ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2021Справа № 910/16135/21
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН»
про стягнення 103 676, 09 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 103 676, 09 грн, з яких: 85 449, 62 грн страхове відшкодування, 9 949, 57 грн пеня, 2 120, 43 грн 3% річних та 6 156, 47 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у силу положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі полісу, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/16135/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
26.10.2021 від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов страхового договору (полісу).
15.11.2021 від позивача надійшло підтвердження, що станом на 10.11.2021 ціна позову не змінилась.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 11.10.2021, яка отримана останнім 25.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105477548543.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
29.07.2019 між позивачем (страховик) та ТОВ «ІРЕНА КО» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «ЄВРОКАСКО 5 ЗІРОК» № FO-00471225 (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом та/або застрахованим додатковим обладнанням (п. 7.2. договору).
Згідно п. 1. договору застрахованим транспортним засобом є «Land Rover Range Rover» державний номер НОМЕР_1 , страхова сума за договором складає 700 000, 00 грн.
У пункті 2. договору сторонами погоджено розмір франшизи - 0 %.
Відповідно до п. 5. договору строк його дії встановлено з 00 год. 00 хв. 31.07.2019 до 24 год. 00 хв. 30.07.2020.
24.07.2020 о 14 год. 51 хв. на перехресті вул. Качали та Родини Барвінських, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «FORD TRANSIT» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Land Rover Range Rover» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.08.2020 у справі № 607/12535/20, водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження транспортних засобів, зокрема, застрахованого позивачем транспортного засобу «Land Rover Range Rover» державний номер НОМЕР_1 .
27.07.2020 водій транспортного засобу «Land Rover Range Rover» державний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача (страховика) із заявою № 15793/28/2020/111 про настання події з ознаками страхового випадку згідно договору та на виплату страхового відшкодування ТОВ «Імпері Моторз».
Відповідно до рахунку фактури № ІМ-8-162367 від 30.07.2020 виставленого ТОВ «Імпері Моторз» та акту виконаних робіт № ІМ-10-280017 від 28.10.2020 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Land Rover Range Rover» державний номер НОМЕР_1 склала 151 456, 60 грн.
13.08.2020 позивачем складено страховий акт № 17964/28/920 на розрахунок суми страхового відшкодування в розмірі 151 456, 60 грн.
17.08.2020 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Імпері Моторз» в розмірі 151 456, 60 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 118321 від 17.08.2020.
Отже, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту «ЄВРОКАСКО 5 ЗІРОК» № FO-00471225, у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 151 456, 60 грн.
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої в деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Як убачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «FORD TRANSIT» державний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем на підставі полісу серії АО № 002744533, діючий на 24.07.2020.
Вказаний вище поліс, передбачає франшизу в розмірі 0, 00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 130 000, 00 грн.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув права вимоги до відповідача.
Тому, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності транспортного засобу «FORD TRANSIT» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , тобто особи, яка визнана винною в ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП у межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи.
Як убачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач 26.08.2020 направив відповідачу заяву за № 15793/28/2020/111 вих. № 01768/9220 від 25.08.2020 на виплату страхового відшкодування на суму 151 456, 60 грн, яка отримана останнім 31.08.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0311329127473.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Land Rover Range Rover» державний номер НОМЕР_1 (0,5659 в розмірі 66 006, 98 грн) склала 85 449, 62 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив суму страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 85 449, 62 грн (151 456, 60 грн - 66 006, 98 грн розмір зносу) суми страхового відшкодування.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 85 449, 62 грн підлягає задоволенню повністю.
Також у зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем за страхове відшкодування, позивачем нараховано до стягнення 9 949, 57 грн пені за період прострочення з 01.12.2020 по 28.09.2021, 2 120, 43 грн 3% річних за період прострочення з 01.12.2020 по 28.09.2021, та 6 156, 47 грн інфляційних втрат за період прострочення з грудня 2020 року по серпень 2021 року.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0311329127473 підтверджується, що 31.08.2020 відповідач отримав заяву позивача про виплату страхового відшкодування, однак своєчасно не виконав своїх обов'язків із відшкодування такої суми.
Відтак, зважаючи на положення п. 36.2 ст. 36 Закону та ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, встановлений законом 90-денний строк на виплату суми страхового відшкодування відповідачем сплив 30.11.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори та інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Отже, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).
Отже, дія ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт). Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі №14-16цс18 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17, від 04.12.2019 по справі №910/13238/18.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц дійшла висновку, що за змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20.04.2018 по справі №910/12028/17.
Перевіривши розрахунок про стягнення 3 % річних наданий позивачем у розмірі 2 120, 43 грн за період з 01.12.2020 по 28.09.2021 судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 6 156, 47 грн за період з грудня 2020 року по серпень 2021 року, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Крім цього, згідно з пунктом 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації (а не регресу), які склалися між сторонами в справі, є грошовим зобов'язаннями, на які в разі несвоєчасного виконання нараховуються штрафні санкції передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, тому суд вважає за можливе нарахування трьох процентів річних, інфляційних нарахувань, а також нарахування пені.
Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати визначених ч. 5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оплата страхового відшкодування не здійснена, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за період прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня
Перевіривши розрахунок позивача про стягнення пені в розмірі 9 949, 57 грн за період з 01.12.2020 по 28.09.2021, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 85 449, 62 грн виплаченого страхового відшкодування, 9 949, 57 грн пені, 2 120, 43 грн 3% річних та 6 156, 47 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під'їзд, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 65, ідентифікаційний код 30115243) 85 449 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн 62 коп страхового відшкодування, 9 949 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн 57 коп. пені, 2 120 (дві тисячі сто двадцять) грн 43 коп. 3% річних, 6 156 (шість тисяч сто п'ятдесят шість) грн 47 коп. інфляційних втрат та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань