ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 грудня 2021 року м. Київ № 640/24562/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі колегії суддів: головуючого судді - Шевченко Н. М., суддів: Аверкової В.В., Бояринцевої М.А., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи Міністерство оборони України, Київська міська державна адміністрація, Міністерство соціальної політики України, Міністерство фінансів України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (надалі по тексту також - відповідач, КМУ), треті особи: Міністерство оборони України, Київська міська державна адміністрація, Міністерство соціальної політики України, Міністерство фінансів України, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невнесення в період з 2013 року по теперішній час у проекти законів України «Про Державний бюджет України (на відповідний рік)» пропозицій (ініціатив/пунктів/тощо) щодо фінансування бюджетної програми «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та не виділенні з 2014 року по теперішній час обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальних вкладень відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов, на виконання вимог пункту 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Кабінет Міністрів України подати до Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», прийнятий Верховною Радою України 14.11.2019 в частині фінансування бюджетної програми «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Кабінет Міністрів України доопрацювати та подати до Верховної Ради України в порядку визначеному законодавством проект «Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зареєстрований у Верховній Раді України 14.09.2020 за № 4000, з урахуванням видатків та фінансування бюджетної програми «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Кабінет Міністрів України виділити та перерахувати через розпорядника бюджетних коштів, Київській міській державній адміністрації кошти цільовим призначенням капітальні вкладення на виконання вимог пункту 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для забезпечення в порядку черговості через Міністерство оборони України ОСОБА_1 двокімнатною квартирою, як особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що КМУ безпідставно та протиправно не внесено період з 2013 року по теперішній час у проекти Законів України «Про Державний бюджет України (на відповідний рік)» пропозицій щодо фінансування бюджетної програми «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Не виділені з 2014 року по теперішній час обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальних вкладень відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов на виконання пункту 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призвели до незабезпечення пільговим житлом військовослужбовців, які перебувають на обліку у Міністерстві оборони України як особи, постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи, в цілому, в тому числі і позивача.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що позивач не перебуває в загальному реєстрі квартирного обліку для поліпшення житлових умов, а тому його права не порушені. Також зауважено, що розроблення проекту Державного бюджету України та змін до нього є спеціальною діяльністю багатьох відомств, на які покладено завдання координувати діяльність учасників бюджетного процесу, а тому вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки заявлені вимоги вчинити певні дії виходять за межі компетенції відповідача та належать до компетенції відповідних Міністерств, відомств та Верховної ради України.
Представник Міністерства соціальної політики України в письмових поясненнях зазначив, що в період з 2014 по 2021 роки Державним бюджетом не було передбачено видатки для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому, придбання житла для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які перебувають на обліку в органах місцевого самоврядування та потребують поліпшення житлових умов, може бути реалізоване лише в разі передбачення відповідних бюджетних видатків у державному бюджеті на зазначені цілі. Таким чином, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник Міністерства фінансів України в письмових поясненнях зазначив, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, оскільки в результаті перевірки загальноміського Реєстру виявлено, що ОСОБА_1 у зазначеному реєстрі не перебуває та відомості про кількість осіб по даному напрямку від Міністерства оборони України до КМДА не надходили. Як наслідок, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник Київської міської державної адміністрації заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки в загальноміському Реєстрі ОСОБА_1 не перебуває.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представники учасників справи заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Позивач, полковник запасу ОСОБА_1 , проходив військову службу на посаді заступника начальника відділу контролю за фінансово-господарською діяльністю військових структур контрольно-ревізійного управління Командування сил підтримки Збройних Сил України.
Наказом Міністра оборони України від 24.02.2009 № 141 позивача було звільнено з військової служби у запас за п. «г» (у зв'язку зі скороченням штатів) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до квартирної справи, яка перебуває в Житловій комісії ЦАМО та ГШ ЗС України, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 17.10.2007 у складі 3 чоловік (він, дружина, син).
Згідно з Витягу з протоколу № 12 засідання Об'єднаної житлової комісії Тилу, Озброєння та Головного оперативного забезпечення Збройних Сил України від 05.03.2012 відповідно до заяви ОСОБА_1 від 01.03.2012 його було зараховано до списків осіб, які мають право на позачергове отримання житла, як особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 (першої) категорії 21.02.2012.
