Справа № 214/8345/20
2/214/1129/21
Іменем України
09 листопада 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Прасолова В.М.
при секретарі - Шевченко Ю.С., Петренко К.І.
за участю представників позивача - ОСОБА_14, ОСОБА_1
за участю представника відповідача - ОСОБА_2
за участю представника виконкому Саксаганської районної у місті ради - Іванової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: виконком Саксаганської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав, суд -
Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить: позбавити батьківських прав ОСОБА_4 батьківських прав щодо сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову навела наступне. Вона, ОСОБА_3 , (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ), зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 15.10.2011 року. Від шлюбу з відповідачем мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження. 12.03.2014 року рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області був частково задоволений позов ОСОБА_3 , та стягнуто аліменти з ОСОБА_4 на утримання дружини - ОСОБА_3 у розмірі 400 грн., починаючи стягнення з 11.03.2014 року до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01.04.2014 року рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області був частково задоволений позов ОСОБА_3 , та стягнуто з ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 аліменти у розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття на користь матері - ОСОБА_3 , починаючи з 11.02.2014 року. 25.04.2014 року рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано. Вони з сином з 2014 року мешкають за адресою: АДРЕСА_2 . Дитина знаходиться на її утриманні. Його вихованням вона займається сама, та їй допомагають батьки. Батько сина ОСОБА_4 після розлучення не зустрічається з сином, не цікавиться його життям, жодного разу не привітав дитину з днем народження. Зазначене підтверджується актом з місця проживання. Не дивлячись на те, що відповідно до рішень суду відповідач був зобов'язаний сплачувати аліменти, аліменти на утримання сина вона ніколи не отримувала. Так, за період з 11.02.2014 року по 31.03.2015 рік заборгованість по аліментним зобов'язанням ОСОБА_4 складала 6 555,13 грн. У період часу, коли вона знаходилась у відпустці по догляду за дитиною, і залишились без засобів до існування, без коштів для забезпечення немовля всім необхідним, відповідач не сплачував аліменти на її утримання. Так, відповідно до наданого розрахунку, сума заборгованості станом на 31.03.2015 рік складала 5 457 грн 14 коп. Пізніше вона не змогла стягнути заборгованість з відповідача, оскільки останній шантажував її не надати дозвіл для виїзду з дитиною за межі України, який їй необхідно було отримати вкрай швидко. Так і на теперішній час, коли постало питання виїзду з дитиною на відпочинок, відповідач став наполягати на тому аби вона звернулася до Саксаганського ВДВС з питання припинення арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення. Таким чином, щоб мати змогу швидко та безперешкодно виїхати з дитиною за межі країни, вона вимушена була відкликати з виконання виконавчий лист. Відповідач не цікавиться життям та здоров'ям сина, не надає матеріальну допомогу на його утримання. Тривалий час не спілкується з сином, не цікавиться його життям, розвитком і вихованням. Дитина фактично забула свого батька. Вона намагалась самостійно отримати висновок служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної ради м. Кривого Рогу про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_5 . Зверталась до Довгинцівської районної ради, за місцем мешкання дитини, оскільки діє саме в її інтересах. Проте з відповіді Довгинцівської районної у місті ради від 16.09.2020 року вбачається, що письмовий висновок щодо розв'язання спору подається безпосередньо суду. Крім того, зазначено, що до участі у справі необхідно залучати виконком Саксаганської районної у місті ради. Також вважає за необхідне додати, що відповідач у справі постійно перебуває у боргах та кредитах. Підтвердженням тому може слугувати заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12.09.2018 року у справі № 214/2679/18 за позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., Саксаганський ВДВС м. Кривого Рогу ГТУ в Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вона не бажає, щоб дитина в подальшому відповідала за борги свого батька, який навіть не цікавився життям свого сина, не кажучи про матеріальне забезпечення. Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Згідно п. 2 ч.1 cт. 164 цього Кодексу мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду по справі №409/1865/17-ц від 08.05.2019). Відповідач у справі з 2014 року не виконував і не виконує свої обов'язки відносно дитини, його ставлення до сплати аліментів, його спроби шантажу ненаданням дозволу дитині виїзду за межі України, вважає, свідчать про те, що поведінку відповідача, його ставлення до дитини, ставлення до батьківських обов'язків, змінити неможливо. Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування всіх обставин справи. У пункті 16 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Якщо батько не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11). Таким чином, виходячи з наданих суду фактів, оцінюючі надані у справі докази в їх сукупності, вважає, що з боку позивача доведено той факт, що відповідач у справі ОСОБА_4 тривалий час з сином не бачиться, його вихованням не займається, життям дитини не цікавиться, та не приділяє щонайменшої батьківської турботи по відношенню до свого малолітнього сина. Вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача стосовно сина ОСОБА_5 , захистить дитину, забезпечить належну реалізацію його прав і свобод.
