09 грудня 2021 року м. Рівне №460/15863/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та скасування арешту майна,-
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Калуського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі по тексту - відповідач) в якому позивач просить суд визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з майна боржника та скасувати арешт нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений постановою міського відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції № АА 667301 від 17.06.2009 року (Реєстраційний номер обтяження 8816262 від 18.06.2009 року)
В обґрунтування позовної заяви Позивач вказує, що в жовтні 2021 року при намірі відчужити належну йому на праві власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , останній дізнався, що усе його майно обтяжене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 667301, від 17.06.2009 року, МВ ДВС Калуського МРУЮ. Реєстраційний номер обтяження 8816262 від 18.06.2009 року.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення обтяження (скасування вищевказаного арешту). Однак, листом № 56238 від 10.11.2021 року Калуським відділом Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області повідомлено, що оскільки неможливо однозначно ідентифікувати стягувача та виконавче провадження згідно якого накладено арешт на майно боржника, тому станом на 09.11.2021 року у державного виконавця відсутні передбачені Законом України «Про виконавче провадження» підстави для припинення накладеного на боржника обтяження.
Також Відповідачем зазначено, що згідно витягу з ВП-Спецпідрозділ, який є архівною складовою АСВП в Калуському відділі ДВС перебувало на виконанні декілька виконавчих проваджень, щодо стягнення з ОСОБА_1 , а саме:
1) Виконавчий лист від 14.09.2008 № 2-н-115, що виданий Калуським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16610 грн матеріальної шкоди, 790 грн за послуги експертів, 197 грн. судових витрат. Виконавче провадження закінчено 23.06.2010 року згідно п.4 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
2) Постанова від 15.12.2008 року, № 0007240, що видана Калуським ВДАІ про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 450 грн. штрафу. Виконавче провадження закінчено 06.08.2009 року, згідно п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - повне фактичне виконання виконавчого провадження.
Позивач вважає, що закінчуючи вказані виконавчі провадження з підстав згаданих вище державний виконавець повинен був зняти накладені арешти, що прямо передбачено діючим на момент існування правовідносин законодавством.
Ухвалою суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провадити за правилами статті 287 КАС України, розгляд справи призначено на 07.12.2021 року.
В судове засідання 07.12.2021 року представник позивача не з'явився, подав заяву про здійснення судового розгляду справи за його відсутності.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 07.12.2021 вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяви по суті та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивачем надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №285468353. Довідка сформована за наступними параметрами запиту: тип особи: фізична особа; ПІБ: ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 . Таким чином, вказана інформаційна довідка сформована з відповідного реєстру щодо речових прав на нерухоме майно Позивача.
Відповідно до вказаної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №285468353, дата та час формування: 18.11.2021 13:35:40, у розділі відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зазначено: тип обтяження арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження 8816262; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 667301, 17.06.2009, МВ ДВС Калуського МРУЮ.
Листом Калуського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області (у відповідь на звернення позивача щодо скасування арешту майна) № 56238 від 10.11.2021 року Позивачу повідомлено, в зв'язку з неможливістю однозначно ідентифікувати стягувача та виконавче провадження згідно якого накладено арешт на майно боржника, тому станом на 09.11.2021 року у державного виконавця відсутні передбачені Законом України «Про виконавче провадження» підстави для припинення накладеного на боржника обтяження. Також Відповідачем зазначено, що згідно витягу з ВП-Спецпідрозділ, який є архівною складовою АСВП в Калуському відділі ДВС перебувало на виконанні декілька виконавчих проваджень, щодо стягнення з ОСОБА_1 , а саме:
1) Виконавчий лист від 14.09.2008 № 2-н-115 що виданий Калуським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16610 грн. матеріальної шкоди, 790 грн. за послуги експертів, 197 грн. судових витрат. Виконавче провадження закінчено 23.06.2010 року згідно п.4 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
2) Постанова від 15.12.2008 року, № 0007240, що видана Калуським ВДАІ про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 450 грн. штрафу. Виконавче провадження закінчено 06.08.2009 року, згідно п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - повне фактичне виконання виконавчого провадження.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV), який був чинним на час накладення арешту на майно, було визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Закону № 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
У відповідності до ч.1 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно з ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з ч.1 ст.57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №285468353, дата та час формування: 18.11.2021 13:35:40, у розділі відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зазначено: тип обтяження арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження 8816262; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 667301, 17.06.2009, МВ ДВС Калуського МРУЮ
Зі змісту листа № 56238 від 10.11.2021 року Калуського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області вбачається, що згадані в даному листі провадження знищені за встановленим строком зберігання, що складає 3 роки.
Відповідно до положень п. 9.9, 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 22.12.2008 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Згідно з ч.1 ст.50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.п.4.10.1. п. 4.10 Інструкції про ведення виконавчих дій N 74/5 від 15.12.99 (далі- Інструкція) чинної на момент існування правовідносин, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 Закону ( 606-14 ), крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, згідно із статтею 40-1 Закону припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом.
Згідно п.п. 4.10.2. п. 4.10 Інструкції якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Таким чином, відповідно до зазначеної статті Закону № 606-XIV та положень Інструкції державний виконавець, завершуючи виконавчі провадження з підстав передбачених п.4 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та згідно п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - повне фактичне виконання виконавчого провадження зобов'язаний був скасувати накладений на майно позивача арешт.
Проте Відповідач при завершенні виконавчих проваджень арешт не скасував.
Наявність запису про арешт майна боржника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підтверджується інформаційною довідкою №285468353 від 18.11.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Водночас, існування арешту на майно позивача порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст. 41 Конституції України).
Окрім того, згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Зміст цієї статті полягає, серед іншого, в тому, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Враховуючи наявність чинного арешту майна позивача, накладеного у виконавчих провадженнях, завершених 23.06.2010 року та 06.08.2009 року та не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчих провадженнях при фактичному виконанні в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та при скасуванні рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №817/928/17.
З огляду на викладене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 накладеного постановою № АА 667301 від 17.06.2009 року
На даний час питання про зняття арешту з майна врегульовано ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII).
Відповідно до ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Згідно з ч.5 ст.59 Закону №1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, визначений у ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна (коштів) боржника є вичерпним, а згідно з ч.5 цієї статті - у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Разом з тим, слід зауважити, що законні права та інтереси позивача, за захистом яких він звертається до суду, насамперед, порушуються наявністю у відповідному реєстрі інформації про державну реєстрацію обтяжень, а саме: арешту його нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8816262.
Таким чином, документом, що є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили, про припинення такого обтяження.
Враховуючи вищевикладене та існування чинного арешту нерухомого майна позивача, накладеного в рамках завершених та знищених виконавчих проваджень, можна зробити висновок, що належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у даному випадку є прийняття судом рішення відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону №1404-VIII про зняття арешту з нерухомого майна.
Статтею 41 Конституції України, визначено право кожного вільно володіти користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено поняття права власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Приписами статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За встановлених обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Калуського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ 38472755) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Калуського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ 38472755) щодо не зняття (не скасування) арешту з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного постановою міського відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції № АА 667301 від 17.06.2009 року
Скасувати арешт нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений постановою міського відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції № АА 667301 від 17.06.2009 року (Реєстраційний номер обтяження 8816262 від 18.06.2009 року).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Калуського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ 38472755) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Калуський відділ Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (проспект Лесі Українки, 1, м.Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300. ЄДРПОУ/РНОКПП 38472755)
Повний текст рішення складений 09 грудня 2021 року
Суддя В.В. Щербаков