Справа № 755/11018/21 Головуючий у 1-й інст. - Галаган В.І.
Апеляційне провадження 22-ц/824/16123/2021 Доповідач - Рубан С.М.
10 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт», третя особа: ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування,-
У липні 2021 року позивач звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт» в якому просив суд стягнути з з відповідача ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 36 545 грн 35 к., пеню у розмірі 4 670 грн 75 к., інфляційні втрати у розмірі 4 421 грн 96 к., 3% річних у розмірі 2 234 грн 75 к., а всього на суму 47 872 грн 80 к., а також позивач просив стягнути з відповідача ТОВ «Сенто Форкліфт» на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування у розмірі 10 803 грн 75 к., та відшкодувати пропорційно судові витрати.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 18 березня 2019 року об 11 год 10 хв., керуючи автомобілем «Фіат», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись Південним мостом у м. Києві, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з належним позивачу на праві власності автомобілем «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент вчинення ДТП автомобіль, яким керував ОСОБА_3 , застраховано у ТзДВ СК «Альфа-Гарант» за Договором Серії АМ № 8567296, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 100 000 грн. та франшизою 1 000 грн.
19 березня 2019 року позивач звернувся до відповідача ТзДВ СК «Альфа-Гарант» із повідомленням про ДТП та із заявою про виплату страхового відшкодування.
06 травня 2019 року ТзДВ СК «Альфа-Гарант» виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 34 052 грн 41 к. та 22 серпня 2019 року виплатив позивачу 7 010 грн., а всього на суму 41 062 грн 90 к. Однак, згідно із Звітом № 21/03-167 від 21 квітня 2019 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з урахуванням зносу складає 78 608 грн 25 к., тому з урахуванням франшизи, страховик мав виплатити позивачу 77 608 грн 25 к.
Таким чином, позивач вважав, що страховиком має бути доплачено страхове відшкодування у розмірі 36 545 грн 35 к.
07 листопада 2019 року представником позивача на адресу ТзДВ СК «Альфа-Гарант» надіслано письмову вимогу та додано до неї звіт від 21 квітня 2019 року та документи, що підтверджують ремонт транспортного засобу. Не отримавши відповіді, 24 листопада 2020 року представником позивача на адресу страховика повторно направлено вимогу про незгоду із сплаченим страховим відшкодуванням та з вимогою здійснити виплату на підставі розрахунку експерта.
08 грудня 2020 року ТзДВ СК «Альфа-Гарант» повідомило позивачу, що розрахунок проводився на підставі Акту огляду пошкодженого автомобіля та аварійного сертифікату, доплату страховиком здійснено не було.
Представник позивача 22 березня 2021 року звернувся із скаргою до регулятора фінансового ринку НБУ у зв'язку з тим, що з боку страховика вбачалося порушення ліцензійних умов. Таким чином, у зв'язку із простроченням страховиком виплати страхового відшкодування, позивач просив стягнути із страховика пеню за період з 01 липня 2020 року по 01 липня 2021 року у розмірі 4 670 грн 75 к., 3% річних та інфляційні втрати.
06 липня 2019 року позивач повністю відновив свій транспортний засіб за 86 412 грн. Крім того, відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 753/6572/19 ОСОБА_3 працював у ТОВ «Сенто Форкліфт» та керував транспортних засобом «Фіат», державний номер НОМЕР_1 , який належав ТОВ «Сенто Форкліфт», тому дане Товариство, на думку позивача, має відшкодувати на його користь різницю між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування, а саме 10 803 грн 75 к.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт», третя особа: ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, 11 жовтня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу,в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт», третя особа: ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування задовольнити.
Посилається на те, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки щодо відповідності аварійного сертифікату № 66-D/52/5 від 9 квітня 2019 року та висновку експертного автотоварознавчого дослідження у судового експерта ФОП ОСОБА_4 від 15 серпня 2019 року.
Крім того, вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо прострочення строку подання документів до страховика, оскільки ТДВ «СК Альфа Гарант» направлялися претензії та заяви щодо перерахунку та доплати страхового відшкодування, а строк зазначений судом не встановлено жодним нормативним актом.
Також, посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності відповідальності ТОВ «Сенто Форкліфт» у порядку ст. 1172 ЦК України, оскільки Дарницьким районним судом м. Києва у справі № 753/6572/19 при встановленні судом особи, яку притягують до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 встановлено, що він працює у ТОВ «Сенто Форкліфт», а також відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ 8567296 страхувальником є безпосередньо ТОВ «Сенто Форкліфт», як власник транспортного засобу Fiat, д.н.з. НОМЕР_1 , цивільно - правова відповідальність якого, як власника транспортного засобу забезпечена у відповідності до Закону.
