Справа № 635/9108/18
Провадження № 2/635/19/2021
29 листопада 2021 року селище Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя О.М. Пілюгіна
секретар судового засідання Зуєнко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно,
представник позивача - адвокат Заруцький Руслан Михайлович, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 30 листопада 2018 року,
позивач звернулась до суду з позовом, вимоги за яким уточнила та остаточно просить розподілити спільне майно подружжя шляхом визнання за позивачем права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що з 10 червня 2000 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 серпня 2018 року. Від шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В 2009 році подружжя ОСОБА_6 придбало житловий будинок АДРЕСА_2 квітня 2009 року правочин з купівлі-продажу нерухомого майна посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П. та зареєстровано в КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» на ім'я відповідача. Перед укладанням вказаного вище договору купівлі-продажу, позивачем надано заяву про надання згоди чоловіку на придбання спірного будинку за спільні кошти набуті у період зареєстрованого шлюбу, посвідчену приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Підлісною І.В. від 21 квітня 2009 року. Позивач разом з дітьми проживає у будинку АДРЕСА_1 за вищевказаною адресою. Питання щодо поділу спільного майна подружжя у добровільному порядку між сторонами не вирішено, що змусило позивача звернутися до суду з позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позову терміном п'ять днів з дня отримання ухвали суду.
17 січня 2019 року позивач подала суду заяву про долучення до матеріалів додаткових письмових доказів.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року частково задоволено заяву ОСОБА_7 про звільнення від сплати судового збору, відстрочено останній сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі № 635/9108/18 та відкрито провадження по справі.
29 січня 2019 року позивач подала клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
15 жовтня 2019 року представник відповідача - Христофорова К.С., яка діє на підставі ордеру серії ХВ № 000045 від 10 жовтня 2018 року подала суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання права власності, третя особа: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області та просила визнати за ОСОБА_2 виключне право особистої приватної власності (володіння, користування та розпорядження) нерухомим майном - житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що з 10 червня 2000 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 серпня 2018 року. Від шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які також проживали разом з батьком за вказаною вище адресою до травня 2018 року, після чого ОСОБА_1 забрала їх до себе. Під час шлюбу, ОСОБА_2 за кошти які не відносяться до спільних коштів набутих у шлюбі, особисто набув (придбав) майно, а саме: 21 квітня 2009 року між ОСОБА_8 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., реєстр №1162, відповідно до умов якого Продавець продала (передала у власність), а Покупець купив за 184800,00 гривень (прийняв у власність) житловий будинок з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . 06 травня 2009 року КП «Харківське районе бюро технічної інвентаризації» прийнято рішення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, за вказаним вище договором купівлі-продажу, реєстраційний №26787945. За умовами договору купівлі-продажу від 21 квітня 2009 року на земельній ділянці розташовано будинок літ. «А-1», дерево, обкладений цеглою, житловою площею - 39,70 кв.м, загальною площею 64,60 кв.м, допоміжні будівлі та споруди: сарай літ. «Б», льох літ. «В», вбиральня літ. «Д», душ літ. «Е», навіс літ. «Ж», незакінчене будівництвом сарай літ. «З», огорожа №1-5, колонка літ. «К», місцева очисна споруда літ. «Я». Проте, зазначене нерухоме майно у вигляді житлового будинку з надвірними прибудовами придбано не за спільні кошти набуті в шлюбі, а за кошти які були отримані з продажу квартири, яка належала на праві приватної власності бабусі ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме квартири АДРЕСА_3 . Вказана квартира належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності від 21 серпня 2003 року, реєстр №5А-03-243169. Після смерті ОСОБА_10 - діда відповідача, квартира АДРЕСА_4 за вищевказаною адресою в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 травня 2007 року перейшла у власність ОСОБА_9 - баби відповідача. ОСОБА_2 особисто на підставі договору доручення, укладеного з ОСОБА_9 , із-за похилого віку останньої, займався оформленням купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 участі в оформленні договорів купівлі-продажу вказаної квартири ніколи не приймала та грошей від продажу квартири не отримувала, проте вона знала, що спірний будинок був придбаний за гроші від продажу бабусиної квартири. З урахуванням того, що грошові кошти за які ОСОБА_2 придбано житловий будинок АДРЕСА_1 , були цілком і повністю отримані від угоди купівлі-продажу квартири, яка на праві приватної власності належала його бабі ОСОБА_9 , тому спірний житловий будинок не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю ОСОБА_2 . За вказаних обставин ОСОБА_2 повністю заперечує проти задоволення вимог позивача та змушений звернутися до суду з зустрічним позовом.