Справа 754/8110/20 Головуючий 1 інстанція - Грегуль О.В.
Провадження № 22-ц/824/12696/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.
іменем України
06 грудня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді: Суханової Є.М.,
суддів: Сушко Л.П., Олійника В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 червня 2021 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2020 року Акціонернетовариство Комерційний банк «ПриватБанк»» звернулося досуду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг, підписав заяву №б/н від 20.01.2014 року, чим підтвердив свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у відповідача перед банком утворилася заборгованість, яка станом на 08.06.2020року становить 15963,32 грн.Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, його спадкоємцем є дружина ОСОБА_1, яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
З урахуванням викладеного, позивач, посилаючись на неналежне виконання спадкодавцем за життя договірних кредитних зобов'язань за договором №б/н від 20.01.2014, просив суд стягнути з відповідача, як спадкоємця,заборгованість за кредитнимдоговором у сумі 15963,32 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 червня 2021 року задоволено позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором №б/н від 20.01.2014 у розмірі 15963,32 грн та 2 021,00грн - судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначила, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги Банку не врахував, що позивачу було відомо про смерть позичальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому він мав право на пред'явлення вимог до спадкоємця протягом шести місяців з дня, коли Банку стало відомо про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Суд не врахував, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження існування у ОСОБА_2 заборгованості перед Акціонернимтовариством Комерційний банк «ПриватБанк» на момент смерті позичальника, зокрема виписки по банківському рахунку, а заява анкета не підтверджує факт отримання кредиту та наявності у ОСОБА_2 заборгованості. Також суд не врахував, що сума, яку Банк просить стягнути з відповідача як із спадкоємця є вищою від вартості майна, одержавного відповідачем у спадщину.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду не надав.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Так, задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суд виходив з їх доведеності та обгрнутованості. При цьому суд зазначив, що безспірних доказів про повне повернення кредиту, а також доказів, що сума про яку йдеться в позові є вищою від вартості спадкового майна відповідачемне надано.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК Українипередбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що 20 січня 2014року між Акціонерним товариством Комерційний банк«Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої банк відкрив позичальникукартковий рахунок та надав кредитний ліміт, що становив 25 000,00 грн.
ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві.
Позивачем нарахованозаборгованість за кредитним договором у розмірі 15 963,32 грн, що складає тіло кредиту.
ІНФОРМАЦІЯ_3 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.08.2015.
Єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка перебувала з останнім (за його життя) у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
Через неналежне виконання спадкодавцем (за життя) договірних кредитних зобов'язань за договором №б/н від 20.01.2014, позивач просить стягнути заборгованість за цим договором в сумі15 963,32 грн із відповідача, як спадкоємця.
Так, відповідно до вимогстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Звертаючись до суду із даним позовом, Акціонернетовариство Комерційний банк «ПриватБанк» посилалося на те, що відповідно до укладеного з позичальником договору №б/н 20 січня 2014року, він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок 25 000, 00 грн.
На підтвердження умов договору банк надав суду розрахунок заборгованості за кредитним договором від 20.01.2014 станом на 08.06.2020 року, копію анкети-заяви, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг».
Згідно з відомостями наявної в розпорядженні суду анкети-заяви, останній ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку та виявив бажання оформити на своє ім'я зарплатний пакет, разом з оформленням якого позичальнику була видана кредитна картка таним було постановлено відмітку про отримання ним пам'ятки клієнта, що містить, у тому числі, Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування та ознайомлення з її змістомпід підпис.
Тому доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підпису в Умовах та правилах надання кредитних послуг не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Розрахунок заборгованості за користування кредитом є чітким, повним та розгорнутим по періодам платежів. Даних на його спростування матеріали справи не містять.
З урахуванням системного тлумачення положень ст.ст.403-404 ЦПК України слід зробити висновок, що у цивільному процесуальному законі визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду.
Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати КЦС - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів КЦС.
Таким чином, у цьому випадку підлягає застосуванню не позиція, що міститься у наведених скаржником постановах колегії суддів чи судової палати КЦС, а саме висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, який і врахований судом першої інстанції при вирішенні даного спору.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, розглянувши справу на підставі наданих доказів, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення із відповідача заборгованості.
Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку, передбаченого ст.1281 ЦК Україник колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги..
Із матеріалів спадкової справи вбачається, що Акціонернетовариство Комерційний банк «ПриватБанк» після того, як отримало у жовтні 2015 року лист від приватного нотаріуса із інформацією щодо смерті позичальника, надіслав 08.01.2016 до П'ятнадцятої Київської нотаріальної контори претензію кредитора, у якій зазначив про заборгованість у ОСОБА_2 у сумі 16 110,69 грн. Вказана претензія була отримана П'ятнадцятою Київською нотаріальною конторою 29.01.2016 та направлена приватному нотаріусу Шевчуку З.М. 29.01.2016,за місцем знаходження спадкової справи, та отримана ним 03.02.2016 за вх. №45/02-14.
З наведено вбачається, що кредитор спадкодавця пред'явив вимоги до спадкоємця, що прийняла спадщину, у строки, встановлені ст.1281 ЦК України, а тому Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» набуло право вимоги до відповідача із зобов'язання з повернення кредиту.
Разом з тим, з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Вбачається, що відповідачем не надано суду доказів обсягу майна, отриманого нею у спадщину після смерті позичальника, його вартості.
Отже, безпідставними є твердження апеляційної скарги у тому, що сума, яку Банк просить стягнути з відповідача як із спадкоємця є вищою від вартості майна, одержаного нею у спадщину, оскільки апелянт не надала безспірних доказів на підтвердження того, що зазначена у позові сума боргу є вищою від вартості спадкового майна.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.7,367, 369, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 06.12.2021 року.
Головуючий: Є.М. Суханова
Судді: Л.П. Сушко
В.І. Олійник