09 грудня 2021 р. Справа № 520/11387/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 11.08.21 по справі № 520/11387/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перерахувати її пенсію з 01 жовтня 2020 року, з урахуванням її заробітної плати за період роботи з 23.04.1984 по 28.05.2004 на підставі довідки про заробітну плату № 1133 від 17.06.2020, видної Архівним сектором м. Армянськ Республіки Крим, та виплатити їй різницю недоотриманої пенсії, починаючи з 01 жовтня 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням її заробітної плати за період роботи на ВАТ «Сиваський анілінофарбовий завод» з 23.04.1984 по 28.05.2004 на підставі довідки про заробітну плату № 1133 від 17.06.2020, видної Архівним сектором міста Армянськ Республіки Крим, починаючи з 01 жовтня 2020 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перерахувати її пенсію з 01 жовтня 2020 року, з урахуванням її заробітної плати за період роботи з 23.04.1984 по 28.05.2004 на підставі довідки про заробітну плату № 1133 від 17.06.2020, видної Архівним сектором м. Армянськ Республіки Крим, та виплатити їй різницю недоотриманої пенсії, починаючи з 01 жовтня 2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням її заробітної плати за період роботи на ВАТ «Сиваський анілінофарбовий завод» з 23.04.1984 по 28.05.2004 на підставі довідки про заробітну плату № 1133 від 17.06.2020, видної Архівним сектором міста Армянськ Республіки Крим, починаючи з 01 жовтня 2020 року.
Звернуто до негайного виконання рішення суду по цій справі у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що довідка, надана ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, видана всупереч положенням чинного законодавства України (установою, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території), не може братися до уваги як відповідачем, так і судом у вирішенні цих спірних правовідносин, а отже відсутні правові підстави для ухвалення судового рішення про задоволення її позовних вимог.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються висновками Верховного Суду, сформованими за аналогічних правовідносин сторін. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 28 вересня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перерахунок її пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058-IV).
Разом з указаною заявою позивач надала довідку про заробітну плату за період роботи з 23.04.1984 по 28.05.2004 на ВАТ «Сиваський анілінофарбовий завод» від 17.06.2020 за № 1133, видану архівним сектором м. Армянськ Республіки Крим.
Проте, Головним управлінням ПФУ в Харківській області відмовлено позивачу у врахуванні довідки, виданої на непідконтрольних Україні територіях, та не перераховано пенсію позивача з урахуванням її заробітної плати за період роботи з 23.04.1984 по 28.05.2004 на ВАТ «Сиваський анілінофарбовий завод». Підставою для відмови в перерахунку пенсії позивача ГУ ПФУ в Харківській області зазначило те, що вказана довідка про заробітну плату від 17.06.2020 за № 1133 видана на тимчасово непідконтрольній українській владі території.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, дійшов висновку про те, що відповідачем має бути взято до уваги інформацію, зазначену у документах, аби у повному обсязі захистити права позивача який звернувся за перерахунком пенсії.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера, та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або, у разі якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).
Відповідно до п. 1 ст. 43 Закону № 1058 перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додатково документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно з частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За приписами частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку), затвердженого Постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно абз. 1 та 2 ч. 3 п. 2.1 Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VІІ) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону № 1207-VІІ на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів. проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Частиною 1 ст. 17 Закону № 1207-VІІ передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно зі ст. 18 Закону № 1207-VIІ, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VІI.
Положеннями ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
За практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), a також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «Намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «Намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку можливо застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки їх неприйняття призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину України.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 234/3038/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 360/1628/17, від 31 січня 2019 року у справі № 233/1181/17, від 17 липня 2019 року у справі № 302/757/17-а, від 02 жовтня 2018 року у справі № 569/14531/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 0440/6809/18, від 01 березня 2021 року у справі № 426/12447/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 522/6812/17.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем має бути взято до уваги інформацію, зазначену в архівній довідці від 17.06.2020 за № 1133, виданої на тимчасово непідконтрольній українській владі території (архівним сектором м. Армянськ Республіки Крим).
Колегія суддів зазначає, що право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Крім того, позивач не може бути позбавлений свого права на нарахування пенсії у зв'язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг жодним чином впливати.
Варто зазначити, що відповідачем не було надано жодного доказу про скасування спірної довідки або того, що записи в ній є такими, що не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням закону.
Разом з тим, інформація щодо роботи ОСОБА_1 у період з 23.04.1984 по 28.05.2004 на ВАТ «Сиваський анілінофарбовий завод», наведена в архівній довідці від 17.06.2020 за № 1133, підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_2 , копія якої наявна в матеріалах справи (а. с. 15-20).
Отже, у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови у перерахунку пенсії позивача з урахуванням періоду роботи з 23.04.1984 по 28.05.2004 на ВАТ «Сиваський анілінофарбовий завод» та її заробітної плати, зазначеної у довідці від 17.06.2020 за № 1133.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції у межах суми стягнення за один місяць правомірно звернуто до негайного виконання.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 по справі № 520/11387/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін