09 грудня 2021 року справа №380/3009/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Новак Л.М.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Шведа О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України за участю співвідповідача Військової частинини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України за участю співвідповідача Військової частинини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.09.2021 року, просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року у справі №1.380.2019.001973 про поновлення на військовій службі як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністерства оборони України за період з 26.02.2020 року по 30.12.2020 року включно;
стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року у справі №1.380.2019.001973 про поновлення на військовій службі як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністерства оборони України за період з 26.02.2020 року по 30.12.2020 року включно в розмірі 210024 грн. 87 коп. із одночасним відрахуванням 1.5 відсотків військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2004 року №44 (зі змінами);
визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати у повному розмірі грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 рік;
стягнути грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 рік
в розмірі 13101 грн. 72 коп. із одночасним відрахуванням 1.5 відсотків військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2004 року №44 (зі змінами).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погодившись із своїм звільненням оскаржив його в судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду його поновлено на військовій службі. Вказує, що згадане рішення допущено до негайного виконання. Стверджує, що державним виконавцем до Державного бюро розслідувань скеровано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення за фактом умисного невиконання рішення суду. Зазначає, що 26.03.2020 року Західним територіальним управлінням військової служби правопорядку ЗС України здійснено виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць, а 16.12.2020 року - за період з 19.04.2019 року (дата звільнення з військової служби) по 25.02.2020 року (дата ухвалення рішення про поновлення на військовій службі). Разом з тим, лише 02.12.2020 року відповідачем видано наказ про поновлення його на військовій службі та 31.12.2020 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Зазначає, що період з 26.02.2020 року по 30.12.2020 року є часом затримки в поновленні позивача на військовій службі.
У своїх запереченнях відповідач вказує, що ні до звільнення з військової служби, ні після поновлення на військовій службі позивач безпосередньо в Міністерстві оборони України службу не проходив, на грошовому забезпеченні не перебував. Стверджує, що належним відповідачем є військова частина НОМЕР_3 . Вказує, що у період з 25.02.2020 року по 29.09.2020 року не було законних підстав стверджувати, що позивач був звільнений з військової служби незаконно. Невидання ним наказу про поновлення позивача на військовій службі не може вважатись затримкою виконання рішення про поновлення без поважних причин в розумінні ст.236 КЗпП України і, відповідно, не породжує обов'язку оплатити позивачу середній заробіток за відповідний період. Зазначає, що позов заявлено до одного відповідача, в той час як в поновленні позивача на службі приймали участь три суб'єкти владних повноважень - Міністерство оборони України, Личаківсько-Залізничний об'єднаний районний ТЦК та СП та військова частина НОМЕР_2 . Окрім того, позивач не звільняється з військової служби, а тому не набув права на виплату грошової компенсації замість відпустки і таке право не може вважатись порушеним, а законних підстав для виплати йому грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку немає, що, однак, не позбавляє його можливості використати належні дні щорічної відпустки. Належними відповідачами, до яких могли бути заявлені вимоги, що стосуються виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку є командир військової частини НОМЕР_2 та військова частина НОМЕР_3 . Також при звільнені із військової служби військовою частиною НОМЕР_1 позивачу була виплачена грошова компенсація за 11 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 року у розмірі 7585 грн. 21 коп.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду видано виконавчі листи, у тому числі і щодо Міністерства оборони України. Тобто, є очевидним, що єдиним боржником до обов'язку якого належало негайно виконати судове рішення, що набрало законної сили є Міністерство оборони. Стверджує, що рішення про поновлення на військовій службі приймалось саме Міністерством оборони, а не військовою частиною НОМЕР_3 . Покликання відповідача на те, що відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення його на військовій службі повинні нести також й інші суб'єкти владних повноважень є недоречними. Вказує, що до складових грошового забезпечення, яке підлягає до виплати на користь позивача слід віднести грошову компенсацію за щорічні основні відпустки за 2019 рік.
Ухвалою суду від 09.03.2021 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 20.04.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 07.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 15.06.2021 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 07.10.2021 року поновлено провадження у справі.
