221/4957/19
2/221/1176/2021
10 грудня 2021 року м. Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області в складі:
головуючого судді - Безрук Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Чемезової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Волноваха цивільну справу № 221/4957/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (на цей час - прізвище ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідно до кредитного Договору № б/н від 03.12.2012 року, укладеного між сторонами, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач порушив умови договору, не здійснюючи своєчасно погашення платежів та відсотків, у зв'язку з чим станом на 31.05.2019 року виникла заборгованість на суму 360 078, 33 грн, з яких: заборгованість за кредитом становить 5116,82 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом- 349026,70 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 5934,81 грн. Користуючись правом кредитора вимагати від боржника повернення будь-якої частини боргу, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 121 169,18 грн, до складу якої входить заборгованість за кредитом 5 116,82 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 03.12.2012 р. по 31.01.2018 р. в розмірі 116 052,36 грн. та стяґнути судовий збір у розмірі 1 921 грн.
04.11.2019 року за результатами розгляду справи судом ухвалено заочне рішення.
Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 29 червня 2021 року заочне рішення від 04 листопада 2019 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного порядку.
Представник відповідача - адвокат Байрачний О.І. звернувся до суду з відзивом, у якому зазначив, що останній платіж відповідач здійснила у 2014 році, строк дії кредитної картки сплив у 2015 році. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 02.07.2019 року, поза межами трирічного строку позовної давності, встановленого законом, просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Із пояснень позивача на відзив вбачається, що підписана відповідачем заява, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, та Тарифами банку у сукупності складають Договір банківського обслуговування. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що їй було надано для ознайомлення зазначені Умови та Правила в письмовому вигляді. Відповідно до пункту 1.1.7.31 зазначених Умов, строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки, збільшений до 50 років, тому посилання представника відповідача про сплив у 2015 році строку дії кредитної/платіжної картки є безпідставними, строк позовної давності при зверненні до суду позивачем дотримано. Оскільки відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконала, просить позов задовольнити. Визнає, що строк дії кредитної картки сплив у останній день вересня 2015 року.
У судове засідання представник АТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, надав клопотання про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду повідомлялись належним чином. Представник відповідача надав заяву, якою просить справу розглянути за їх відсутності, у задоволенні позову відмовити за пропуском строку позовної давності.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 03.12.2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 (на цей час прізвище - ОСОБА_2 ) укладено Договір № б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно умов договору, позичальник зобов'язався повернути кредит частинами у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом. Строк дії договору відповідає строку дії кредитної картки, який закінчився у останній день вересня 2015 року, тобто 30.09.2015 року (а.с.7,8).
Згідно до свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 виданому Волноваським РВ ДРАЦС Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Харків) 14.01.2021 року, відповідач ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2 (а.с. 108)
Кредитний договір між сторонами було укладено в спосіб подання письмової згоди відповідача на надання відповідної платіжної картки, видачі позивачем відповідачеві такої картки, та ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а відтак породжували відповідні договірні зобов'язання для сторін по справі.
Позивач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві обумовлену сторонами грошову суму шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Стаття 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також умови, що до яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція викладена у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц, по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Як зазначено в правових позиціях Верховного Суду України, які викладені в постановах від 19.03.2014 р. у справі № 6-14цс14, від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14, від 1.10.2014 року у справі № 134 цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).
Оскільки строк дії кредитного договору, укладений між сторонами, відповідає строку дії карти, тобто сплинув 30 вересня 2015 року, що визнається сторонами, то з вказаного часу право позивача АТ КБ «Приватбанк» нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, і розмір заборгованості по процентах на цей час складав 3 458,32 грн., з яких: 1 795,36 грн. (заборгованість по відсоткам станом на 31.08.2014 року за базовою процентної ставкою 30 % річних) та 1 662,96 грн. за період з 01.09.2014 року по 30.09.2015 року (5 116,82 грн. тіло кредиту х 30% : 360 х 390 днів), оскільки позивач провів нарахування заборгованості за процентами по підвищеній з 01 вересня 2014 року та з 01.04.2015 року відсотковій ставці (відповідно 34,80 % та 43,20%), що не було узгоджена з відповідачем.
За таких обставин, суд вважає встановленим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання, не повернув позивачу суму отриманих грошових коштів 5 116,82 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 03.12.2012 р. по 30.09.2015 року в розмірі 3 458, 32 грн., а всього - 8 575,14 грн.
Разом з тим, статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено судом, кредитні кошти були надані відповідачу 03.12.2012 року, з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії кредитної картки, а саме останній день вересня 2015 року.
Зазначені обставини сторони визнають.
Оскільки позивач звернувся до суду 02.07.2019 року, суд вважає, що АТ КБ "ПриватБанк" пропущене трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України.
Позивач посилається на пункт 1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до яких строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Оскільки надані представником позивача Умови та Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Відповідно посилання позивача на пункт 1.7.31 Умов та правил суд не приймає до уваги.
Враховуючи, що представником відповідача заявлено про застосування позовної давності до вимог АТ КБ "ПриватБанк", у задоволенні позову необхідно відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову позивачеві у задоволенні позову, судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України позивачеві не відшкодовуються, а відповідач не заявляв про понесення ним судових витрат.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 13,81,89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Т.В. Безрук