Справа № 602/134/21
1-кп/609/34/2021
10 грудня 2021 року Шумський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, не працюючого, паспорт НОМЕР_1 , виданий 29.09.1998р. Лановецьким РВ УМВСУ в Тернопільській області, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020210130000153 від 11.07.2020 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8
Згідно з обвинувальним актом обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
11 липня 2020 року о 09 годині 08 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ-DAEWOO SENS Т13110», р.н. НОМЕР_2 , рухався проїзною частиною вулиці Тернопільська м. Ланівці зі сторони м. Тернопіль у бік центру міста.
Під час керування автомобілем «ЗАЗ-DAEWOO SENS Т13110», р.н. НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 , наближаючись до перехрестя вулиць Тернопільська-Богайчука автомобільної дороги Р-43 41км+600м. біля магазину «Вікторія», що в м. Ланівці вул. Тернопільська, 18, не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями (далі - ПДР). Унаслідок цього та в порушення вимог п.п. 10.1 та 16.13 ПДР, водій ОСОБА_3 , не переконавшись, що це буде безпечним, і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок свого руху вліво, та виконуючи поворот ліворуч на вулицю Богайчука, виїхав керованим автомобілем на зустрічну смугу, де допустив його зіткнення із мотоциклом «MUSSTANG МТ200-10» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався на зустріч автомобілю «ЗАЗ-DAEWOO SENS Т13110» по смузі свого напрямку.
Внаслідок зіткнення транспортних засобів водію мотоцикла «MUSSTANG МТ200-10» р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді численних багатоуламкових переломів кісток лицевого черепа, що поширюються на його основу, яка супроводжувалась забиттям головного мозку легкого ступеня (за клінічною класифікацією), пневмоцефалією передньої черепної ямки (накопичення повітря у порожнині черепа) та накопиченням крові у фронтальній, верхньощелепових та клиновидній пазухах у комірках решітчастої кістки, численних саден голови та обличчя, гематоми повік, крововиливу під кон'юктиву (слизову оболонку) та у білкові оболонки обох очей, рани підборіддя, травми лівої верхньої кінцівки у вигляді відкритого багатоуламкового внутрішньосуглобового перелому дистального метаепіфізу (нижньої третини) плечової кістки, рваної рани ділянки обох колінних суглобів, численних саден тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння належать до тяжких тілесних ушкоджень.
Порушення водієм автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO SENS Т13110», р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 вимог п.п. 10.1 та 16.13 ПДР перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілому ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, у зв'язку із вчиненням вказаних вище умисних, протиправних дій ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
Під час судового розгляду 10 грудня 2021 року до суду подано угоду про визнання винуватості.
Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до ч. 3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Так, 10 грудня 2021 року в м. Шумськ між начальником Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_5 , якому на підставі ст. 36 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12020210130000153 від 11.07.2020 року, за письмовою згодою із потерпілим ОСОБА_7 , за участі його представника адвоката ОСОБА_8 , з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 та його захисником - адвокатом ОСОБА_6 , з іншого боку, на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні Шумського районного суду, укладено угоду про визнання винуватості.
З даної угоди вбачається, що прокурор, обвинувачений та його захисник дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України.
Згідно з умовами вказаної угоди ОСОБА_3 повністю визнає свою винуватість у зазначеному діянні, щиро розкаявся, зобов'язується беззастережно та повністю визнати обвинувачення в обсязі обвинувачення у судовому провадженні.
У вказаній угоді сторони дійшли згоди щодо міри покарання ОСОБА_3 виходячи з вимог Кримінального кодексу України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів, про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання у вигляді позбавлення волі, визначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.
Крім того, згідно з умовами даної угоди обвинуваченому роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки невиконання угоди.
При цьому, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб вчинення ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені правильно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У вчиненому - щиро розкаявся. Уклавши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Також обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вказана угода про визнання винуватості укладена між ним та прокурором добровільно, за участі захисника без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України. У зв'язку з чим ОСОБА_3 просив суд затвердити угоду, призначивши узгоджене покарання та врахувати, що він повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому злочині, щиро розкаявся, засуджує свою поведінку, відшкодував завдану його діями потерпілому моральну шкоду.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що при укладенні угод про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені статтями 469, 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Захисник ОСОБА_6 також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому вказана угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз, з попередньо отриманим дозволом потерпілого.
Потерпілий та представник потерпілого не заперечували проти затвердження угоди про визнання винуватості.
За таких обставин, суд вважає доведеним, що своїми умисними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Судом встановлено, що угода про визнання винуватості є результатом вільного волевиявлення обвинуваченого. Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом.
Таким чином, виконавши вимоги ст. 474 КПК України, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, потерпілого та його представника, суд дійшов висновку, що є всі підстави для затвердження угоди, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди
Так, у силу положень ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Отже, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угод за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідків постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості.
Оскільки на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , а дії останнього органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, доведеною суд вважає і винуватість поза розумним сумнівом ОСОБА_3 у порядку, передбаченому статтями 468-476 КПК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є зізнання у вчиненні злочину, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину вперше, позитивна характеристика за місцем проживання. Обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.