У судове засідання позивачка та її представник не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивачки надійшла заява, згідно якої останній просить розглядати справу за відсутності сторони позивача, позов підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника відповідача надійшла заява, згідно якої остання просить розглянути справу за її відсутністю. Проти задоволення позову заперечує, підтримує обґрунтування своїх заперечень, що викладені у відзиві на позовну заяву. Відповідач скористувавшись своїм правом, надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив наступне. 15.10.2011 між ним та позивачем ОСОБА_3 був укладений шлюб. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01.04.2014 року рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з нього було стягнуто на утримання сина аліменти у розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття на користь матері ОСОБА_3 , починаючи з 11.02.2014 року. 25.04.2014 року шлюб між ним і позивачкою був розірваний на підставі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачка в своєму позові зазначає про те, що він нібито ніколи не виплачував аліменти на її користь на утримання сина. При цьому необґрунтовано посилається на розрахунки заборгованості по аліментам згідно виконавчих листів №2/211/9794/14 і №211/757/14 станом на 31.03.2015 року. Він вважає, що додані до позову розрахунки є неналежними і недостовірними доказами у цій справі, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування. Крім того, позивачка у 2020 році звернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу у Дніпропетровській області з позовом до нього про стягнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина за період з 27.11.2019р. по 31.08.2020 у сумі 29901,70 грн. (справа № 5740/21, суддя Папарига В. А.). Наразі, спір щодо розміру заборгованості по аліментам судом не вирішений, судове засідання призначено на 24 червня 2021. Також треба зазначити, що позивачу неодноразово повертався державним виконавцем виконавчий лист про стягнення аліментів на утримання дитини. З копії виконавчого листа №211/757/14-ц (оригінал знаходиться в матеріалах виконавчого провадження № 61430668 Саксаганського відділу ДВС міста Кривий ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області) вбачається, що позивачу був повернутий виконавчий документ за її заявою, заборгованість по сплаті аліментів станом на 27.11.2019р. відсутня. Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.04.2020 була направлена державним виконавцем в ТОВ «ЛІРА КР», де він працює з 02.01.2019 року, на посаді техніка-будівельника, для виконання. З його заробітної плати щомісяця відраховуються аліменти на користь позивача на утримання сина у розмірі 50% від доходу, до моменту погашення заборгованості і надалі буде утримуватися з заробітку по ј частки щомісяця. Позивачка в своєму позові зазначає підставу для позбавлення його батьківських прав - пункт 2 частини першої статті 164 СК України, нібито він ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. При цьому вказує на те, що він нібито не займається вихованням сина, не цікавиться його життям, не приділяє йому належної уваги, і не турбується про нього. Вважає, що позбавлення його батьківських прав захистить дитину, забезпечить реалізацію її прав і свобод. Він з цим не може погодитися і категорично проти цього заперечує. Зараз в нього інша сім'я: жінка ОСОБА_8 і малолітній син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони проживають разом за адресою: АДРЕСА_3 . Не дивлячись на це, він ніколи не забував про свого старшого сина ОСОБА_5 . По сей день він намагається знайти з позивачкою порозуміння про порядок встановлення зустрічей з дитиною, але ж постійно отримує у свою адресу необґрунтовану критику та намагання маніпулювати почуттями, яке виражається в тому, що вона дасть згоду на зустрічі з сином лише коли їй заманеться, або в обмін на її вимоги. На цьому підґрунті між ними постійно виникають сварки і непорозуміння. Також зауважує суд, що він неодноразово брав ОСОБА_5 на прогулянки, син ночував у них с дружиною дома, він приходив до нього в школу на початку навчального року. Він не буде відмовлятися від свого сина. Він його любить і хоче брати участь у його вихованні, піклуватися про нього, про його фізичний, духовний і моральний розвиток. Не зрозуміло, яким чином позбавлення ОСОБА_5 батька фактично захистить дитину… (зі слів позивачки). Просить суд врахувати ті обставини, що він працює на постійній основі, виховує ще одну дитину, не зловживає спиртними напоями, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання. Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) ( ч. 3 ст. 89 ЦПК України). Позивачка не надала до суду належних та допустимих доказів, у відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України, що в його діях присутня винна поведінка щодо ухилення від участі у вихованні сина та свідомого нехтування ним батьківськими обов'язками. