10 грудня 2021 року м. Київ
Справа № 363/2210/20
Провадження: № 22-ц/824/12455/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ковальчук Анни Миколаївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Рудюка О.Д.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2020 року АТ «Укрсиббанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.05.2019 року АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №9533953800 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку. Підписавши цей договір, відповідач погодився з викладеними у договорі та у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників «Укрсиббанк», які розміщені (оприлюднені) на сайті банку www.my.ukrsibbank.com. Відповідно до умов договору, Банк надав Позичальнику кредит (грошові кошти) в національній валюті в сумі 100 260 грн, з яких 100 000 грн на споживчі цілі шляхом зарахування коштів на картковий рахунок відповідача, 260 грн - на оплату страхового платежу відповідно до договору добровільного страхування. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 зобов'язався повернути наданий кредит, плату за кредит, інші платежі у відповідності з Правилами (Договірними умовами) споживчого кредитування позичальників «Укрсиббанк» та договором на рахунок банку шляхом сплати до 11-го числа щомісячно ануїтетних платежів у розмірі 4 931 грн. відповідно до графіка, що викладений у додатку № 1 до договору, але у повному обсязі не пізніше 11.05.2021року, (п.п. 3.4, 3.5, 3.6 договору). Відповідно до п. 3.8 договору, за користування кредитними коштами відповідач зобов'язався сплатити проценти у розмірі 55 % річних, та відповідно п. 3.9 за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений кредитним договором термін, процентна ставка встановлюється у розмірі 62 % річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за кредитним договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня несплати або не повної сплати платежу,встановленого у кредитному договорі і нараховується до моменту погашення такої заборгованості. Відповідно до п. 3.11 договору позичальник сплачує банку комісії у розмірі та порядку відповідно до умов цього договору та Додатку № 1 до договору. Пунктом 4.1 Правил (договірні умови) споживчого кредитування позичальників «Укрсиббанк» за порушення відповідачем термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні. В порушення умов кредитного договору відповідач тривалий час не здійснює своєчасних платежів для погашення суми заборгованості по кредиту, процентам, комісії, узв'язку з чим у нього, ОСОБА_2 ,станом на 01.06.2020 року виникла заборгованість у розмірі 132 227,36 грн, з яких: 98 135,76 грн заборгованістьза кредитом; 31 079,86 грн - заборгованістьпо процентам за користування кредитом; 439,18 грн - заборгованістьпо процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін; 1 000 грн - заборгованість по комісії; 133,38 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 1 388,95 грн - пеняза несвоєчасне погашення заборгованості по процентам; 50,23 грн - пеняза несвоєчасне погашення заборгованості по комісії, яку банк просив стягнути.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від14.05.2021 року замінено позивача АТ «Укрсиббанк» на його правонаступника ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 червня 2021 року в задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Ковальчук А.С. в інтересах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального, просила скасувати заочне рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги надані банком на обґрунтування позовних вимог докази, а саме, виписку по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, які є належними доказами на підтвердження факту надання банком відповідачу коштів згідно умов кредиту.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року відкрито апеляційнепровадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається з матеріалів справи, 11 травня 2019 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №9533953800 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку(а.с. 18-22).
Згідно пункту 1.1 договору, підписуючи цей договір позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників AT «УкрСиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі - Правила), які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур'єр» № 105, 09.06.2017 (із усіма змінами і доповненнями): умовами надання споживчого кредиту позичальнику, його обслуговування і погашення; умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків. Правила після підписання сторонами договору, стають його невід'ємною частиною. Підписуючи договір, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені в цьому договорі та в Правилах. Підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання сторонами цього договору, Правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього договору.
Згідно пункту 2.1 договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та Правил.
Пунктом 3 договору визначені умови кредитування, а саме: сума кредиту за договорам становить 100 260 грн; кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме: в сумі 100 000 грн - на споживчі цілі, в сумі 260 грн - на оплату страхового платежу відповідно до умов договору добровільного страхування позичальника, укладеного 11.05.2019 з ПрАТ «СК «КАРДІФ»; повернення кредиту, плата за кредит, інших платежів здійснюється у відповідності з Правилами на рахунок №3739195339538.
Згідно підпункту 3.5 п. 3 договору позичальник зобов'язався повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесання ануїтетних платежів відповідно до графіка, що викладений у додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 11.05.2024 року.
Згідно підпунктів 3.6-3.11 п. 3 договору, розмір ануїтетного платежу становить 4931 грн. Розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятись від розміру попередніх платежів.
Ануїтетний платіж повинен сплачуватись щомісячно до 11 числа (включно) кожного місяця.
Процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 55% річних.
За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 62 % річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу, встановленого у Договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості.
Нарахування процентів здійснюється в порядку, передбаченому Правилами.
Позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та Додатку №1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно підпунктів 5.3, 5.5 п. 5 договору, підписанням цього договору позичальник, серед іншого, засвідчує, що: він особисто ознайомлений з Правилами та тарифами, які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com; він отримав від банку інформацію про умови кредитування згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про споживче кредитування»; він ознайомлений і погоджується з умовами усіх додатків до договору; ним отримано примірник цього договору. Цей договір укладений в двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Підпис позичальника на цьому договорі є письмовим підтвердженням отримання ним оригіналу свого примірнику договору.
Також позивачем надано до суду копії додатку №1 до договору №9533953800 від 11.05.2019 року, який містить інформацію про комісії, графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту; заяву-приєднання (акцепт) від 11.05.2019 року №05/50/02/01/1000/ 1246659 до договору добровільного страхування позичальника (договір приєднання) (Оферта №05/50/02/01 від 31.07.2018) (а.с. 20-22).
Згідно пункту 4.1 Правил (договірні умови) споживчого кредитування «УКРСИББАНК, за порушення відповідачем термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених «Кредитним договором», зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні.
02.04.2020 року АТ «Укрсиббанк» направлено позивачу вимогу про усунення порушень виконання умов кредитного договору та сплати заборгованості (а.с. 23-24).
Згідно розрахункузаборгованості, станом на станом на 01.06.2020 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 132 227,36 грн, з яких: 98 135,76 грн заборгованістьза кредитом; 31 079,86 грн - заборгованістьпо процентам за користування кредитом; 439,18 грн - заборгованістьпо процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін; 1 000 грн - заборгованість по комісії; 133,38 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 1 388,95 грн - пеняза несвоєчасне погашення заборгованості по процентам; 50,23 грн - пеняза несвоєчасне погашення заборгованості по комісії (а.с. 25-28).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що виписка по рахунку ОСОБА_2 , не являється належним та допустимим доказом на підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань, а саме надання відповідачу грошових коштів у розмірі та умовах встановленим договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95339538000 від 11.05.2019 року, оскільки надана позивачем виписка та довідки подані з недотриманням вимог статті 95ЦПК України.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.
Реалізація кредитором права на дострокову вимогу про повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, може реалізовуватись кредитором як шляхом пред'явлення позову до суду, так і шляхом направлення письмової вимоги боржнику, якщо договором не передбачено іншого порядку.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.76 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, банк вказував на те, що виходячи з виписки по картковому рахунку, позичальник користувалася кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів.
Такі обставини справи були встановлені і під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції).
Відтак, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.
Ураховуючи вищенаведене, висновок суду першої інстанції про те, що виписка по рахунку ОСОБА_2 не є належним та допустимим доказом на підтвердження надання відповідачу грошових коштів у розмірі та умовах встановленим договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95339538000 від 11.05.2019 року, є помилковим.
Надані позивачем копії виписки руху по рахунку НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ОСОБА_2 з 11.05.2019 року по 13.05.2019 року, розрахунку заборгованості, кредитного договору та додатку до нього є належними та допустимими доказами на підтвердження існування у відповідача кредитних зобов'язань.
Окрім того, усі без виключення копії письмових доказів, що долучені банком до позовної заяви, належним чином засвідчені, містять штампи «з оригіналом згідно», підпис уповноваженого представника банку та печатку банку.
При дослідженні наданих банком письмових доказів встановлено, що договір №95339538000 від 11.05.2019 року про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, зокрема, кожна його сторінка, а також додаток №1 до договору №95339538000, заява-приєднання (акцепт) від 11.05.2019 року засвідчені підписами ОСОБА_2 , що свідчить про те, що сторони кредитного договору досягли згоди щодо умов договору.
Відповідач ознайомився та погодився з умовами, викладеними у договорі та у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників AT «УкрСиббанк», які розміщені (оприлюднені) на сайті банку www.my.ukrsibbank.com та оприлюднені у газеті «Урядовий кур'єр №№ 105 від 09.06.2017 (із усіма змінами і доповненнями), про що свідчить його особистий підпис.
З виписки по рахунку НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ОСОБА_2 з 11.05.2019 року по 13.05.2019 рокуубачається, що банком виконані умови договору щодо надання відповідачу кредиту у розмірі 100 000 грн, якими останній користувався (а.с. 29).
З розрахунку заборгованості убачається, що відповідачем частково сплачувалась заборгованість, проте, у повному обсязі кредитні кошти відповідачем банку повернуті не були.
