ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2021Справа № 910/15111/20
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант" б-р Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО"
вул. Бульварно-Кудрявська, буд.33, м. Київ 54, 01054
про відшкодування збитків 12 674,60 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" відшкодування шкоди 12 674,60 грн. в порядку регресу, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 відкрито провадження у справі №910/15111/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 призначено у справі №910/15111/20 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експерта поставлено питання: Яке значення становить коефіцієнт фізичного зносу складових колісного транспортного засобу марки Opel Omega, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 20.05.2020 в м. Києві, по просп. Героів Сталінграда 6-А, корп. 2? Яка вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля марки Opel Omega, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 20.05.2020 в м. Києві, по просп. Героів Сталінграда 6-А, корп. 2 за участю транспортних засобів: автомобіля марки Opel Omega, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки Івеко, реєстраційний номер НОМЕР_2 ? Витрати по проведенню експертизи покладено на Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО"; провадження у справі №910/15111/20 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
12.10.2021 року до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/15111/20 разом з висновком експерта за результатом проведення судової автотоварознавчої експертизи від 28.09.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 поновлено провадження у справі № 910/15111/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.11.2021.
09.11.2021 позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.
В судове засідання з'явився представник позивача, підтримав подану заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Протокольною ухвалою суду від 10.11.2021 судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 01.12.2021.
Приймаючи заяву про зменшення розміру позовних вимог суд виходить із наступного.
Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, зокрема до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду відповідну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант", у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.
01.12.2021 в судове засідання з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Відповідач у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 01.12.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача за підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог з наступних підстав.
12 листопада 2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-TR/АО-2480728, предметом якого майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Opel», реєстраційний № НОМЕР_1 .
20 травня 2020 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Opel», реєстраційний № НОМЕР_1 , який знаходився під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Iveco», реєстраційний № НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 31.07.2020р., у справі №756/6897/20 слідує, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, внаслідок чого його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушенню передбаченого ст. 124 КУпАП.
22 травня 2020 року, власник транспортного засобу «Opel», реєстраційний № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 звернулася до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та надала усі необхідні документи.
Згідно рахунку-фактури ФОП Мусійко О.О. № 1221341 від 01.06.2020р., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Opel», реєстраційний № НОМЕР_1 , складає: 28 600 гривень 00 копійок.
17 червня 2020 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього.
На підставі вищевказаних документів ТДВ СК «Альфа-Гарант» було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 28 600 гривень 00 копійок на користь ОСОБА_3 (на банківський рахунок ФОП Мусійко О.О.), що підтверджується платіжним дорученням №9453 від 17.06.2020р.
Таким чином, до Позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток і відповідно до Відповідача.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Iveco», реєстраційний № НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «СК «Інго», згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-197316562.
13 серпня 2020 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулося до АТ «СК «Інго» із заявою на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) за вих. № 6195, на суму 28 600,00 грн.
03 вересня 2020 року з боку АТ «СК «Інго» було здійснено часткову виплату відшкодування у розмірі 15 928 гривень 40 копійок.
Згідно результатів проведеної судової експертизи, а саме Висновку експерта № 10417/21-54 від 28.09.2021р. встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу транспортного засобу «Opel», реєстраційний № НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу з урахуванням ПДВ становить: 24614,33 грн., без урахування ПДВ 21988,73 грн.
За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).
При цьому належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Оцінюючи висновок експертів від 28.09.2021 №10417/21-54 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог частини 5 статті 101 ГПК України експерти обізнані про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва у справі №910/15111/20.
У той же час, висновок експерта №10417/21-54 від 28.09.2021 складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Єрмоленком Олегом Олександровичем.
За таких обставин висновок експерта №10417/21-54 від 28.09.2021 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, приймається судом в якості належного та допустимого доказу.
Таким чином, результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи було підтверджено недобросовісність виконання Відповідачем свої обов'язків за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-197316562 та підтверджено факт незаконного зменшення розміру страхового відшкодування належного Позивачу.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 18.09.2018) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом №ЕР/197316562. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Відповідно до полісу №ЕР/197316562, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Акціонерним товариством "Страхова компанія "ІНГО" (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 130000,00 грн.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом №ЕР/197316562, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 910/7449/17, у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17, а також і у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 916/2517/17.
Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом №ЕР/197316562 становить 0,00 грн.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, оскільки результати проведеної судової експертизи підтвердили неправильність розрахунків Відповідача при визначенні розміру страхового відшкодування належного до виплати на користь Позивача, а також оскільки Відповідачем станом на даний час не було здійснено на користь Позивача доплати страхового відшкодування, то з Відповідача підлягає стягненню наступне:
1. Недоплачене страхове відшкодування у розмірі: 6060 гривень 33 копійки.
21 988,73 грн. - 15928,40 грн. = 6060,33 грн., де:
21 988,73 грн. - розмір збитку згідно результатів судової експертизи;
15928,40 грн. - розмір раніше сплаченого Відповідачем відшкодування.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
Аргументи та заперечення відповідача проти позову, що наведені у відзиві на позовну заяву, суд розглянув і відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" (вул. Бульварно-Кудрявська, буд.33, м. Київ 54, 01054; ідентифікаційний код 16285602) на Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант" (б-р Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32382598) 6 060,33 грн. - основного боргу та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 10.12.2021.
Суддя М.О. Лиськов