№263/5033/21
№2/263/1674/2021
10 грудня 2021 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Ковтуненка В.О.,
при секретарі Татар О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту по роботі з активами Управління міського майна Маріупольської міської ради про встановлення факту не використання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, третя особа: Центр надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради,
До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради про встановлення факту невикористання житлових чеків на приватизацію житлового фонду.
В обґрунтування зазначено, що позивачка до 03.04.1996 року була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . З 03.04.1996 року позивачка зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_2 . з 2010 року по теперішній час вона зареєстрована та фактично проживає у квартирі АДРЕСА_3 . Рішенням спільного засідання правління та профспілкового комітету ВАТ «МК «Азовсталь» від 22 липня 1998 року, наймача квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку із смертю ОСОБА_2 , змінено на ОСОБА_1 . З метою використання свого права на приватизацію державного житлового фонду вона звернулась до Департаменту по роботі з активами Управління міського майна Маріупольської міської ради з відповідною заявою, проте їй було відмовлено у приватизації, оскільки не було надано відомостей на підтвердження невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у період з 01.01.1993 року по 03.04.1996 рік. Таким чином встановлення факту, що має юридичне значення необхідно позивачці для подальшого вирішення питання про приватизацію житла.
Ухвалою суду від 19 липня 2021 року відкрито загальне провадження у справі та визначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 11 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
До судового засідання позивачка не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає та просить задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ордеру на житлове приміщення серія КБ№69 ОСОБА_2 було надано право на зайняття житлового приміщення, яке складається із трьох кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_4 . Ордер видано орендним підприємством «Металургійний комбінат «Азовсталь» на підставі рішення №15 від 03.11.1995 року.
Рішенням спільного засідання правління та профспілкового комітету ВАТ «МК «Азовсталь» від 22 липня 1998 року, наймача квартири АДРЕСА_2 , у зв'язку із смертю ОСОБА_2 , змінено на ОСОБА_1 .
Відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , з 03.04.1996 року.
З картки прописки вбачається, що ОСОБА_1 прибула до реєстрації 24.02.1996 року з адреси АДРЕСА_1 .
З особового рахунку №420 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 з 03.04.1996 року.
Відповідно до листа управління міського майна Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Донецької області № 26.7.2-69531-26.7.1 від 12.11.2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки не було надано відомостей на підтвердження невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у період з 01.01.1993 року по 03.04.1996 рік.
Згідно ст.ст.30, 41 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до вимог ст.345 ЦK України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом.
Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Статтею 4 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.
Номінальна вартість житлового чеку визначається відновною вартістю наявного державного житлового фонду з урахуванням загального індексу зростання вартості майна - 10, прийнятого для розрахунків в Державній програмі приватизації державного майна (606 млрд. крб. за станом на 1 липня 1992 року), з розрахунку на кожного громадянина України - 12 тис. карбованців. Ця сума підлягає періодичній індексації відповідно до рішень Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Відповідно до п. 17, 18, 20 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Громадянином до органу приватизації подається, зокрема документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.
Документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.
Частиною 1 статті 15 ЦК України, визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У п. 3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року (справа про безоплатну приватизацію житла) зазначено, що «приватизація державного житлового фонду згідно з Законом відбувається шляхом використання всіма громадянами України приватизаційних житлових чеків. Громадянам надано право змінити цільове використання цих чеків, а тому вони можуть бути використані також для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Зазначене положення Закону дає підстави для висновку, що приватизація державного житлового фонду не є обов'язком громадян України, а є їх правом, яке повинне реалізовуватися ними на власний розсуд, на умовах, у порядку та спосіб, встановлених законом. Системний аналіз положень Закону та ЖК України дає підстави для висновку, що право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і відповідно, номінальну вартість житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком. Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого п.5 ст.5 Закону.
При зверненні позивачки з заявою про приватизацію житлового приміщення у будинку, відповідач зазначив недоліком, відсутність інформації про невикористання свого права на приватизацію державного житлового фонду у період з 01.01.1993 року по 03.04.1993 рік.
Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до статті 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник немає іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Питання щодо встановлення факту невикористання чеків для приватизації житлової площі розглядається в даному випадку в порядку загального позовного провадження, оскільки встановлення даного факту необхідно позивачці в подальшому для реалізації права на приватизацію житла.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що надані документи в повній мірі підтверджують той факт, що ОСОБА_1 не використовувала чеки для приватизації житлової площі у період з 01.01.1993 року по 03.04.1996 рік, як наслідок участі у приватизації державного житлового фонду не приймала, що дає підстави для захисту її прав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263-265, 315, 319 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 до Департаменту по роботі з активами Управління міського майна Маріупольської міської ради про встановлення факту не використання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, третя особа: Центр надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради - задовольнити.
Встановити факт невикористання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у період з 1 січня 1993 року по 03 квітня 1996 року включно.
На рішення суду сторони можуть подати апеляційну скаргу в Донецький апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.О. Ковтуненко