Оскільки відповідачем не виконано зобов'язань, визначених кредитним договором, порушено умови щодо погашення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, колегія суддів доходит висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитому розмірі 98 135,76 грн.
Відповідно до частини 1статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати верховного Суду від від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18).
Матеріали справи свідчать, що 02квітня 2020 року АТ «УкрСиббанк» змінив строк кредитування, направивши досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості. Згідно умов вимоги у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове покернення кредиту АТ «УкрСиббанк», вимагає виконання зобовязань по поверненню суми кредиту у повному обсязі (а.с. 24).
Наявні в матеріалах справи докази не містять відомостей щодо дати отримання вимоги, у зв'язку з чим банк мав право нарахововувати відсотки за провомірне користувння кредитними коштами до 13 травня 2020 року, тобто, до 41 календарного дня з дати відправленнявимоги.
Згідно розрахунку банку, який не спростовано відповідачем, заборгованість зі сплати відсотків розрахована банком за період з 11.05.2019 року по 12.05.2020 року, тобто, у визначений договором та вимогою про дострокове повернення кредиту строку, а відтак позовні вимоги в частині стягнення відсотків, розрахованих відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, у розмірі 31 079,86 грн також підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих банком згідно ст. 625 ЦК України колегія суддів відмічає наступне.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
У постанові від 23.05.2018 по справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Аналогічний за змістом висновок застосування норм матеріального права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак,не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
З огляду на викладене,банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за користування грошовими коштами понад встановлений договором термір згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 439,18 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення пені та комісії, колегія суддів ураховує наступне.
Додатком №1 до договору №95339538000 від 11.05.2019 року, який підписаний відповідачем, передбачена сплата комісії у розмірі 500 грн при простроченні чергових платежів. Банк має право не застосовувати цю комісію або застосувати не в повній мірі, про що банк повідомляє клієнтів шляхом розміщення оголошення на сайті банку.
З розрахунку заборгованості по комісії убачається, що банком при простроченні відповідачем чергових платежів (14.11.2019, 16.12.2019, 15.01.2020, 14.02.2020) було застосовано розмір комісії у сумі 250 грн, що у загалом складає 1 000 грн.
Оскільки відповачем погоджені такі умови кредитного договору, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою (пенею або штрафом), яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на істотність допущених відповідачем порушень зобов'язань, з урахуванням визначеного умовами кредитування розміру пені як спеціального заходу захисту майнових інтересів кредитора, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність нарахування позивачем пені за несвоєчасне погашення заборгованості по пені.
В той же час, як зазначено вище, банк скористався своїм правом вимоги на дострокове повернення кредиту, а тому мав право нараховувати пеню лише до 12 травня 2020 року, тобто, в межах строку кредитування.
З наданих банком розрахунків заборгованості по пені убачається, що пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, пеняза несвоєчасне погашення заборгованості по процентам та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії розраховані банком до 01.06.2020 року, тобто, поза межами строку кредитування.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме, з відповідача на користь АТ «УкрСиббанк» підлягає сплаті: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту за період з 13.12.2019 року по 12.05.2020 року у розмірі 108,54 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за період з 13.12.2019 року по 12.05.2020 року у розмірі 1 148,87 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії у розмірі 1 148,87 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісіїу розмірі 41,02 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 131 953,23 грн, з яких 98 135,76 грн заборгованість за кредитом; 31 079,86 грн - заборгованістьпо процентам за користування кредитом; 439,18 грн - заборгованістьпо процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін; 1 000 грн - заборгованість по комісії; 108,54 грн - пеняза несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 1 148,87грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам; 41,02 грн - пеняза несвоєчасне погашення заборгованості по комісії.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи,недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими,невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених підстав, апеляційна скарга Ковальчук А.М. в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 червня 2021 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Як убачається із матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви банк сплатив судовий збір у розмірі 2102 грн, за подання апеляційної скарги - 3153 грн.
Зважаючи на те, що результатом апеляційного перегляду є скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 243,96 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Ковальчук Анни Миколаївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково
Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корп. 28) заборгованість за кредитним договором №9533953800 від 11.05.2019 року у розмірі 131 953,23 (сто тридцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят три) грн 23 коп, з яких 98 135,76 грн заборгованість за кредитом; 31 079,86 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 439,18 грн - заборгованість по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін; 1 000 грн - заборгованість по комісії; 108,54 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту; 1 148,87 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам; 41,02 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корп. 28) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 243,96 (п'ять тисяч двісті сорок три) грн 96 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: А.М. Андрієнко
В.В. Соколова