ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
09 грудня 2021 року Справа № 923/1317/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний інститут "Укрбудпроект",
м. Київ, код ЄДРПОУ 41838358
до: Приватного підприємства "САЛЕНА", м. Нова Каховка, Херсонська область, код ЄДРПОУ 35994319
про стягнення 75500,00 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
05 жовтня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний інститут "Укрбудпроект" звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного підприємства "САЛЕНА" з вимогою про стягнення 75500,00 грн, з яких: 51271,21 грн - сума основного боргу, 7756,82 грн - сума пені, 4578,42 грн - сума 3 % річних та 11893,55 грн - сума інфляційних втрат. Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов Договору на розробку проектно-кошторисної документації № 37-06-2018 ПКД від 03.08.2018.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.21 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В..
Ухвалою від 11 жовтня 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/1317/21 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 11 жовтня 2021 року була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана позивачем, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 40).
Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, поштова кореспонденція, надіслана на адресу відповідача, повернута до суду з відміткою про причину повернення (досилання): "за закінченням терміну зберігання".
Суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Проте, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом, також, враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Від сторін у справі жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що 03 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідний інститут "Укрбудпроект" (надалі - підрядник або позивач) і Приватним підприємством «САЛЕНА» (надалі - замовник або відповідач) був укладений договір на розробку проектно-кошторисної документації №37-06-2018 ПКД (надалі - Договір).
За умовами п.п. 1.1. Договору підрядник бере на себе зобов'язання своїми засобами за рахунок замовника виконати зазначені в пункті 1.2 Договору роботи, а замовник зобов'язується прийняти результати таких робіт (проектно-кошторисну документацію) і сплатити Підрядникові вартість виконаних робіт.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п.9.1. Договору).
Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього Договору та діє до 31.12.2018 але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 9.2. Договору).
Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 9.2. Договору).
Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.
Сторонами Договору погоджено наступний порядок здійснення оплати за даним договором.
Розрахунок здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок підрядника поетапно у строки передбачені даним Договором (п. 3.1. Договору).
Замовник зобов'язаний здійснити попередню оплату в розмірі 30 % не пізніше 5 днів з моменту підписання даного Договору, що становить 21973,37 грн без ПДВ. (п.3.2 Договору).
Замовник зобов'язаний здійснити оплату у розмірі 70% (сімдесят відсотків) не пізніше 5 днів з моменту передачі проектно-кошторисної документації (передачею файлів на електронному носії (диску) у форматах pdf.dwg) та підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, що становить 51271,21 грн ПДВ (п.3.3. Договору).
За порушення строків розрахунків за цим Договором, Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення, від суми затриманих коштів за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Сторону від належного виконання своїх зобов'язань за Договором (п.7.3. Договору).
За твердженням позивача, договірні зобов'язання щодо виконання робіт були виконані позивачем у повному обсязі, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000162018 від 28 серпня 2018 року в межах якого відповідач прийняв роботи, визначені Договором та претензій до робіт, виконаних позивачем не мав.
Позивач зазначає, що відповідач всупереч договірних зобов'язань у повному обсязі виконані позивачем роботи не оплатив, станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 51271,21 гривень.
У зв'язку з порушення відповідачем строків проведення розрахунків за виконані позивачем роботи, позивачем нараховано та заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 11893,55 грн, суму 3% річних у розмірі 4578,42 грн та суму пені у розмірі 7756,82 грн.
Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов'язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 75500,00 грн. заборгованості.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний інститут "Укрбудпроект" підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір підряду в силу статті 174 ГК України та статті 11 ЦК України є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За правилами ст. ст. 853, 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, та сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно зі статтею 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір на розробку проектно-кошторисної документації №37-06-2018 ПКД від 03.08.2018 за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов Договору у відповідності до технічного завдання виконані роботи з розробки проектно-кошторисної документації Будівництво лікарської амбулаторії первинної медичної допомоги (на 1-2 лікаря з житлом) по вул. Перекопська, 16, с. Зелений Під, Каховського району, Херсонської області», що підтверджено доданим до матеріалів справи Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000162018 від 28 серпня 2018 року, який підписано стонами без зауважень на суму - 73244,58 грн.
До вказаного Акту додано: Завдання на проектування; Протокол погодження договірної ціни; Зведений Кошторис; Кошторис № 1 на проектні (вишукувальні) роботи; Розрахунок коефіцієнта для договірної вартості проектних робі у зв'язку зі зміною рівня заробітної плати.
Судом встановлено, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято без претензій і зауважень роботи визначені умовами зазначеного вище договору.
За умовами п.3.2. Договору замовник зобов'язаний здійснити оплату у розмірі 70% (сімдесят відсотків) не пізніше 5 днів з моменту передачі проектно-кошторисної документації (передачею файлів на електронному носії (диску) у форматах pdf.dwg) та підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, що становить 51271,21 грн. з ПДВ.
Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, з урахуванням приписів п. 3.2. Договору, ч.1 ст. 530, ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідач зобов'язаний був здійснити повний розрахунок (51271,21 грн) з позивачем за виконані роботи в строк по 03.09.2018, чого виконано ним не було.
Доказів погашення заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 51271,21 грн, відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 51271,21 грн є доведеними і обґрунтованими.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, то згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Право на нарахування пені сторони узгодили в п. 7.3. Договору, відповідно до якого за порушення строків розрахунків за цим Договором, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення, від суми затриманих коштів за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Сторону від належного виконання своїх зобов'язань за Договором.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, 3% річних та пені та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 11893,55 грн., суми 3% річних у розмірі 4578,42 грн та суми пені у розмірі 7756,82 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Салена" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Горького, буд. 4, код в ЄДРПОУ 35994319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний інститут "Укрбудпроект" (04210, м. Київ, вул. Йорданська, 20, код ЄДРПОУ 41838358) суму основного боргу у розмірі 51271,21 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 11893,55 грн, суму 3% річних у розмірі 4578,42 грн, суму пені у розмірі 7756,82 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 09.12.2021.
Суддя С.В. Нікітенко