09.12.2021 Справа №607/19778/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Братасюк В.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм,
за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 658811 від 23.10.2021 року, ОСОБА_1 23.10.2021 року близько 08 год. 00 хв. за адресою м.Тернопіль, вул. Микулинецька, здійснював регулярні перевезення пасажирів автобусом БАЗ А 079.14, реєстраційний номер НОМЕР_1 на міському маршруті №18, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачені технічною характеристикою транспортного засобу, що зазначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб серії САЕ347600, а саме перевозив 25 пасажирів, а передбачено 20 місць для сидіння, чим порушив п.п.8, п.2-2 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року (в редакції від 08.11.2021 року), чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Частина перша статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до пп.8 п.2-2 Постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року (в редакції чинній на дату вчинення правопорушення), забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у них відсутні докази щодо кількості пасажирів, яких перевозив водій ОСОБА_1 23.10.2021року, також відсутні реєстраційні документи на вказаний автобус та технічна характеристика, з яких можливо було б встановити, яка саме кількість місць для сидіння, передбачена для даного транспортного засобу, також не відібрано пояснення в даних осіб (пасажирів) про обставини вчинення правопорушення.
Протокол же про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими доказами, не є вичерпним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, не являє собою імперативного факту доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих, не спростованих презумпцій факту.
Відповідно до ст.252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід'ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів.
На доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення долучено рапорт, який не є належним доказом, оскільки рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом в спілкуванні між працівниками поліції, а диск з відеофіксацією не є належним доказом у справі, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення, на підставі якого проводиться розгляд справи, відсутні будь - які відомості щодо проведення відео фіксації, та в протоколі не зазначено, що диск з відеофіксацією долучається до матеріалів справи.
За вказаних обставин судом установлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчинені ним порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, судом не встановлено жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би беззаперечно встановити, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене вище, приходжу до висновку що в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази, які поза розумним сумнівом підтверджують порушення ОСОБА_1 ч. 1 ст.44-3 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.9, п.1 ст.247, ст.ст. 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Адміністративну справу, порушену відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст.44-3 КУпАП - провадженням закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк