Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№22-ц/824/13541/2021
м. Київ Справа № 757/12076/21-ц
09 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Невідомої Т.О.
при секретарі - Верес Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Волкової С.Я., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису № 37106, вчиненого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягнутих за виконавчим провадженням коштів,-
05 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису № 3706, вчиненого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягнутих за виконавчим провадженням коштів.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 11 листопада 2020 року приватним виконавцем Клименко Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63573905 за виконавчим документом - виконавчим написом нотаріуса № 3706, вчиненим 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості у розмірі 12 997,66 грн., виконавчого збору за вчинення виконавчих дій у розмірі 1 299,00 грн.
Вважала, що оспорюваний нею виконавчий напис нотаріуса № 3706 є таким що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з грубим порушенням норм чинного законодавства, а саме: нотаріус не дотримався вимог ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» та порушив вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Зазначала, що нотаріус не перевірив факту наявності у стягувача права вимоги, не переконався у безспірності заборгованості, не перевірив відомості про місце проживання або місце знаходження боржника та не переконався у тому, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Звертає увагу, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 11 листопада 2020 року стягувачем зазначено ТОВ «ФК «Алан», при цьому у п. 7 резолютивної частини постанови зазначено, що заборгованість виникла за договором кредиту № 004-24501-090813 від 09 серпня 2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк». Отже, приватний виконавець не звернув увагу, що стягувач, який звернувся для вчинення виконавчого напису, та особа, яка вказана у кредитному договорі, як кредитор, є різними особами, не пов'язаними правонаступництвом. Вказує на те, що жодних кредитних чи інших нотаріально посвідчених договорів з ТОВ «ФК «Аланд» вона не укладала.
З огляду на вище викладене, просила суд визнати виконавчий напис нотаріуса № 3706, вчинений 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню та стягнути з ТОВ «ФК «Аланд» на її користь сплачену за виконавчим провадженням № 63573905 суму заборгованості у розмірі 14 966,50 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису №3706, вчиненого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягнутих за виконавчим провадженням коштів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 27 серпня 2021 року позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що у поданій до Печерського районного суду м. Києва позовній заяві нею було допущено технічну описку у номері виконавчого напису, а саме зазначено виконавчий напис № 3706 замість виконавчий напис № 37106, проте наявні в матеріалах справи докази давали суду першої інстанції змогу встановити помилковість зазначення позивачем номеру виконавчого напису.
Звертає увагу, що відзиву на позовну заяву подано не було, окрім того, у рішенні суду першої інстанції відсутня інформація про виконання приватним виконавцем ОСОБА_2 вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2021 року, якою у приватного нотаріуса було витребувано належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 37106 від 08.09.2020 року.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 повністю підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович в судове засідання повторно не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причин своєї неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З наданої позивачкою до апеляційного суду копії виконавчого напису № 37106 від 08 вересня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 ( копія завірена приватним виконавцем Виконавчого округу м.Києва Клименко Романом Васильовичем), вбачається, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором 004-24501-09013 від 09 серпня 2013 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», правонаступником сіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №340/к від 23 березня 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є , на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 11/08/2020-ФА від 11 серпня 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія " Аланд". Зазначено, що боржником допущено прострочення платежів. Сума заборгованості складає 12 497,66 грн., за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 1 Закону України «Про нотаріат» стягнуто із стягувача плата в розмірі 500,00 грн, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню становить 12 997, 66 грн. Стягнення заборгованості проводиться за період з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року
11 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Романом Васильовичем на підставі виконавчого напису № 37106, виданого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. (а.с. 11)
12 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Романом Васильовичем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. (а.с. 16)
Згідно копії квитанції від 15.02.2021 року з ОСОБА_1 на виконання постанови приватного виконавця було стягнуто 14 966,50 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису № 3706, вчиненого 08.09.2020 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягнутих за виконавчим провадженням коштів, суд першої інстанції посилався на те, що суду не було надано доказів вчинення 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виконавчого напису № 3706, вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1,3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог стягувача.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.
Пунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Звертаючись до судупершої інстанціїз даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису, вчиненого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягнутих за виконавчим провадженням коштів, позивач ОСОБА_1 копії вказаного виконавчого напису суду не надала, як і не надала копії укладеного між нею та ПАТ " Дельта Банк" кредитного договору № 004-24501-090813 від 09 серпня 2013 року, доказів сплати нею на користь банку коштів на погашення заборгованості.
В ухвалі про відкриття провадження у даній справі від 12 березня 2021 року Печерський районний суд м.Києва задовольнив клопотання позивачки ОСОБА_1 та витребував у Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 37106 від 08.09.2020 року. Копія вказаної ухвали була направлена нотаріусу 12.03.2021 року. Проте, станом на день ухвалення оскаржуваного рішення суду від 03 серпня 2021 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 ухвали суду не виконав, копії нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 37106 від 08.09.2020 року на адресу суду не направив. Позивачка також інших доказів до суду першої інстанції не надала. Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович доказів, доводів та заперечень на адресу суду першої інстанції також не надали.
Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до частин 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала суду першої інстанції лише копію постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Романа Васильович від 11 листопада2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63573905 на підставі виконавчого напису № 37106.
Копію самого оспорюваного нею виконавчого напису позивачка надала лише до суду апеляційної інстанції, отримавши його у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименка Р.В. Проте, копії кредитного договору № 004-24501-090813 від 09 серпня 2013 року, укладеного між нею та ПАТ " Дельта Банк" позивачка ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надала, пояснивши, що свій екземпляр договору вона не зберегла.
Судом апеляційної інстанції ухвалою від 21 жовтня 2021 року було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 належним чином завірену копії нотаріальної справи щодо вчинення 08 вересня 2020 року виконавчого напису № 37106.
26 жовтня 2021 року Київським апеляційним судом було направлено до Міністерства юстиції України щодо надання інформації чи є чинним свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № НОМЕР_1, видане Міністерством юстиції України 26.12.2011 ОСОБА_2 , у разі, якщо свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № НОМЕР_1 ОСОБА_2 анульовано, повідомити суд де перебувають документи нотаріального діловодства та архів нотаріуса ОСОБА_2 та повідомити робочу адресу нотаріуса та/або інші засоби зв'язку з ОСОБА_2
18 листопада 2021 року до Київського апеляційного суду надійшла відповідь від Міністерства юстиції України в якій зазначалось, що наказом Міністерства юстиції України від 24.02.2021 року № 727/5, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26.12.2011 за № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 анульовано. Зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_2 протягом місяця передати документи нотаріального діловодства та архіву на збереження до Житомирського обласного державного нотаріального архіву. Проте, на момент розгляду листа документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса ОСОБА_2 на зберігання до Архіву не передані та перебувають у ОСОБА_2 у зв'язку з оскарженням ним наказу про припинення його нотаріальної діяльності.
Аналізуючи доводи позивачки про наявність підстав для визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підтверджені належними та допустимими доказами, з огляду на наступне.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса № 37106 від 08.09.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу ОСОБА_2 таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилалась на те, що нотаріус не перевірив факту наявності у стягувача ТОВ " Фінансова компанія " Аланд" права вимоги, не переконався у безспірності заборгованості, не перевірив відомості про місце проживання або місце знаходження боржника, не переконався у тому, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років .
При цьому, з наданої до апеляційного суду копії оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №004-24501-09013 від 09 серпня 2013 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №340/к від 23 березня 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 11/08/2020-ФА від 11 серпня 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія " Аланд".
Отримавши копію виконавчого напису нотаріуса, в якому зазначені дані щодо правонаступництва відповідача у справі ТОВ " Фінансова компанія " Аланд" за кредитним договором №004-24501-09013 від 09 серпня 2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», позивачка не зверталась до суду з клопотанням про витребування копій вказаних договорів відступлення прав вимоги доля перевірки її доводів щодо відсутності у відповідача ( стягувача) права вимоги до неї за вказаним кредитним договором.
Посилаючись на те, що зазначена уоскаржуваному виконавчому написі № 37106 заборгованість за кредитним договором не є безспірною та що при вчиненні вказаного виконавчого напису нотаріус не переконався у тому, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, позивачка не надала суду доказів на підставі яких суд міг би перевірити її доводи, а саме: копію кредитного договору №004-24501-09013 від 09 серпня 2013 року, укладеного між нею та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», з якого суд міг би встановити умови сплати платежів за договором, строк дії вказаного договору та коли у стягувача виникло право вимоги до боржника за вказаним договором. Не надано позивачкою і доказів того, що нею здійснювались платежі на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягнутих за виконавчим провадженням коштів не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами й фактично ґрунтуються на припущеннях позивача, що в силу ч.6 ст.81 ЦПК України є неприпустимим.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ухвалою суду першої інстанції у приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу ОСОБА_2 були витребувані матеріали нотаріальної справи щодо вчинення оскаржуваного виконавчого, проте, вказана ухвала суду нотаріусом не виконана, що і призвело до ненадання нею доказів у справі, колегія суддів відхиляє, так як вказані матеріали нотаріальної справи витребовувались у нотаріуса ОСОБА_2 і судом апеляційної інстанції і також суду не були надані. Проте, не надання суду доказів іншими учасниками справи, не звільняє позивача у справі від надання доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що відповідачем та третіми особами не було подано до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву та що у рішенні суду першої інстанції відсутня інформація про виконання приватним виконавцем ОСОБА_2 вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2021 року, якою у приватного нотаріуса було витребувано належним чином завірену копію нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 37106 від 08.09.2020 року, не спростовують правильності висновку суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 належними та допустимими доказами. Подання відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком учасників справи.
Аналізуючи зазначене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачка, користуючись своїми правами на власний розсуд, та, з урахуванням принципу диспозитивності, до позову та в ході судового розгляду не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису № 3706, вчиненого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягнутих за виконавчим провадженням коштів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2021 року.
Головуючий: Судді: