29 листопада 2021 року м. Київ
Справа №759/16469/21
Апеляційне провадження №33/824/4767/2021
Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Федорчук Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року, у справі за матеріалами, які надійшли з Святошинського УП ГУНП у м. Києві про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду мотивована тим, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не знайшла своє підтвердження. Зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 378600 від 14 червня 2021 року обставини спростовуються матеріалами справи, а саме - заявою від 21 липня 2021 року ОСОБА_3 , у якій остання описує події, які мали місце 29 травня 2021 року, зокрема, що батько хотів змінити замок до її кімнати, про що вона його попросила, прийшла матір і почала словесно ображати батька і робити конфлікт, також відеозаписом, який міститься на флеш накопичувачу, з якого вбачається, що саме ОСОБА_1 провокує сварку.
Не погодилась із вказаною постановою ОСОБА_1 , нею подана апеляційна скарга та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. Заява мотивована тим, що про судове засідання вона повідомлена не була, постанову отримала в суді 24 вересня 2021 року, з матеріалами справи ознайомилась 29 вересня 2021 року. У зв'язу з викладеним, просить поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови суду Святошинського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вказує на те, що постанова суду є необґрунтованою та незаконною з огляду на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Вказує на те, ОСОБА_2 свої інтереси ставить вище за інтереси ОСОБА_1 , і їх дітей, та систематично вчиняє відносно них насильницькі дії.
Зазначає, що суд першої інстанції вказаних обставин не перевірив, у зв'язку з чим дійшов хибного висновку.
На підставі викладеного просить скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року та прийняти нову постанову в межах доводів апеляційної скарги. Видати обмежувальний припис кривднику ОСОБА_2 строком на 6 місяців з виселенням з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , забороною підходити до ОСОБА_1 на відстань 1 км, та зобов'язати ОСОБА_2 відновити первісні межі кварти за техпаспортом.
В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
ОСОБА_2 та його представник Сидоренко І.О. заперечували щодо доводів викладених в апеляційній скарзі, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Беручи до уваги ту обставину, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 про розгляд справи в суді першої інстанції не повідомлялась, постанову від 05 серпня 2021 року судом першої інстанції винесено без її участі, копію оскаржуваної постанови нею отримано 24 вересня 2021 року /а.с. 33/, апеляційну скаргу направлено засобами поштового зв'язку на адресу суду першої інстанції 01 жовтня 2021 року /а.с.130/.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження та вважає за доцільне його поновити.
Вирішуючи питання по суті апеляційної скарги, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Згідно вимог ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Крім того, системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 378600 від 14 червня 2021 року вбачається, що 29 травня 2021 року близько 16.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_2 виник словесний конфлікт з колишньою дружиною - ОСОБА_1 , в ході якого словесно ображав, кричав, чим завдав психологічного насильства та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП /а.с. 1/.
В своїх поясненнях ОСОБА_2 вказав на те, що 29 травня 2021 року приблизно о 16:00 у квартирі АДРЕСА_1 під час лагодження ним дверного замку у кімнаті його дочки, сталася сварка між ним та його колишньою дружиною, оскільки сварка була спровокована його колишньою дружиною, взаємні образи і підвищення тону, з'ясування стосунків були співмірними, його вини у виникненні сварки немає.
Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Разом з тим, наведені в протоколі дії ОСОБА_2 підтверджуються лише письмовими поясненнями ОСОБА_1 .. Інших об'єктивних доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення матеріали справи не містять, зокрема, з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається чи викликав словесний конфлікт будь-які наслідки, передбачені п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зокрема, побоювання постраждалої особи ОСОБА_1 за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається словесний конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , однак в діях ОСОБА_2 не вбачається вчинення психологічного насильства над ОСОБА_1 .
З письмових пояснень учасників та матеріалів справи вбачається наявність конфліктної ситуації між ними, зокрема, з приводу їх участі у вихованні дитини, дочки. Надані ОСОБА_1 до матеріалів справи докази, а саме повідомлення щодо надання соціального супроводу дитині ОСОБА_3 на посередництво ОСОБА_1 ; копія судового наказу; копія заключень лікарів стосовно дитини ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки вони не стосуються предмету даного розгляду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невірну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи не знайшли свого підтвердження, є її власним баченням того, що сталося.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. А отже твердження ОСОБА_1 про здійснення ОСОБА_2 відносно неї фізичного насильства не можуть бути прийняті до уваги суду, так як в протоколі про адміністративне правопорушення інкриміновано ОСОБА_2 вчинення виключно психологічного насильства відносно ОСОБА_1 . Хоча як вбачається з матеріалів справи правоохоронними органами проводилась перевірка як по факту психологічного, так і фізичного насильства.
Також апеляційним судом не приймаються до уваги посилання ОСОБА_1 на вчинення ОСОБА_2 ряду інших дій в різні періоди їх життя, так як предмет розгляду в даній справі становлять виключно обставини, що мали місце 29 травня 2021 року о 16 год. 00 хв.
Також слід звернути увагу на те, що у вимогах апеляційної скарги ОСОБА_1 просить не про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, а про видачу обмежувального припису, що не є предметом розгляду в порядку КУпАП.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та які б підпадали під ознаки домашнього насильства.
На переконання апеляційного суду, суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, та дійшов правильного висновку про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Соколова В.В.