Судові засідання неодноразово відкладалися з мотивів тимчасово обмеження роботи суду у зв'язку із запровадженням карантину, пов'язаного із запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу начальника Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції №9 від 19.04.2019 року позивача з 19.04.2019 року виключено зі списків особового складу Західного відділу з питань запобігання та виявлення корупції та усіх видів забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року у справі №1.380.2019.001973 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано рішення начальника Управління з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень: від 25.03.2019 у виді догани (усно); від 04.04.2019 у виді суворої догани (усно); визнано протиправними і скасовано накази Міністра оборони України: від 09.04.2019 №64 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; від 12.04.2019 №67 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; від 16.04.2019 №197 (по особовому складу) в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) підполковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України; визнано протиправними та скасовано накази начальника Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України: від 12.04.2019 №3 (з основної діяльності) «Про призупинення виплати грошового забезпечення»; від 19.04.2019 №9 (про виключення ОСОБА_1 з 19.04.2019 зі списків особового складу Західного територіального відділу з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України та усіх видів забезпечення); поновлено ОСОБА_1 (на військовій службі як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністра оборони України; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 211427 (двісті одинадцять тисяч чотириста двадцять сім) гривень 37 коп.; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Відповідно до витягу з наказу Міністра оборони України (по особовому складу) №630 від 02.12.2020 року позивача поновлено на військовій службі та призначено на посаду старшого юрисконсульта юридичної служби управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сухопутних військ Збройних Сил України.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №255 від 31.12.2020 року позивача з 31.12.2020 року зараховано до списків особового складу частини та на усі види забезпечення.
Листом №1314/19/337 від 23.02.2020 року військова частина НОМЕР_2 на звернення позивача повідомила, що Західним територіальним управлінням військової служби правопорядку Збройних сил України, де він перебував на грошовому забезпеченні до звільнення з військової служби, 26.03.2020 року виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць (в частині безумовного виконання рішення суду), а 16.12.2020 року - за весь час вимушеного прогулу з 19.04.2019 року по 25.02.2020 року. Таким чином. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року у справі №1.380.2019.001973 в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 211427 грн. 37 коп. (в період з 19.04.2019 року по 25.02.2020 року) виконано у повному обсязі. Підстав для виплати грошового забезпечення за період з 26.02.2020 року по 31.12.2020 року не вбачається.
Вважаючи, що відповідачем допущено затримку вказаних розрахунків із ним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Змістом спірних правовідносин є стягнення середнього заробітку при звільненні за період із 26.02.2020 року по 30.12.2020 року та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 рік.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.236 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII, з наступними змінами та доповненнями, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №100).
Згідно з абзацом першим п.2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом третім п.2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п.8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд звертає увагу, що відповідно до згаданого рішення суду середньоденна заробітна плата позивача складає 701 грн. 25 коп.
При цьому, з урахуванням листа Міністерства соціальної політики № 1133/0/206-19 від 29.07.2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» кількість робочих днів за період з 26.02.2020 року по 30.12.2020 року складає 212 дні.
Таким чином, суд вважає, що середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року у справі №1.380.2019.001973 складає 148665 грн. 00 коп.
Щодо стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 рік.
Суд зазначає, що у даному випадку позивач просить виплатити йому компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, яка була не повністю йому виплачена, а іншу частину відпустки, за яку не виплачено компенсацію, ним розрахована з урахуванням вимушеного прогулу.
Однак, чинним законодавством передбачено компенсацію лише середнього заробітку за час перебування особи у вимушеному прогулі.
Жодних інших виплат, в тому числі і компенсації за невикористану відпустку, чинним законодавством не встановлено.
Відтак, суд вважає, що у цій частині у задоволенні позову належить відмовити.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного суду України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність ненарахування та невиплати середнього заробітку, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року у справі №1.380.2019.001973 про поновлення на військовій службі за період з 26.02.2020 року по 30.12.2020 року включно та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання вказаного рішення за період з 26.02.2020 року по 30.12.2020 року включно в розмірі 148665 грн. 00 коп.
В іншій частині у задоволенні позову належить відмовити.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, передбаченого ст.382 КАС України, то суд не вбачає необхідності встановлення такого, оскільки позивачем не надано обґрунтованих доказів в підтвердження обставин того що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частинини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року у справі №1.380.2019.001973 про поновлення на військовій службі як такого, що перебуває у розпорядженні першого заступника Міністера оборони України за період з 26.02.2020 року по 30.12.2020 року включно.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року у справі №1.380.2019.001973 в розмірі 148665 грн. 00 коп., за виключенням податків та обов'язкових платежів.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення складено 10 грудня 2021 року.
Суддя В.Я.Мартинюк