Позивач вважаючи, що всупереч вимогам пункту 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на даний час житловою площею не забезпечений, хоча з дня постановки його на квартирний облік, як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, минуло 7 років 4 місяці, звернувся із даним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах регламентовано Конституцією України, Законом України «Про Кабінет Міністрів України» (далі також - Закон № 794), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою КМУ від 18 липня 2007 року № 950 (далі також - Регламент).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Відповідно до статті 4 Закону № 794 діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 794 Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до частин першої та другої статті 49 Закону № 794 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і Законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та Законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України Секретаріатом Кабінету Міністрів України, міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями. Проекти актів Кабінету Міністрів України можуть також вноситися в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністром України, Першим віце-прем'єр-міністром України, віце-прем'єр-міністрами України, а також міністром, який не очолює міністерство. Такі проекти за дорученням відповідних членів Кабінету Міністрів України можуть готуватися Секретаріатом Кабінету Міністрів України, якщо предмет їх правового регулювання не належить до компетенції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (стаття 50 Закону №794).
Відповідно до пункту 1 параграфу 32 глави 2 підрозділу 4 Регламенту проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту. Розроблення проекту акта починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проекту акта вимог, встановлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для погодження проекту акта заінтересованими органами, та часу, достатнього для проведення Мін'юстом правової експертизи.
Відповідно до частини 1 ст. 21 Закону №794 Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.
За змістом Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України» (далі - Закон) у процесі розроблення програм економічного і соціального розвитку беруть участь Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
На виконання Закону України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" і Бюджетного кодексу України, з метою формування цілісної системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць, забезпечення складання проектів Бюджетної декларації та державного бюджету постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 № 621 «Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та проектів Бюджетної декларації та державного бюджету (назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 335 від 17.04.2019) затверджено Порядок розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та проектів Бюджетної декларації та державного бюджету.
Згідно ст. 15 Закону України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" Верховна Рада України відповідно до Конституції України затверджує загальнодержавні програми економічного, соціального розвитку.
Порядок розроблення, затвердження і виконання загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку, інших державних цільових програм визначається Законом України "Про державні цільові програми".
Зазначені положення деталізовані в Постанові Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №106 «Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм», яка визначає механізм розроблення, погодження, подання для затвердження та виконання державних цільових програм.
Згідно ст. 4 Закону України "Про державні цільові програми" заходи, завдання та показники державних цільових програм враховуються під час складення проекту Державного бюджету України на відповідний рік шляхом визначення головними розпорядниками бюджетних коштів обсягів видатків на їх реалізацію у складі бюджетних програм та включення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, відповідних бюджетних запитів до пропозицій проекту Державного бюджету України.
Перелік державних цільових програм, які планується виконати у відповідному році з використанням коштів Державного бюджету України, подається на розгляд Верховної Ради України разом із проектом закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до статті 20 Бюджетного кодексу України бюджетні програми формуються головними розпорядниками бюджетних коштів під час підготовки пропозицій до Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та складання бюджетного запиту з урахуванням планів діяльності на середньостроковий період, прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку.
Статтею 29 Закону №794 передбачено, щодо розроблення та схвалення Бюджетної декларації, розроблення і забезпечення виконання державного бюджету Кабінет Міністрів України не пізніше 1 червня року, що передує плановому, розглядає та схвалює Бюджетну декларацію і у триденний строк подає її разом з фінансово-економічним обґрунтуванням до Верховної Ради України для розгляду за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.
Кабінет Міністрів України складає проект закону про Державний бюджет України, який ґрунтується на Бюджетній декларації з урахуванням рекомендацій Верховної Ради щодо бюджетної політики (якщо такі рекомендації схвалені відповідно до частини шостої статті 152 Регламенту Верховної Ради України), та подає його Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому. Розгляд та затвердження Державного бюджету України відбувається у Верховній Раді України за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.
Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1198 (далі по тексту-Порядок №1198), визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - бюджетні кошти).
Відповідно до п. 2 цього Порядку головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Міністерство надзвичайних ситуацій (далі - МНС), розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, головні управління (управління) МНС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - розпорядники) відповідно до розподілу, затвердженого МНС.
Згідно п. 3 Порядку №1198 МНС здійснює розподіл бюджетних коштів між розпорядниками з урахуванням кількості громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які відселяються із зони безумовного (обов'язкового) відселення, потребують поліпшення житлових умов та які самостійно переселяються із зони гарантованого добровільного відселення і зони посиленого радіоекологічного контролю, згідно з даними, поданими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.
Указом Президента України від 02.09.2013 № 472 «Про внесення змін до указів Президента України від 6 квітня 2011 року № 389 та № 397» повноваження з організації та координування роботи із забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передано Міністерству соціальної політики України.
З урахуванням зазначених приписів та норм бюджетного законодавства у спірний період головним розпорядником коштів по програмі «Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є Міністерство соціальної політики України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі також - №796).
Відповідно до статті 63 розділу Х «Заключні положення» Закону № 796 фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 20 Закону № 796 особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, а саме: позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.