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази застосування до нього будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення на нього адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, тощо, щодо невиконання батьківських обов'язків. Вважає, що надані ж позивачкою в обґрунтування позовних вимог щодо позбавлення його батьківських прав: довідка з Криворізької педагогічної гімназії Криворізької міської ради Дніпропетровської області, акт з місця проживання, побутова характеристика на позивачку, не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.12, 81 ЦПК України, щодо його умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків та не свідчать про його винну поведінку, так само як і твердження позивачки, що він не спілкується з дитиною, не цікавиться її життям, духовним та фізичним розвитком. Що стосується твердження позивачки щодо його нібито перебування у боргах та кредитах, вважає посилання на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.09.2018 по справі № 214/2679/18 необґрунтованим, оскільки дане рішення було ухвалено на його користь, виконавчий напис про стягнення заборгованості було визнано таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи усі вищезазначені обставини, вважає що підстави для позбавлення його батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належим чином. Надала суду заяву в якій просить справу розглядати за її відсутністю, та надала суду висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
В судовому засіданні від 20.09.2021 року в якості свідка була допитана ОСОБА_11 , яка пояснила наступне, що знає позивачку з відповідачем. З позивачкою знайома десь з 2006 року, коли вона придбала квартиру. Відповідача побачила на весіллі. В них є спільна дитина. Дитина живе разом з матір'ю, тобто позивачкою, та бабусею по АДРЕСА_2 , відповідач з ними не проживає. Де сторони жили після одруження, вона не знає. Вже 5 років позивачка живе в цій квартирі, де вона, свідок, буває у них в гостях. Їй відомо, що вони шлюб розірвали. Вона, свідок, жодного разу не бачила відповідача з дитиною.
В судовому засіданні від 20.09.2021 року в якості свідка була допитана ОСОБА_12 , яка пояснила наступне. Позивачку знає з 2005 року, з того часу як вона разом з батьками переїхали жити до квартири по АДРЕСА_2 . Вона бачила відповідача під час весілля та потім ще десь три рази. Після весілля сторони жили в районі Південного ГЗК. Потім позивачка стала жити з батьками, де живе відповідач не знає. Дитина живе разом з позивачкою. Жодного разу не бачила відповідача з дитиною. Чи бажає відповідач спілкуватися з дитиною, вона не знає. Щоб позивачка перешкоджала відповідачеві спілкуватися з дитиною, вона не бачила. Їй позивачка казала, що ОСОБА_5 не бажає спілкуватися з батьком, так як батько додав його в «чорний список».
У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: свідоцтво про шлюб (а.с. 10), свідоцтво про народження (а.с. 11), рішення про розірвання шлюбу (а.с.12), рішення про стягнення аліментів (а.с. 13), рішення про стягнення аліментів (а.с.14), ухвала (а.с.15), розрахунки (а.с. 16,17), постанова (а.с. 18), розрахунок (а.с.19), довідка (а.с.20), акт (а.с.21), побутова характеристика (а.с. 23), виробнича характеристика (а.с. 24), медична довідка (а.с.25), сертифікат (а.с.26), свідоцтво про шлюб (а.с.73), свідоцтво про народження (а.с. 74), довідка (а.с. 75), постанова (а.с. 77), довідка (а.с. 78), виконавчий лист (а.с. 79), побутова характеристика (а.с. 90), виробнича характеристика (а.с. 91), заява (а.с.112), висновок (а.с. 137-139).
Суд, керуючись вимогами ст. 77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належними доказами: свідоцтво про шлюб (а.с. 10), свідоцтво про народження (а.с. 11), рішення про розірвання шлюбу (а.с.12), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме те, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, та є батьками дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд вважає належними доказами: рішення про стягнення аліментів (а.с.14), розрахунок (а.с. 16), постанову (а.с. 18), розрахунок (а.с.19), довідку (а.с.20), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме наявність аліментних зобов'язань відповідача перед позивачкою.
Суд вважає належним доказом акт (а.с.21), так як цей доказ стосується обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме проживання дитини з позивачкою.
Суд вважає належними доказами: свідоцтво про шлюб (а.с.73), свідоцтво про народження (а.с. 74), так як ці докази стосуються обставин, що стосуються предмету спору, а саме сімейний стан відповідача.
Суд вважає належними доказами: довідки (а.с. 75,78), супроводжувальний лист, постанову, виконавчий лист (а.с. 76,77,79), побутову характеристику (а.с. 90), виробничу характеристику (а.с. 91), так як ці докази стосуються обставин, що стосуються предмету спору, а саме, що відповідач працює, сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.
Суд вважає належними доказами: заяву(а.с.112), висновок (а.с. 137-139), так як ці докази стосуються обставин, що стосуються предмету спору, а саме щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , та звернення відповідача до виконкому з питання щодо визначення побачень з сином ОСОБА_5 .
