30 листопада 2021 р.Справа № 480/3648/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
представника позивача: Вєтохи А.С.,
представника відповідача: Стаскевича С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2021, (головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, повний текст складено 12.07.21 року) по справі № 480/3648/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправною та скасування постанови в частині,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 01 серпня 2019 року № 1644 в частині накладення штрафу в розмірі 34 000,00 грн та зобов'язання до 31 грудня 2019 року здійснити перерахунок для категорій споживачів "бюджетні організації", "інші споживачі", "релігійні організації" надмірно нарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що плановою перевіркою встановлено порушення позивачем ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії. На підставі акту перевірки прийнято спірну постанову про застосування до ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» штрафу та зобов'язано останнього здійснити перерахунок нарахованих коштів за спожиту теплову енергію.
Позивач вказував, що у період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року одночасно діяли постанови НКРЕКП від 27 лютого 2018 року № 239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» та від 07 серпня 2018 року № 819 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 30 квітня 2015 року», які встановлювали тариф на теплову енергію для категорій "бюджетні установи", "інші споживачі", "релігійні організації". Вважав, що правомірно керувався Постановою № 819, оскільки вона прийнята після Постанови № 239 та є більш економічно обґрунтованою щодо ціни на тариф на теплову енергію.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП від 01 серпня 2019 року № 1644 в частині зобов'язання ТОВ «Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт» у термін до 31 грудня 2019 року здійснити перерахунок для категорій споживачів "бюджетні організації", "інші споживачі", "релігійні організації" надмірно нарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
За наслідками касаційного оскарження судових рішень, постановою Верховного Суду від 18.03.2021 касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг задоволено частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 скасовано.
Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у задоволенні позову відмовлено.
ТОВ «Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт», не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове, яким визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 01 серпня 2019 року № 1644 в частині зобов'язання позивача у термін до 31 грудня 2019 року здійснити перерахунок для категорій споживачів "бюджетні організації", "інші споживачі", "релігійні організації" надмірно нарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
Зазначає, що в період з 28.10.2018 по 31.12.2018 одночасно діяли Постанови НКРЕКП № 239 та № 819, які встановлювали різні тарифи на теплову енергію для категорій "бюджетні організації", "інші споживачі", "релігійні організації".
На думку апелянта, судом першої інстанції при вирішенні питання яка саме постанова підлягала застосуванню не враховано, що постановою НКРЕКП від 10.12.2018 № 1737 визначено дату втрати чинності як Постанови № 239, так і Постанови № 819, а саме 01.01.2019, а отже, позивач правомірно застосовував в спірний період при нарахуванні тарифів Постанову № 819, яка була чинна, що свідчить про протиправність застосування до нього штрафних санкції.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач) подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Зазначає, що момент набрання чинності постанови НКРЕКП пов'язується саме з терміном «офіційне опублікування», а тому, на думку відповідача, постанова НКРЕКП від 07 серпня 2018 року № 819, яка діяла у часі раніше (з 18 жовтня 2018 року), враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп, була автоматично скасована з набранням чинності постанови НКРЕКП від 27 лютого 2018 року № 239 (набрання чинності 28 жовтня 2018 року). Отже, позивач при визначенні тарифів на теплову енергію мав керуватися саме Постановою № 239.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 08.07.2019 по 19.07.2019 відповідачем, на підставі постанови НКРЕКП від 31.05.2019 № 917 «Про проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у IІI кварталі 2019 року» та посвідчень про проведення планової перевірки від 18.06.2019 № 235 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» щодо дотримання постачання Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії за період діяльності з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 19.07.2019 № 251 (т. 1 а.с. 20-67).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 9 п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов з постачання, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308, а саме: у частині здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються НКРЕКП у межах наданих повноважень: ТОВ ШП «Харківенергоремонт» в період з 28.10.2018 по 31.12.2018 відпускало теплову енергію для категорій "бюджетні організації", "інші споживачі", "релігійні організації" за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 07.08.2018 № 819, яка введена в дію з 18.10.2018.
На підставі зазначеного акту НКРЕКП прийняла постанову № 1644 «Про накладення штрафу на ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії та здійснення заходів державного регулювання", якою:
1. Відповідно до п. 11, 12 ч. 1 ст. 17, ст. 22 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» наклала на позивача штраф, зокрема, у розмірі :
- 34 000,00 грн, за порушення: п. 3.1 глави 3 Ліцензійних умов з постачання № 308 щодо дотримання вимог законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про теплопостачання», інших актів законодавства, якими регулюється діяльність у сфері природних монополій та у сфері теплопостачання, а саме:
ч. 1 ст. 191 Закону України «Про теплопостачання» та п. 8 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року № 217, у частині перерахування плати за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів;
п. 2.1 Правил організації звітності, що подається суб'єктами господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених постановою НКРЕКП від 31 травня 2017 року № 717 щодо ґрунтування усіх показників звітів на достовірних даних первинного (бухгалтерського) та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, що забезпечує можливість порівняння і контролю даних;
підп. 9 п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов з постачання № 308 у частині здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються НКРЕКП у межах наданих повноважень;
підп. 10 п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов з постачання № 308 щодо дотримання структури витрат згідно зі статтями, затвердженими у тарифі на постачання теплової енергії;
підп. 14 п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов з постачання № 308 у частині оприлюднення на власному веб-сайті інформації щодо тарифу на постачання теплової енергії та його зміни та іншої інформації відповідно до Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення»;
підп. 18 п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов з постачання № 308 щодо забезпечення обліку реалізованої споживачам теплової енергії ліцензіата з використанням відповідних приладів обліку теплової енергії;
підп. 22 п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов з постачання № 308 у частині перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами в обсязі, передбаченому в установленому тарифі для виконання інвестиційної програми, відкритий в уповноваженому банку;
підп. 25 п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов з постачання № 308 у частині надання до органу ліцензування звітності, необхідної для виконання органом ліцензування своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені органом ліцензування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у межах здійснення заходів державного регулювання зобов'язала ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», зокрема, у термін до 31 грудня 2019 року здійснити перерахунок для категорій споживачів «бюджетні організації», «інші споживачі», «релігійні організації» надмірно нарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання (т. 1 а.с. 11-19).
