09.12.2021 Справа №607/22641/21
провадження № 1-кс/607/7362/2021
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211040001402 від 15 жовтня 2021 року, про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Велика Березовиця Тернопільського району, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
08 грудня 2021 року старший слідчий СВ Тернопільського ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді, в рамках кримінального провадження №12021211040001402 від 15 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , строком до 15 грудня 2021 року.
Клопотання мотивоване тим, слідчим відділом Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, №12021211040001402 від 15 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
Як зазначає слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_4 , який 15 жовтня 2021 року близько 04 години 50 хвилин перебував із на даний час невстановленою особою, по АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із на даний час невстановленою особою, 15 жовтня 2021 року, близько 04 години 50 хвилин перебуваючи по АДРЕСА_2 , усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, будучи впевненим, що його дії носять таємний характер та не будуть помічені сторонніми особами, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, спрямованих на досягнення злочинного результату, з метою особистого збагачення, шляхом пошкодження метало пластикових ролетів та віджиму метало пластикових дверей, проник в приміщення магазину «Обрій», звідки викрав запальнички, тютюнові вироби та грошові кошти у сумі 600 гривень.
Із викраденим майном ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 2 000 (дві тисячі) гривень.
З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №12021211040001402 від 15 жовтня 2021 року наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
15 жовтня 2021 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України.
15 жовтня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
Так, 16 жовтня 2021 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/18504/21 (провадження № 1-кс/607/6091/2021) ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого закінчується о 23 год. 59 хв. 12 грудня 2021 року.
Слідчий вказує, що підставою продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Так, метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам: вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення; переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого чи свідків у цьому кримінальному провадженні.
Ризиком того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що він неодноразово раніше вчиняв умисні корисливі злочини проти власності, судимість за які не знята та непогашена. Крім цього, Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області слухаються декілька кримінальних проваджень за аналогічні злочини. У вказаних кримінальних правопорушеннях ОСОБА_4 неодноразово обирався запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, проте він продовжував та продовжує по даний час вчиняти нові умисні, корисливі, тяжкі кримінальні правопорушення. Також на момент вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_4 перебуває під запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту, який обраний йому 10 вересня 2021 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Вищенаведене на думку слідчого свідчить про стійку протиправну поведінку підозрюваного, підвищену суспільну небезпеку та схильність до вчинення злочинів.
Ризиком того, що ОСОБА_4 може навмисно переховуватись від суду є те, що він ніде не працює, у нього немає міцних соціальних зв'язків тому він може безперешкодно покинути місце фактичного проживання та територію міста Тернополя. Крім цього, слідчий вважає, що ОСОБА_4 усвідомлюючи міру покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності чи затягування судового розгляду, може вільно покинути місце свого проживання, територію Тернопільської області або ж України загалом. Також не зважаючи на неодноразове притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення умисних, тяжких, корисливих злочинів, він не зробив належної оцінки своїм діям, на шлях виправлення не став, а продовжує їх вчиняти нехтуючи існуючі в суспільстві встановлені правила поведінки та грубо порушує закріплені конституцією України права громадян.
Ризиком того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на ще недопитаних в судовому засіданні потерпілу чи свідків у даному кримінальному провадженні, особисті дані яких йому добре відомі, оскільки вони не були засекречені під час здійснення досудового розслідування та інформація про які міститься в матеріалах кримінальних проваджень, з якими підозрюваний ознайомлений, адже, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно схиляти зазначених учасників кримінального провадження до зміни наданих раніше показів чи до відмови давати покази.
Вищезазначене на думку слідчого свідчить про неможливість запобігання переліченим ризикам, які передбачені ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечення належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, його належну поведінку, шляхом застосування м'якшого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Слідчий зазначає, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021211040001402 від 15 жовтня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, завершується 15 грудня 2021 року, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку неможливо, внаслідок складності провадження, так як у кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій для забезпечення повного та об'єктивного проведення досудового розслідування, а саме: провести товарознавчі експертизи вартості викраденого майна, здійснити передання розсекречених матеріалів НСРД, з урахуванням здобутих відомостей дати правову оцінку діям іншої невстановленої особи, прийняти рішення у порядку ст. 283 КПК України, а також виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, у проведенні яких виникне необхідність.