При розгляді даного кримінального провадження суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно ст.6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Умови угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, з призначенням покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами, із застосуванням ст. 75 КК України відповідає вимогам закону, а отже відповідно до умов угоди ОСОБА_3 , слід призначити це покарання. Оскільки таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості злочинів та особистості обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, а також відсутність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Підстав для відмови в затвердженні угод про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.
Що стосується вирішення цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі Тернопільської обласної ради до ОСОБА_3 про відшкодування понесених витрат закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, то суд виходить з наступного.
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Так, згідно ч.1 ст.1206 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. У відповідності до вимог ч.3 цієї статті, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Тернопільської обласної ради до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування понесених витрат закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а саме: про стягнення із ОСОБА_3 на користь обласного бюджету для перерахування Тернопільській обласній раді витрати на стаціонарне лікування потерпілого віл злочину в розмірі 35897 грн., суд задовольняє в повному обсязі, оскільки дані вимоги повністю підтверджуються довідкою про вартість перебування потерпілого на лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради №01-31938 від 26.06.2021р.
У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 та Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна СК» про стягнення в його користь з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошових коштів в розмірі 142450 грн., а з ТДВ «Міжнародна СК» в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого - у розмірі 155546,57 грн., моральної шкоди - 7775 грн., шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - в розмірі 56676 грн., всього: 219997,57 грн.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 подав письмову заяву про відмову від позову до ОСОБА_3 у зв'язку з відшкодуванням останнім моральної шкоди в повному обсязі. Позовну вимогу про стягнення з ТДВ «Міжнародна СК» в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого, моральної шкоди та шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди просив залишити без розгляду.
Провадження щодо цивільного позову потерпілого до цивільного відповідача ОСОБА_3 підлягає закриттю в зв'язку з відшкодуванням завданої моральної шкоди вході судового розгляду та відмовою від позову.
Суд задовольняє клопотання потерпілого ОСОБА_7 та залишає його цивільний позов про стягнення в його користь з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна СК» грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого у розмірі 155546,57 грн., моральної шкоди - 7775 грн., шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 56676 грн., всього: 219997,57 грн. без розгляду.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування було обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, клопотання про продовження чи зміну такого заходу стороною обвинувачення не заявлено.
З обвинуваченого слід стягнути процесуальні витрати за проведення судових експертиз, відповідно до вимог ст. 124 КПК України, загальний розмір яких становить 8662 грн. 85 коп.
Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.128, 314, 373, 374, 394, 474, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості від 10 грудня 2021 року, укладену між начальником Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_9 , за письмовою згодою із потерпілим ОСОБА_7 , за участі його представника адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 , та його захисника - адвоката ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020210130000153 від 11.07.2020 року .
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 10 грудня 2021 року у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути із ОСОБА_3 в користь держави витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування, загальний розмір яких становить 8662 грн. 85 коп., в т.ч.:
- автотехнічної експертизи (висновок експерта № 4/6-416/20 від 31.07.2020 року), вартістю 1634 грн. 50 коп.;
- автотехнічної експертизи (висновок експерта № 4/6-415/20 від 04.08.2020 року), вартістю 1634 грн. 50 коп.;
- транспортно-трасологічної експертизи (висновок експерта № 4/6-417/20 від 04.08.2020 року), вартістю 1961 грн. 40 коп.;
- фототехнічної експертизи (висновок експерта № 8-332/20 від 14.12.2020 року), вартістю 1144 грн. 15 коп.;
- автотехнічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/120-20/11979-ІТ від 23.12.2020 року), вартістю 2288 грн. 30 коп.
Цивільний позов прокурора задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь обласного бюджету для перерахування Тернопільській обласній раді витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в розмірі 35897 грн. (тридцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто сім гривень), які перерахувати за наступними реквізитами: одержувач - обласний бюджет; ГУК у Тернопільській області; код платежу 21080500; р/р UA268999980314000535000019001 Державна казначейська служба України, м. Київ, код ЄДРПОУ 37977599, МФО 899998.
Провадження за цивільним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди закрити в зв'язку з відмовою від позову.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до з ТДВ «Міжнародна СК» залишити без розгляду.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Лановецького районного суду Тернопільської області № 602/823/20 від 14 липня 2020 року на автомобіль «ЗАЗ-DAEWOO SENS Т13110», д.н.з. НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_5 - скасувати.
Речові докази, а саме:
-автомобіль «ЗАЗ-DAEWOO SENS Т13110», р.н. НОМЕР_2 та мотоцикл «MUSSTANG МТ200-10» р.н. НОМЕР_3 , які зберігаються на території арешт майданчику Лановецького ВП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області - повернути власникам після вступу вироку в законну силу;
-свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_5 та свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_6 і які знаходяться при матеріалах кримінального провадження - повернути власникам після вступу вироку в законну силу;
-оптичний диск Axent CD-R 700 MB 80 min 52X №07041814 із відеозаписом «IMG-0760.mp4» розміром 92.8 МВ, тривалістю 3 хв. 5 сек. із камер спостереження, який знаходиться при матеріалах кримінального провадження, слід залишити в матеріалах провадження протягом всього строку його зберігання.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності, встановленої законом.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду або через Шумський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, а саме:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в порядку, визначеному ч. 6 ст. 376 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1