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені нею вимоги, просила їх задовольнити з підстав викладених у позові, заперечувала проти задоволення вимог за зустрічною позовною заявою, посилаючись на те, що будинок придбаний за спільні кошти, що вони з відповідачем заробили в період шлюбу, при цьому визнала, що докази підтвердження отримання доходу та його розміру у неї відсутні. Вказала, що про продаж квартири належної ОСОБА_9 вона дізналась пізніше.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 в судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав заявлені ним вимоги, просив їх задовольнити з підстав викладених у зустрічному позові, заперечував проти задоволення вимог ОСОБА_1 на їх безпідставністю. Вказав, що кошти на будинок він отримав від своєї баби ОСОБА_9 . Він за довіреністю від баби займався оформленням спадкових прав після смерті діда ОСОБА_10 . Під час спільного проживання з позивачем, вони не мали доходу, щоб придбати будинок. Зазначив, що при укладанні договору-купівлі продажу будинку, не звернув увагу на значення заяви - згоди ОСОБА_1 , оскільки не збирався з нею розлучатися.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 серпня 2018 року. Рішення суду від 03 серпня 2018 року набрало законної сили 04 вересня 2018 року.
Від шлюбу сторони мають трьох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчать копії свідоцтва про їх народження.
21 квітня 2009 року за договором купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., реєстр. № 1162 ОСОБА_2 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 , про що свідчать витяг з Державного реєстру правочинів № 7212513, сформований 21 квітня 2009 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гаражою Н.П. та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22650869, сформований 06 травня 2009 року Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації». Продаж нерухомого майна вчинено за суму 184800,00 гривень.
Також судом в становлено, що 16 квітня 2009 року, за договором купівлі-продажу квартири, посвідченого нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Петриченко О.О., реєстр № 487, ОСОБА_9 (Продавець) передала у власність ОСОБА_12 (Покупець) квартиру АДРЕСА_3 . Покупець прийняла у власність цю квартиру та сплатила за неї обумовлену цим договором грошову суму в розмірі 250250,00 гривень, що по курсу Національного банку України становить 32500 доларів США, а Продавець повністю отримала вказану грошову суму до підписання цього договору;
В якості доказів суду надано:
копія довіреності, посвідченої 05 червня 2006 року державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, за даними якої ОСОБА_9 цією довіреністю уповноважила ОСОБА_2 на оформлення її спадкових справ після смерті чоловіка ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , який на день смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_5 ;
копія договору доручення за майбутнім договором купівлі-продажу квартири, укладеного 02 квітня 2009 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_12 (Покупець) в особі повіреного ОСОБА_13 , з метою забезпечення інтересів продавця і покупця, які уклали договір-зобов'язання з приводу купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 ;
копія договору про наміри укладення договору купівлі-продажу від 02 квітня 2009 року, який укладено між ОСОБА_14 та ОСОБА_2 , предметом якого є намір укласти договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 ;
копія договору-зобов'язання укласти договір купівлі-продажу від 02 квітня 2009 року, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 , відповідно до умов якого сторони погодили в строк до 17 квітня 2009 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 ;
технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений Комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» станом на 24 лютого 2009 року на ім'я ОСОБА_2 ;
довідка Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» № 353 від 24 вересня 2018 року, за даними якої за архівними матеріалами бюро на 31 грудня 2012 року право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в БТІ зареєстровано в цілому за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21 квітня 2009 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражої Н.П., реєстр № 1162;
копія заяви ОСОБА_1 , посвідчена 21 квітня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Підлісною І.В., реєстр №1912, за даними якої ОСОБА_1 надала свою згоду чоловіку ОСОБА_2 на придбання на суму та на умовах, йому відомих, житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, на якій розташований зазначений будинок, на спільні кошти, набуті подружжям в період зареєстрованого шлюбу;