Згідно з ч. 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Розподіл бюджетних коштів здійснюється з урахуванням кількості громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов (квартирному обліку), згідно з поданими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями даними.
Згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 20.08.14 № 375, Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 34 Бюджетного кодексу України та пункту 1.9 наказу Міністерства фінансів України від 06.06.2012 №687, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.06.2012 за № 1057/21369, «Про затвердження інструкції з підготовки бюджетних запитів» (надалі також - Наказ № 687) Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів до проекту Державного бюджету України на плановий бюджетний період та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди та граничні обсяг видатків разом з індикативними прогнозними показниками загальними сумами за роками.
Згідно з пунктом 1.10 Наказу № 687 розподіл прогнозних показників видатків за бюджетними програмами з урахуванням пріоритетів державної політики, визначених програмними (стратегічними) документами економічного і соціального розвитку, цілей державної політики у відповідній сфері діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди належить до компетенції головних розпорядників бюджетних коштів.
Рішення про включення бюджетних запитів до проекту Державного бюджету України приймається на основі Інформації про результати аналізу бюджетних запитів, поданих головним розпорядником бюджетних коштів, відповідно до норм, передбачених частиною першою статті 36 Кодексу.
В розрізі даного спору Кабінет Міністрів України включав відповідні видатки до проектів ЗУ "Про державний бюджет", наявні в матеріалах справи, а тому бездіяльності відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок № 1081), а наказом Міноборони від 31.07.2018 № 380, зареєстрованим у Мін'юсті 06.09.2018 за № 1020/32472, затверджена Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція № 380), яка визначає визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728 «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян» затверджено Порядок визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - Порядок № 728), відповідно до якого військовослужбовці та члени їх сімей, які, згідно із законодавством, потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями служби за умови, що ними не було використано права на безоплатну приватизацію житла.
Законами України про Державний бюджет України кожного року Міноборони затверджені бюджетні призначення за КПКВК 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України».
Так, законами України про Державний бюджет України на кожен рік Міноборони передбачались бюджетні призначення за КПКВК 2101190, в тому числі на 2020 та 2021 роки по 1 194 000 тис грн кожного року.
Також, до матеріалів справи Міністерством соціальної політики України долучено копії пропозицій щодо капітальних видатків щодо капітальних видатків (КЕКВ 3110, 3150, 3160, 3210, 3230, 3240) у період з 2013-2021 роках та прогноз на 2015-2022 роки і показники, що їх характеризують.
Таким чином, придбання житла, зокрема, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які перебувають на обліку в органах місцевого самоврядування та потребують поліпшення житлових умов, може бути вирішене в разі передбачення відповідних бюджетних видатків у державному бюджеті на зазначені цілі.
Аналогічні документи було надано Мінсоцполітики і на запит позивача листом від 30.06.2021 № 3606/0/290-21/44.
З матеріалів справи установлено, що відповідно до довідки від 26.04.2018 № 22320 ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у ЖК гарнізону м. Київ в пільговій черзі «Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії», дата набуття черги 05.03.2012, категорія пільги «позачерговий».
Відповідно до витягу з протоколу № 12 засідання об'єднаної житлової комісії Тилу, озброєння та Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України від 05.03.2012 постановила проінформувати Київське квартирно-експлуатаційне управління та житлову комісію гарнізону міста Київ про набуття полковником запасу ОСОБА_1 права на позачергове забезпечення жилою площею протягом року з дня подання заяви згідно пункту 10 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Організацію обліку військовослужбовців Збройних Сил України (далі - ЗС України) та осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у ЗС України (далі - особи, звільнені з військової служби) (далі - облік); забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС України (крім військовослужбовців строкової військової служби), а також осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов (далі - члени сімей військовослужбовців); порядку створення та роботи житлових комісій; контролю за розподілом жилих приміщень у гарнізонах ЗС України, перевірки правильності оформлення облікових справ військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов визначено Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міноборони України № 737 від 30.11.2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України10 січня 2012 р. за N 24/20337 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), (далі - Інструкція №737).
Відповідно до п. 1.6 Інструкції з метою дотримання вимог чинного законодавства під час ведення обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу жилої площі, призначеної для постійного проживання, участі в розподілі службового житла та контролю за використанням житла в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), гарнізонах створюються житлові комісії.
Згідно до п. 1.11 Інструкції усі питання, пов'язані з перебуванням військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, на квартирному обліку, із забезпеченням їх жилою площею та розміром жилого приміщення, вирішуються за місцем проходження ними служби, перебування на обліку або в судовому порядку.
Відповідно до п. 2.1. Інструкції облік військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах, гарнізонах та квартирно-експлуатаційних органах.
Відповідно до п. п. 10.15 п. 10 Інструкції організація та здійснення контролю за законністю перебування військовослужбовців на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, за законністю розподілу жилої площі військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей, за правильністю оформлення облікових справ (додаток 7 до цієї Інструкції) покладаються на гарнізонні житлові комісії, житлові комісії органів військового управління, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій ЗС України, а також на Комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України. Командири (начальники) органів військового управління, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій ЗС України, які затверджують рішення житлових комісій, зобов'язані в межах компетенції перевіряти законність прийнятих житловою комісією рішень. Рішення житлових комісій може бути: переглянуто житловою комісією, яка прийняла це рішення, або її правонаступником з підстав, передбачених цією Інструкцією; оскаржено до суду.
Згідно з п.22 Порядку № 1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
В даному випадку щодо позивача саме Міністерство оборони України веде квартирний облік та мав подати відповідні відомості щодо позивача до єдиного загальноміського автоматизованого банку даних громадян міста Києва, які потребують поліпшення житлових умов, як то передбачено приписами п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги».
Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470, питання ведення квартирного обліку належить до компетенції районних в місті Києві державних адміністрацій.
Матеріали квартирних облікових справ громадян, постраждалих внаслідок ЧАЕС знаходяться на зберіганні в районних в місті Києві державних адміністраціях.
Районні в місті Києві державні адміністрації ведуть облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та щомісяця за наявності в особових справах підтверджувальних документів вносять відповідні зміни в списки громадян, які внаслідок Чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали особами з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які потребують особливого догляду, сімей, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1.
Відповідно до ст. 43 Житлового кодексу УРСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.
Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснюється ведення Єдиного загальноміського автоматизованого банку даних «Квартоблік» в тому числі загальноміського Реєстру: Реєстр громадян, які внаслідок Чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали особами з інвалідністю та сімей, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1 та перебувають на квартирному обліку в районних державних адміністраціях м. Києва (далі - загальноміський Реєстр).
Громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, житло надається відповідно до загальноміського Реєстру, який формується за списками, складеними районними у місті Києві державними адміністраціями.
Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), щорічно станом на 01.01, наступного року отримує від Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вищезазначений загальноміський Реєстр громадян, які потребують поліпшення житлових умов для подальшого використання їх в роботі при розподілі житлової площі.
Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для з'ясування питання щодо перебування на квартирному обліку ОСОБА_1 зроблено запит на районні в місті Києві державні адміністрації (лист від 17.06.2021 № 051-12479-005/3).
За результатами такого запиту встановлено, що на квартирному обліку ОСОБА_1 в пільговій черзі за категорією «Потерпілі в зв'язку з аварією на ЧАЕС (1 категорія)» в районних в місті Києві державних адміністраціях не перебуває.
На підтвердження вказаних обставин до суду надано листи від районних в місті Києві державних адміністрацій від 24.06.2021№ 100-9030, від 24.06.2021 № 101-4349/02, від 24.06.2021 № 102/04/24-3900, від 23.06.2021 № 103/5062/24/6, від 23.06.2021 № 104-4847, від 29.06.2021 № 105/02-1857/13, від 18.06.2021 № 106-4412, від 24.06.2021 № 107-23/3593, від 23.06.2021 № 108-7948, від 29.06.2021 № 109/04/28-4510.
Також у загальноміському Реєстрі станом на 01.01.2021 ОСОБА_1 за категорією «Потерпілі в зв'язку з аварією на ЧАЕС (1 категорія)» не перебуває.
Жодних доказів на підтвердження перебування на теперішній час позивача в єдиного загальноміського автоматизованого банку даних громадян міста Києва на обліку в пільговій черзі за категорією «Потерпілі в зв'язку з аварією на ЧАЕС (1 категорія)» не надано.
Разом з тим, як вже було зазначено судом, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) від 06.04.2021 № 910/10011/19 (12-84гс20) зроблено висновок про те, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії); тому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
ВП ВС неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18.
Також, згідно з висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 640/1835/19, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
З огляду на вищенаведене, суд уважає, що обраний позивачем спосіб захисту, не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, в даному випадку відсутні докази перебування позивача в пільговій черзі за категорією «Потерпілі в зв'язку з аварією на ЧАЕС (1 категорія)» на отримання житла, а тому заявлені вимоги до Кабінету Міністрів України є безпідставними, передчасними та в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таким обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ відсутній)
Третя особа-1: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)
Третя особа-2: Київська міська державна адміністрація (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 0022527)
Третя особа-3: Міністерство соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866)
Третя особа-4: Міністерство фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00013480)
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Головуючий суддя Н.М. Шевченко
Судді В.В.Аверкова
М.А.Бояринцева