Представник Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» - Білинова А.В. надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Посилається на те, що висновок експертного дослідження №19/104-9/2Д/2 від 20 січня 2020 року на який посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог до ТДВ СК «Альфа - гарант» не може бути належним, допустимим та беззаперечним доказом, оскільки у висновку експертом не зазначено, що він попереджений про кримінальну відповідальність та відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово- експертними установами.
Крім того, франшиза згідно полісу АМ/8567296 становила 1000,00 грн, Товариством обраховано суму страхового відшкодування у розмірі 34 052 грн 41 к., яку виплачено позивачу. Згодом відповідачу повідомлено про здійснення позивачем фактичного ремонту, та відповідачем 22 серпня 2019 року доплачено суму ПДВ у розмірі 7 010,49 грн., що не заперечено позивачем. Загалом виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 41 062 грн 90 к. Крім того, відповідачем зазначено, що за результатами розгляду справи ТзДВ СК «Альфа-Гарант» замовлено висновок експертного автотоварознавчого дослідження у судового експерта ФОП ОСОБА_4 , згідно якого вартість матеріального збитку склала 50 849 грн 44 к. з врахуванням ПДВ.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт» - Єремов М.С. надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Посилається на те, що вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенто Форкліфт» про стягнення 10 803 грн 75 к. - різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою задоволенню не підлягають, оскільки сума яку просить стягнути позивач повністю покривається страховою сумою за полісом № АМ/8567296 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача ТОВ «Сенто Форкліфт» на користь позивача ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування, оскільки як вже встановлено судом у встановлений Законом строк, з урахуванням його збільшення у зв'язку із додатковим проведенням експертизи, відповідачем ТзДВ СК «Альфа-Гарант» здійснено перерахування на користь позивача страхового відшкодування на загальну суму 41 062 грн 90 к. Підписавши протокол огляду автомобіля, його власник будь-яких зауважень або незгоду з його змістом не зазначив. Отже, страховик в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед позивачем, виплатив суму страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу у порядку та у спосіб, передбачений Законом, в межах ліміту відповідальності страховика.
Крім того, суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, не вбачав підстав відповідальності ТОВ «Сенто Форкліфт» у порядку статті 1172 ЦК України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази перебування у трудових відносинах особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 із ТОВ «Сенто Форкліфт» на час вчинення ДТП, а також відсутні докази того, що ОСОБА_3 заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків, та такі докази не було досліджено згідно змісту постанови Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року у справі № 753/6572/19, яка містить лише дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, зі слів останнього, що не спростовано належними та допустимими доказами в розрізі даного спору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, за даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 8).
18 березня 2019 року об 11 год 10 хв., керуючи автомобілем «Фіат», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись Південним мостом в м. Києві, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з належним позивачу на праві власності автомобілем «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, заподіяння матеріальних збитків і порушення п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року у справі № 753/6572/19, визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становило 340 грн (а.с. 9).
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «Фіат», державний номерний знак НОМЕР_1 , було застраховано ТзДВ СК «Альфа-Гарант» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8567296, строком дії з 13 грудня 2018 року до 12 грудня 2019 року, лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000,00 грн., розмір франшизи 1 000,00 грн. (а.с. 10)
19 березня 2019 року ОСОБА_1 на адресу ТзДВ СК «Альфа-Гарант» подав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про страхове відшкодування за наслідками ДТП від 18 березня 2019 року за участю автомобіля «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіля «Фіат», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 11-12).
На підставі Аварійного сертифіката № 66-D/52/5 від 09 квітня 2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_2 , приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та становить 42 062 грн 90 к., з урахуванням ПДВ, 35 052 грн 42 к., без урахування ПДВ (а.с. 37-39).
СПД ФО ОСОБА_5 складено Звіт про оцінку автомобіля від 21 квітня 2019 року №21/03-167, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 21 березня 2019 року становило 78 608 грн 25 к. (а.с. 13-29)
06 травня 2019 року на підставі Аварійного сертифіката № 66-D/52/5 від 09 квітня 2019 року ТзДВ СК «Альфа-Гарант» здійснено на користь позивача виплату страхового відшкодування у розмірі 34 052 грн 41 к., - що підтверджено сторонами спірних правовідносин.
За висновком експертного автотоварознавчого дослідження судового експерта ФОП ОСОБА_4 від 15 серпня 2019 року №61-В-86/7/0319, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП склала 50 849 грн 44 к., з врахуванням ПДВ 6 095 грн 74 к. (а.с. 76-95).
З матеріалів справи вбачається, що 15 серпня 2019 року ушкодження транспортного засобу «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_2 , за наслідками досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди було усунуто шляхом ремонту (а.с. 30).