Суд вважає належними доказами показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , так як ці докази стосуються обставин, що підлягають доказуванню, а саме перебування сторін у шлюбі та наявність спільної дитини, проживання дитини разом з позивачкою.
Суд вважає неналежними доказами: рішення суду (а.с. 13), розрахунок (а.с. 17), побутову характеристику (а.с. 23), виробничу характеристику (а.с. 24), медичну довідку (а.с.25), сертифікат (а.с.26), так як ці докази не стосуються предмету спору.
Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні письмові докази, та показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які визнані належними, допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази, які визнані належними та допустимими, та показання свідків, які визнані належними та допустимими, є достовірними.
Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
Сторони по справі перебували у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається зі свідоцтв (а.с.10,11), рішення суду (а.с.12).
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.04.2014 року з ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з рішення (а.с.14).
Дитина проживає з позивачкою, що встановлено поясненнями свідків, актом (а.с.21).
Відповідач за період з 11.02.2014 року до 31.03.2015 року мав заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 в сумі 6 555,13 грн., що вбачається з розрахунку (а.с.16).
Постановою від 27.11.2019 року державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Боровик С.В., за заявою позивачки ОСОБА_3 було повернуто виконавчий лист щодо стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , що вбачається з постанови (а.с. 18).
За період з 27.11.2019 року по 01.09.2020 року заборгованість відповідача перед позивачкою щодо сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , складає 26 660,20 грн., що вбачається з розрахунку (а.с. 19).
Відповідач ОСОБА_4 з 08.09.2018 року перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого має сина ОСОБА_9 , що вбачається зі свідоцтв (а.с.73, 74).
Відповідач працює у ТОВ «Ліра КР», за місцем роботи з останнього стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , що вбачається з довідок (а.с. 75,78), супроводжувального листа, постанови, виконавчого листа (а.с. 76,77,79).
Відповідач за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, що вбачається з побутової та виробничої характеристик (а.с. 90, 91).
27.08.2021 року відповідач звернувся до виконкому Саксаганської районної ради з заявою щодо вирішення питання про визначення порядку побачень з сином ОСОБА_5 , що вбачається із заяви (а.с.112).
Згідно висновку (а.с. 137-139), виконком Саксаганської районної у місті ради вважає за недоцільне позбавляти ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами Конституції України, СК України, Законом України «Про охорону дитинства».
Відповідно до ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частиною 2 ст. 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Частиною 1 ст. 164 СК України передбачено, що батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він: не забрав дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляв щодо неї батьківського піклування; ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводиться з дитиною; є хронічним алкоголіком або наркоманом; вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракування та бродяжництва; засуджений за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року (з наступними змінами), предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Пунктом 16 Постанови пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
В силу ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, один з батьків.
У судовому засіданні не встановлено підстав, передбачених частиною 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно сина ОСОБА_5 .
Так, зокрема, відповідач позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем роботи. На даний час створив нову сім'ю, в якій виховує сина ОСОБА_9 , 2018 року народження.
Твердження позивачки щодо ухилення відповідача від утримання сина ОСОБА_5 , суд не приймає до уваги, оскільки з відповідача за місцем роботи стягуються аліменти на утримання сина. Щодо розміру заборгованості, що утворилася за період з 27.11.2019 року по 01.09.2020 року в сумі 26 660,20 грн., суд враховує, що остання утворилася внаслідок тієї обставини, що за заявою позивачки виконавчий лист постановою державного виконавця було повернуто ОСОБА_3 27.11.2019 року.
Твердження позивачки стосовно тієї обставини, що вона була вимушена відкликати з виконання виконавчий лист, щоб мати змогу швидко та безперешкодно виїхати з дитиною за межі країни, так як на цьому наполягав відповідач, суд не приймає до уваги, оскільки зазначені доводи не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Відповідач намагається з позивачкою знайти порозуміння щодо порядку встановлення зустрічей з дитиною, з цією метою звернувся з заявою до виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, в якій зазначив, що любить сина, бажає частіше його бачити, спілкуватися, піклуватися про його фізичний, духовний і моральний розвиток. Також зазначив, що вважає виховання дитини найважливішим питанням життя сім'ї, свій обов'язок щодо виховання сина він має можливість повноцінно виконувати лише за умови безпосереднього спілкування з ним щотижня.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи наведені вище обставини та досліджені у судовому засіданні докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову.
Належних доказів на підтвердження доводів про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по утриманню та вихованню дитини, позивачкою суду не надано.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що відсутні підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, а тому у задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», 141, 150, 155, 157, 164, 165 СК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 77, 78, 80, 133, 141, 206, 228, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: виконком Саксаганської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов