Справа № 408/1611/21-п
Провадження 3/408/775/21
13 грудня 2021 року смт. Біловодськ
Суддя Біловодського районного суду Луганської області Булгакова Г.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу № 2 Старобільского РУП ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Євсуг Біловодського району Луганської області, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою - АДРЕСА_1 , непрацююча, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 30 вересня 1997 року Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області,
за ч.1 ст.44-3 КУпАП,-
З протоколу про адміністративне правопорушення від 15 листопада 2021 року серії ВАБ №639655 йдеться, що 15 листопада 2021 року об 11:00 год ОСОБА_1 перебувала в приміщенні Біловодського районного центру зайнятості, куди прибула на реєстрацію як безробітна, не маючи при собі сертифіката про вакцинацію від COVID-19 або довідки про результати тестування на COVID-19, чим порушила вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (зі змінами, внесеним ПКМУ від 20 жовтня 2021 року №1096) та п.2 наказу Державного центру зайнятості від 19 листопада 2020 року № 73, тобто вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.
На розгляд справи ОСОБА_1 не з'явилася, повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань не надходило.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП не є обов'язковою, і тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підставі наявних доказів
Вивчивши додані до протоколу матеріали, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Частиною 1 статті 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень п.3-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co V-2» (далі - Постанова КМУ-1236) "Червоний" рівень епідемічної небезпеки встановлюється рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за ініціативою Міністра охорони здоров'я протягом 48 годин з моменту настання підстав, передбачених пунктом 33 цієї постанови, яке розміщується безпосередньо на офіційному інформаційному порталі Кабінету Міністрів України (за посиланням http://covid19.gov.ua).
Згідно рішення, прийнятого на позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій 27 жовтня 2021 року (Протокол №41) на території Луганської області з 00 год. 00 хв. 30 жовтня встановлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки.
Перелік карантинних обмежень на території регіонів, на яких встановлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки, визначено п.3-5 Постанови КМУ-1236 (додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови).
Наказом Державного центру зайнятості від 19.11.2020 №73 «Про порядок дій під час обслуговування клієнтів державної служби зайнятості в умовах карантину» встановлення порядок дій персоналу територіальних центрів зайнятості в умовах карантину.
Вказаним наказом серед іншого зобов'язано персонал центрів занятості здійснювати реєстрацію, перереєстрацію безробітних, які мають сертифікат про вакцинацію або довідку про негативний результат тесту на наявність вірусу CARS-CoV-2 у приміщенні центру зайнятості з обов'язковим пред'явленням сертифікату або довідки.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 15 листопада 2021 року серії ВАБ №639655 та доданих до нього матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується діяння, що виразилося в відвідуванні державної установи - Біловодського районного центру зайнятості без сертифіката про вакцинацію від COVID-19 або без довідки про результати результат тестування на наявність вірусу CARS-CoV-2, що не відповідає жодному з карантинних обмежень, які передбачені в зазначених нормативних актах.
Крім того в протоколі про адміністративні правопорушення органом, уповноваженим на його складення, взагалі не зазначено посилання на конкретну норму Постанови КМУ-1236, що позбавляє можливості кваліфікувати дії особи, як порушення карантинних обмежень.
За таких обставин, беручи до уваги, що норма ч.1 ст. 44-3 КУпАП є банкетною нормою, а в протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизоване порушення карантинних обмежень, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак об'єктивної сторони, а відтак і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому необхідно зауважити, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ у судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведеності перед судом їх переконливості, при цьому в ст. 62 Конституції України унормовано, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, всі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За змістом ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше яке на підставах і в порядку, встановлених законом; розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, а тому вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.1 ст.44-3, ст.247, КУпАП, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.44-3 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя : Г.В. Булгакова