22 серпня 2019 року на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження судового експерта ФОП ОСОБА_4 від 15 серпня 2019 року та з урахуванням раніше сплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 34 052 грн 41 к., страховиком ТзДВ СК «Альфа-Гарант» доплачено на користь позивача ОСОБА_1 7 010 грн 49 к.
07 листопада 2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на адресу страховика ТзДВ СК «Альфа-Гарант» надіслано письмову претензію про необхідність доплати страхового відшкодування у розмірі 33 202 грн 41 к., та пені у розмірі 4 959 грн 26 к., із посиланням на Звіт про оцінку автомобіля від 21 квітня 2019 року та додано документи, що підтверджують ремонт транспортного засобу (а.с. 30-32).
24 листопада 2020 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на адресу страховика ТзДВ СК «Альфа-Гарант» надіслано адвокатський запит та заяву про незгоду з сумою виплати страхового відшкодування та проведення розрахунку (оцінки, експертизи) пошкодженого майна у порядку, встановленому законодавством (а.с. 33- 35).
Листом від 08 грудня 2020 року ТзДВ СК «Альфа-Гарант» повідомило представнику ОСОБА_1 , що 2 березня 2019 року проведено огляд пошкодженого внаслідок ДТП від 18 березня 2019 року автомобіля «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_2 , та складений Акт огляду з переліком пошкоджень, які виникли внаслідок вищезгаданої ДТП. На підставі Актів огляду пошкодженого автомобіля було складено Аварійний сертифікат № № 66-D/52/5, за яким визначено вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу, без урахування ПДВ.
16 травня 2019 року з вирахуванням франшизи у розмірі 1 000 грн сплачено страхове відшкодування 34 052 грн 41 к. Також 22 серпня 2019 року проведена доплата ПДВ згідно актів виконаних робіт та чеків в розмірі 7 010 грн 49 к. (а.с. 36).
Частина 1 ст. 106 ЦПК України дозволяє учаснику справи подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
За приписами ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30 травня 1997 року, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
При розгляді справи апеляційним судом не встановлено обставин недотримання вимог закону експертом ОСОБА_4 при складанні висновку від 15 серпня 2019 року №61-В-86/7/0319, або обставин, які виключають його участь у проведенні дослідження.
На підставі викладеного, зважаючи на норми ст. ст. 77-80 ЦПК України, указаний висновок від 15 серпня 2019 року №61-В-86/7/0319 є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, тому колегія суддів не приймає до уваги звіт про оцінку автомобіля від 21 квітня 2019 року №21/03-167.
Будь-яких належних аргументів на спростування висновку експерта позивачем не наведено та матеріали справи таких не містять.
З клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи позивач не звертався до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Враховуючи вищевикладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що страховик у встановлений законом строк виплатив суму страхового відшкодуванням позивачу.
На скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 17 березня 2021 року Національним банком України надіслано Лист від 21 квітня 2021 року, відповідно до якого за результатами розгляду наданих страховою компанією ТзДВ СК «Альфа-Гарант» документів встановлено, що 16 травня 2019 року та 22 серпня 2019 року страховиком сплачено страхове відшкодування на користь потерпілого в розмірі 41 062 грн 90 к., що підтверджено платіжними дорученнями № 951 (34 052 грн 41 к.) та № 2783 (7 010 грн 49 к.). За результатами розгляду отриманих від страховика документів, Національним банком вбачаються ознаки порушення фінансового законодавства у сфері фінансових послуг, а саме абзацу другого пункту 36 статті 36 Закону, відповідно до якого страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Враховуючи вищевикладене, в подальшому виявлене порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг буде враховано Національним банком під час здійснення нагляду за страховиком (а.с. 40-42, 43-45).
Колегія суддів вважає, що оскільки відповідач самостійно усунув вказані порушення, шляхом проведення експертного дослідження та як наслідок виплатив в повному обсязі страхове відшкодування, посилання апеляційної скарги на лист Національного банку України від 21 квітня 2021 року є недоречним.
Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази перебування особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 із ТОВ «Сенто Форкліфт» на час вчинення ДТП, а також відсутні докази того, що ОСОБА_3 заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків, та такі докази не було досліджено згідно змісту постанови Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року у справі № 753/6572/19 (а.с. 9), яка містить лише дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, зі слів останнього, що не спростовано належними та допустимими доказами.
Тому, доводи апеляційної скарги щодо того, що перебування, ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ «Сенто Форкліфт» підтверджується, зокрема, постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року у справі № 753/6572/19 не заслуговують на увагу.
Також, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача ТОВ «Сенто Форкліфт» на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами такі вимоги.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді