Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/15887/2021
м. Київ Справа № 758/16511/18
09 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Верес Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Головчак М.М., у цивільній справі за позовом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення,-
17 грудня 2018 року Подільська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 року № 1112 будинок АДРЕСА_1 переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації. Відповідно до розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 року № 50 даний будинок передано на баланс та закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», як житловий фонд, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Вказує на те, що у вересні 2017 року директор Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» звернувся із службовим листом від 08.09.2017 року № 10663-3650 до голови Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з питанням закріплення в якості службових квартир, зокрема, і квартири АДРЕСА_2 . В листі зазначалося, що вказана квартира є юридично вільною, проте в ній самовільно, без жодних правовстановлюючих документів проживають не встановлені особи.
В подальшому Голова Подільської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до керівника Київської місцевої прокуратури № 7 із листом від 18.09.2017 року № 106-6731 щодо сприяння у виселенні осіб, які протиправно зайняли ряд жилих приміщень, які належать територіальній громаді міста Києва, зокрема, з квартири АДРЕСА_2 .
Зазначає, що в ході досудового розслідування Київською місцевою прокуратурою № 7 було встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 мешкають гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та їх син - гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказує на те, що відповідно до листа Відділу обліку та розподілу житлової площі Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.10.2018 року № 144, ордер на спірну квартиру не видавався, квартира до числа службових жилих приміщень не включалася.
Згідно листа Відділу з питань майна комунальної власності від 24.10.2018 року № 106/25-375, приватизаційні документи та відомості щодо приватизації спірної квартири в даному відділі відсутні.
З огляду на вище викладене, просила суд виселити з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_1 без надання іншого житла.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року позовні вимоги Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення задоволено.
Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення;
Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення;
Виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення;
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Подільської районної в місті Києві державної адміністрації судовий збір в розмірі по 613 грн. 66 коп. з кожного.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 07 жовтня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Зазначає, що він двічі звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зупинення розгляду даної справи до вирішення питання за його позовною заявою про визнання права власності на спірну квартиру за набувальною давністю. Проте, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06.07.2021 року у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.
Вказує на те, що судом першої інстанції, в порушенні вимог ст. 89 ЦПК України, не надано оцінку письмовому доказу - доповідній записці начальника ЖЕКу- 802 від 08.06.1994 року, якою надано дозвіл на користування спірною квартирою йому та ОСОБА_2 , про вказаний доказ взагалі не згадується у судовому рішенні.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Анділахай Віталій Семенович повністю підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові про виселення.
Представник Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Савченко Вікторія Володимирівна в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 року № 1112 будинок АДРЕСА_1 переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації. (а.с. 7-10)
Відповідно до розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 29.01.2015 року № 50 про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та приватизованого житлового фонду з метою подальшого обслуговування, будинок АДРЕСА_1 був переданий на баланс та закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва». (а.с. 12-13)
08 вересня 2017 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» звернулось до Голови Подільської районної в м. Києві державної адміністрації з листом, в якому просило закріпити в якості службових квартир, зокрема, квартиру АДРЕСА_2 . (а.с. 14)
18 вересня 2017 року Подільська районна в м. Києві державна адміністрація звернулась до керівника Київської місцевої прокуратури № 7 з листом, в якому зазначалось, що від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» надійшла інформація, згідно якої підприємством було виявлено ряд жилих приміщень, які є юридично вільними, проте фактично зайняті невстановленими особами без будь- яких правовстановлюючих документів. З огляду на вище викладене, просило посприяти у виселенні осіб, які протиправно займають жилі приміщення, в тому числі і квартиру АДРЕСА_2 . (а.с. 15)
29 серпня 2018 року Київська місцева прокуратура № 7 направила до Подільської районної в м. Києві державної адміністрації лист, в якому зазначала, що в спірній квартирі АДРЕСА_2 мешкають ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_3 .
Зазначали, що за даними інтегрованої інформаційно- пошукової системи МВС України «армор» від 27.10.2017 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мешкають в сусідній квартирі НОМЕР_1 зазначеного будинку. Згідно інформації Відділу з питань майна комунальної власності Подільської РДА в м. Києві від 29.09.2017 року № 106-7171, квартира АДРЕСА_2 не приватизована. В інформації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 03.10.2017 року № 062/14-11988 зазначено, що за даними реєстрових книг зазначена квартира на праві власності не реєструвалась. Згідно довідки за формою № 3 від 12.06.2017 року, квартира АДРЕСА_2 є однокімнатною, загальною площею 24,2 кв.м., житловою 19,5 кв.м., зареєстровані в ній особи не значаться. Відповідно до інформації Подільської РДА в м. Києві від 13.10.2017 року № 106-7699, наданої з посиланням на Реєстр територіальної громади м. Києва, в спірній квартирі зареєстровані особи не значаться і вона рахується вільною. Відповідно до інформації, наданої Відділом з обліку та розподілу житлової площі Подільської РДА в м. Києві від 17.10.2017 року № 779, рішення про надання квартири АДРЕСА_2 родині Коробових на засіданні комісії з житлових питань не приймалось і ордер не видавався. (а.с. 16-17)
Згідно відповіді Відділу обліку та розподілу житлової площі Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 25.10.2018 року № 144 , ордер на квартиру АДРЕСА_2 не видавався, квартира до числа службових жилих приміщень не включалась. (а.с. 18)
Відповідно до відповіді Відділу з питань майна комунальної власності Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 24.10.2018 року № 106/25-375, приватизаційні документи та відомості щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 у відділі з питань майна комунальної власності Подільської районної в м. Києві державної адміністрації відсутні. (а.с. 19)
Задовольняючи позовну заяву Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про виселення з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачі самоправно вселились у вказану квартиру, в добровільному порядку її звільнити не бажають, чим перешкоджають позивачу, до сфери управління якого переданий будинок АДРЕСА_1 , у користуванні вказаним майном, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
У статті 58 ЖК України зазначено, що єдиною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер, який у будинках державного та громадського фонду видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування на вільне жиле приміщення.
Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється за договором найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення.
Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/454/17 сформувала висновки про основні принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 першого Протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ у справах з приводу користування житловими приміщеннями. Зокрема, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умови, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов'як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві».
Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.
Національним законодавством, зокрема частиною третьою статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Самоправними визнаються дії, що свідчать про зайняття жилого приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні (без відповідного рішення про надання цього приміщення та ордера на житлове приміщення).
Виселення такої особи пов'язане з відсутністю у неї будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
Вказана норма закону є чітко сформульована і особа, до якої пред'явлений позов на підставі наведеної норми має засоби юридичного захисту проти свавільного її застосування.
До таких засобів відносяться принцип змагальності процесуального законодавства та процесуальні можливості надати суду докази правомірного зайняття житлового приміщення.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ордер на спірну квартиру АДРЕСА_2 відповідачам не видавався, договір найму між власником житла та відповідачами також не укладався.
З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обгрунтованого висновку про те, що відповідачі самоправно зайняли жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_2 , а тому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 116 ЖК України, підлягають виселенню з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 пояснив, що він, відповідачка ОСОБА_2 та їх повнолітній син відповідач ОСОБА_3 зареєстровані в трикімнатній квартирі АДРЕСА_4 . В 1994 році вказана трикімнатна квартира АДРЕСА_4 була приватизована на п'ятьох осіб. Участь у приватизації взяли він, його на той час дружина ОСОБА_2 , мати дружини та дві сестри дружини, тобто, він і відповідачка ОСОБА_2 мають частку у праві власності в квартирі АДРЕСА_4 , Їх син ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 вже після приватизації цієї квартири і був у ній зареєстрований.
Враховуючи зазначені відповідачем ОСОБА_1 в судовому засіданні обставини про те, що він є співвласником квартири АДРЕСА_4 , зареєстрований в цій квартирі, в спірну квартиру АДРЕСА_2 вселився самоправно, не у встановленому законом порядку, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для його виселення із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 89 ЦПК України, не надано оцінку письмовому доказу у справі - доповідній записці начальника ЖЕКу- 802 від 08.06.1994 року, якою надано дозвіл на користування спірною квартирою ОСОБА_2 та йому, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що в матеріалах справи відсутній такий доказ, як доповідна записка начальника ЖЕКу- 802 від 08.06.1994 року, на яку посилається апелянт в апеляційній скарзі, як на підставу правомірного проживання відповідачів в спірній квартирі. З огляду на відсутність такого доказу у справі суд першої інстанції не міг надати йому оцінку в судовому рішенні.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він двічі звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зупинення розгляду даної справи до вирішення спору у справі за його позовом про визнання права власності на спірну квартиру за набувальною давністю, проте ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06.07.2021 року у задоволені вказаного клопотання було відмовлено, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на те, що предметом спору у даній справі є виселення відповідачів із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення на підставі ч.3 ст. 116 ДЖК України, як осіб, які самоправно зайняли вказане житлове приміщення. Предметом розгляду у справі № 758/6127/21 за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної у м.Києві державної адміністрації є визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_2 за набувальною давністю. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив відповідачу ОСОБА_1 у зупиненні провадження у даній справі до вирішення по суті цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , а рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2021 року.
Головуючий: Судді: