Справа №: 653/2165/21
Провадження № 3/653/1294/21
іменем України
21 жовтня 2021 року м. Генічеськ
Суддя Генічеського районного суду Херсонської області Делалова О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, порушену відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 10.07.2021 р. о 01 год. 00 хв. в с. Щасливцеве Генічеського району по вул. Миру, 100-А, керував транспортним засобом автомобілем Toyota RAV 4, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні адвокат Філіповський В.В. просив закрити провадження відносно ОСОБА_1 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. Вказує, що протокол складений з порушенням норм чинного законодавства, належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а додані до протоколу матеріали ніяким чином не підтверджують його вину.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Цією ж постановою Пленуму визначено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків.
На підтвердження вищевказаних обставин, орган що його склав, були надані такі докази: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, рапорт капрала поліції Захарова Д., письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відеозапис з місця події.
Дослідивши матеріали справи, суд вбачає, що працівниками поліції не надано жодного доказу, з якого можна було б встановити рух автомобіля та керування ним ОСОБА_1 в цей час. Факт керування автомобілем має бути доведеним поза розумним сумнівом і може підтверджуватися, зокрема, показаннями свідків, які підтвердять саме факт керування, а не факт огляду чи відмови від огляду водія, показами технічних приладів, що мають функцію фото- і кінозйомки, тощо. Однак, таких доказів до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено. Долучений відеозапис факту керування ОСОБА_1 автомобілем не містить, а письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджують лише факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, а не факт керування ним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
За ч.1 ст. 130 КУпАП об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення полягає в тому, що особа має керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Відсутність об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто, працівники поліції повинні представити суду докази того, що вони встановили факт керування автомобілем особою, в якої наявні ознаки алкогольного сп'яніння, дотримуючись встановленого законом порядку, запропонували особі пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння і на місці зупинки транспортного засобу, і в медичному закладі, в присутності двох свідків, на що вказана особа погодилася або ж відмовилися, і відповідно у випадку відмови, її відмова належним чином зафіксована та може бути доказом, що підтверджує вину особи.
Даючи оцінку відеозапису, який долучений працівниками поліції до даної справи, суд вважає, що він не може бути належним доказом, оскільки не містить достатніх ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме не зафіксований саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. З відео вбачається, що патрульна машина під'їжджає до автомобіля ОСОБА_1 , який стояв біля будинку й взагалі не рухався.
Крім того, на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, був доданий рапорт капрала поліції Захарова Д. Суд вказує, що даний рапорт фактично є документом внутрішнього користування, оскільки його зміст полягає в тому, що працівник поліції інформує начальника ВПП про правомірність дій працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і, у розумінні статті 251 КУпАП, не може вважатися належним і допустимим доказом учинення адміністративного правопорушення (ВС/КАС у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020).
Інших доказів які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Відсутні, також, докази відстронення ОСОБА_1 від керування автомобіля.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Таким чином, наведені факти відповідно дост.62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
З наданих доказів на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема відсутні докази складової об'єктивної сторони, тобто факту самого керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За даних обставин суд приходить до висновку, що наявні всі підстави для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі вище викладеного, ст.ст. 1, 9, 23, 33, 130, 173, 185, 251, 252 КУпАП, та, керуючись ст.ст. 40-1, 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, порушеній відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом десятиденного терміну з дня винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Генічеського районного суду О. М. Делалова