довідка № 3633, надана 18 жовтня 2018 року виконавчим комітетом Мереф'янської міської ради, за даними якої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 з 08 квітня 2010 року, ОСОБА_5 з 21 березня 2012 року, ОСОБА_3 з 21 березня 2012 року, ОСОБА_4 з 21 березня 2012 року, ОСОБА_2 з 23 травня 2009 року;
Також суду надано: довідка про доходи ОСОБА_1 , надана ФОП ОСОБА_15 , за даними якої ОСОБА_1 працевлаштована швачкою у ФОП ОСОБА_15 (основне місце роботи) та у період з 01 жовтня 2018 року до 31 жовтня 2018 року отримала заробітну плату в розмірі 3723,00 гривень; детальна інформація про фізичну особу ОСОБА_15 , копія паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_3 , аналітична довідка про ринкову вартість майна, надана 06 листопада 20189 року ТОВ «Дельта-Консалтінг»; відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб про суми сплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_1 , за даними яких інформація за період з 01 квітня 2018 року до 30 вересня 2018 року відсутня; копія свідоцтва про народження ОСОБА_16 (форма А); копія витягу з Державного реєстру правочинів № 7201348, сформованого 16 квітня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Петриченко О.О., копія свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29 травня 2007 року державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_9 ; копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 13977341, виданого 22 березня 2007 року Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»; копія паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_9 .
Суд, проаналізувавши у сукупності надані сторонами докази приходить до наступного.
Правом власності відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 57 Сімейного Кодексу України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому відповідно до ст. 66 цього Кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 69 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюб і відповідно до статті 70 Цього кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, але при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач на підтвердження своїх вимог про визнання за нею права власності на Ѕ частину будинку в порядку розподілу спільного майна подружжя, посилається на існування доходу з їх з відповідачем заробітку, що надав можливість придбати будинок за 184800,00 гривень, але не надала жодного доказу на підтвердження отримання будь якого доходу у період до дня укладання угоди 21 квітня 2009 року, при цьому довідку про доходи позивача у 2018 році, тобто через дев'ять років після укладання угоди, суд до уваги не приймає, як таку, що не має значення для правильного вирішення справи.
Також, за відсутності будь яких інших даних про дохід позивача та відповідача, суд не вважає безспірним доказом існування спільних коштів подружжя, заяву позивача про надання чоловікові згоди на придбання будинку на спільні кошти, та приймає до уваги пояснення відповідача, які є зрозумілими і логічними для стороннього спостерігача. Відповідач пояснив, що при укладанні договору-купівлі продажу будинку за власні кошти надані йому ОСОБА_9 , не звернув увагу на значення заяви - згоди ОСОБА_1 , оскільки не збирався з нею розлучатися і вказане підтверджується тим, що у родини у 2012 році народилась третя дитина.
Відповідач на підтвердження своїх посилань, що будинок хоча і був придбаний в період шлюбу з позивачем, але на його особисті кошти отримані від баби ОСОБА_9 , після продажу належної їй квартири, надав копії договорів купівлі-продажу квартири та будинку, угоди щодо яких були укладені різницею у п'ять днів.
Так, квартира була продана 16 квітня 2009 року за грошову суму в розмірі 250250,00 гривень, що по курсу Національного банку України є еквівалентом 32500 доларів США, будинок був придбаний 21 квітня 2009 року за 184800,00 гривень.
За викладених обставин, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про визнання за нею права власності на Ѕ частину будинку в порядку розподілу спільного майна подружжя за недоведеністю заявлених вимог.
Суд повністю задовольняє вимоги відповідача за зустрічним позовом та визнає за ним право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд розподіляє відповідно задоволених вимоги, з урахуванням того, що за ухвалою суду позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст. ст. ст. 60, 69, 70 Сімейного Кодексу України, суд,
ОСОБА_1 в задоволенні вимог до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - повністю відмовити.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави суму судового збору у розмірі 3920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 00 коп.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1859 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 06 лютого 1997 року Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 22 січня 2002 року, Київським МВ РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року.
СУДДЯ О.М. Пілюгіна