Позивач, вважаючи безпідставним висновок про порушення підприємством підп. 9 п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов з постачання № 308 та зобов'язання здійснити перерахунок для категорії споживачів " бюджетні установи", "інші споживачі", "релігійній організації", оскаржив в цій частині постанову про накладення штрафу до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова НКРЕКП, в оскаржуваній частині, прийнята в межах та у спосіб, встановлений чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1540-VIII передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; 2) у сфері комунальних послуг: діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
Приписами ст. 3 Закону № 1540-VIII установлено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Поряд з цим, основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
Пунктами 11, 12 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов; розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства.
Судом вірно встановлено, що в період з 28.10.2018 по 31.12.2018 підприємство відпускало теплову енергію для категорій "бюджетні організації", "інші споживачі", "релігійні організації" за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 07.08.2018 № 819, яка введена в дію з 18.10.2018, що також підтверджується рахунками на оплату послуг з постачання теплової енергії, визнається позивачем.т.3 а.с.63-65)
З рахунків вбачається, що для вказаної категорії споживачів позивачем застосовувалися тарифи, які за розміром відповідають встановленим Постановою НКРЕП № 819 від 07.08.2019 та є більшими за тарифи, встановлені постановою НКРЕП № 239 від 27.02.2019.
Доводи апелянта щодо правомірного застосування тарифів, встановлених Постановою № 819, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вона була чинною та більш економічно обґрунтованою для нього , колегія суддів вважає помилковими.
Частиною 7 ст. 14 Закону № 1540-VIII встановлено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр", якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення.
Отже, момент набрання чинності постановами НКРЕКП пов'язується саме з терміном опублікування в офіційному друкованому виданні.
Так, 27.02.2018 НКРЕКП прийнято Постанову № 239, якою врегульовано тарифи з постачання теплової енергії для категорій споживачів: "бюджетні установи", "інші споживачі", "релігійні організації". Постанова опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" у встановленому порядку 27.10.2018 та набрала чинності 28.10.2018 (т. 1 а.с. 125-131).
07.08.2018 НКРЕКП прийнято Постанову № 819, якою встановлені тарифи для зазначених категорій споживачів, що є вищими за встановлені постановою № 239. Постанова опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" 17.10.2018 та набрала чинності з 18.10.2018 (т. 1 а.с. 136-140).
У рішенні від 03.10.97 №4-зп Конституційний Суд України надав роз'яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У цьому рішенні суд зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".
Колегія суддів зазначає, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм з того самого питання.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що постанова № 239 набрала чинності пізніше за Постанову № 819.
Як вже зазначалось, Законом № 1540-VIII момент набрання чинності рішеннями Регулятора пов'язаний саме з їх опублікуванням в офіційному друкованому виданні, з огляду на що, саме Постанова № 819 була такою, що діяла у часі раніше по відношенню до постанови № 239.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з набуттям чинності Постановою № 239, не підлягали застосуванню положення Постанови № 819 в частині однопредметного регулювання, а отже позивачем не могли застосовуватися тарифи, встановлені Постановою № 819, яка у часі діяла раніше.
Щодо доводів апелянта про те, що в оскаржуваний період одночасно діяли Постанова № 239 та Постанова № 819 колегія суддів, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 03.10.97 №4-зп, зазначає, що з прийняттям нового акта, а саме Постанови № 239 автоматично було скасовано однопредметний акт, який діяв у часі раніше - Постанову № 819.
Доводи скаржника про те, що Постанова № 819 втратила чинність 01.01.2019, а отже до цієї дати підлягала застосуванню не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про те, що в оскаржуваний період застосуванню підлягала саме Постанова № 239, як така, що набрала чинності в часі пізніше.
Доводи апелянта щодо не надання відповідачем надано доказів економічної обґрунтованості тарифів, встановлених Постановою № 239 колегія суддів відхиляє, оскільки вказані питання не є предметом даного спору. Натомість, вказане свідчить про фактичну незгоду позивача з Постановою № 239.
З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови відповідача в частині накладення на позивача штрафу у розмірі 34 000 грн та зобов'язання до 31.12.2019 здійснити перерахунок надмірно нарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12. 2018 року та як наслідок наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі № 480/3648/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 10.12.2021 року