у грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, а тому правові підстави для перерахування боргу - відсутні.
Так, відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, яка відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, зобов'язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 та частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, для належного виконання договірних зобов'язань необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитним коштами, а прострочення виконання зобов'язань є їх порушенням.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Встановивши ці обставини, суд визнає доведеним факт наявності у позивачів заборгованості за кредитним договором по кредиту за невиконання рішенням Київського районного суду м. Одеси, справа № 1512/2-1276/11, від 24 червня 2011 року.
Однак посилання позивачів на те, що кредитором нарахована та стягується заборгованість в розмірі 7 328 337,89 грн є помилковою, оскільки суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що сам лист від 04 липня 2019 року вих № 3000/43 містить інформаційний характер, не доводить таку заборгованість та вона не підлягає стягненю, а вимоги щодо ситягнення зазначеної заборгованості кредитором не заявлені.
Посилання скаржника зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів щодо суми заборгованості за вказаним кредитом за відсутності спору, а факт часткового погашеної суми боргу, на який посилається скаржник, за наявності відповідних належних та допустимих доказів, підлягає врахуванню при виконанні судового рішення Київського районного суду м. Одеси, справа № 1512/2-1276/11, від 24 червня 2011 року щодо стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 853-11ДОУ 1 Н від 09.10.2006 року - 1184023, 19 гривень.
Разом з тим, відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином.
Отже, кредитор у спірних правовідносинах вправі отримати належну йому суму коштів, а наявність судового рішення сама по собі не призводить до відновлення права, а лише спрямована на його захист, який має бути реалізований шляхом виконання такого рішення суду.
Крім того, сама лише наявність забезпечувальних правочинів, так само як і наявність судового рішення, яке не було виконане, не підтверджує обставини виконання зобов'язання з повернення кредиту та не є підставою вважати зобов'язання виконаним, а питання вибору способу задоволення вимог належить безпосередньо кредитору.
Ці посилання скаржника також зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів за наявності вимог щодо стягнення кредитної заборгованості , а не перерахунку суми боргових зобовязань.
Суд першої інстанції правильно відхилив висновок судово-економічної експертизи так як ін виходить за межі предмета доказування.
З огляду на викладене судова колегія приходить до висновку, що районний суд дійшов правильного висновку, що вимоги про перерахування боргу за кредитним споживчим договором від 09.10.2006 року № 853-11 ДОУ 1 Н задоволенню не підлягають за безпідставністю.
Керуючись ст. 367,368,374,375,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2019 року, без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06.12.2021 року в зв'язку з тим, що суддя Цюра Т.В. перебувала у відпустці з 23.11-26.11.2021 року (наказ №153-в від 17.11.2021 року), а суддя Гірняк Л.А. перебувала у відпустці з 01.12 - 03.12.2021 року (№ 157-в від 26.11.2021 року).
Головуючий суддя - Л.А. Гірняк
С.М.Сегеда
Т.В.Цюра