Враховуючи вищенаведене, слідчий просить клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15 грудня 2021 року.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив задовольнити. Додатково зазначив, що строк застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу завершується 12 грудня 2021 року, однак завершити у даному кримінальному провадженні досудове розслідування до вказаного строку неможливо, оскільки у органу досудового розслідування, ще необхідно провести ряд слідчих та процесуальних, а саме: провести товарознавчі експертизи вартості викраденого майна, здійснити передання розсекречених матеріалів НСРД, з урахуванням здобутих відомостей дати правову оцінку діям іншої невстановленої особи, прийняти рішення у порядку ст. 283 КПК України.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечив з приводу задоволення клопотання та зазначив, що клопотання слідчого є повністю необґрунтованим та підстав для продовження йому строку дії запобіжного заходу немає. Так, відповідно до протоколу його затримання, підставою затримання вказано: «якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин». Разом з тим, особи, які в даному кримінальному провадженні були допитані як свідки не були очевидцями вчинення кримінального правопорушення, натомість він був затриманий біля власного будинку, ніби то за порушення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Водночас звернув увагу, на відсутність реагування з боку органу досудового розслідування на порушення ним запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, якщо таке мало місце. Також вказав, що під час його затримання працівниками поліції був проведений особистий обшук, який він вважає незаконним, оскільки такий був здійснений без ухвали слідчого судді, як це передбачено нормами КПК України. Відтак, підозрюваний вважає, що підстав для його затримання в органу досудового розслідування не було. Окрім цього, на переконання останнього ризики наведені слідчим у клопотанні не доведеними належними доказами, оскільки його вина у вчиненні іншого кримінального правопорушення проти власності на даний час не доведена, а свідками у даному кримінальному провадженні є працівники поліції, що виключає на його думку ризик впливу на свідків. На підставі наведеного просив відмовити у задоволенні клопотання.
У судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 підтримала пояснення надані ОСОБА_4 , та зазначила що, з приводу задоволення клопотання заперечує, оскільки слідчим у клопотанні, а прокурором у судовому засіданні не доведено необхідність продовження ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу. Так, як вбачається з доданих до клопотання доказів, останні датовані 15 жовтня 2021 року, в той час як на підтвердження того, що в період з 15 жовтня 2021 року і до цього часу у даному кримінальному провадженні проводились будь-які слідчі дії органом досудового розслідування не подано. Також вказала, на відсутність доказів проведення у магазині в якому було викрадено майно інвентаризації, для встановлення розміру заподіяної шкоди потерпілому внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Окрім цього, захисник вважає, що ризики наведені слідчим у клопотанні є лише припущеннями органу досудового розслідування, так як вони необґрунтовані належними та достатніми доказами. На підставі наведеного просила відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступного висновку:
Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Згідно ч.3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
При розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу додатково мають враховуватись обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 199 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, №12021211040001402 від 15 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 15 жовтня 2021 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України
15 жовтня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у інше приміщення.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2021 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 400 грн. та у випадку внесення ОСОБА_4 застави, покладено на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з'являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати органу досудового розслідування на зберігання закордонний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.Строк дії ухвали встановлено о 23 год. 59 хв. 12 грудня 2021 року.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:
-заява ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення від 15 жовтня 2021 року;
-протоколи огляду місця події від 15 жовтня 2021 року;
-протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 від 15 жовтня 2021 року;
-протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_8 від 16 жовтня 2021 року;
-протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 15 жовтня 2021 року;
-протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 15 жовтня 2021 року;
-протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 15 жовтня 2021 року;
-протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 15 жовтня 2021 року;
-протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 15 жовтня 2021 року;
-протокол огляду (відеозапису) від 15 жовтня 2021 року.
Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».
Слідчий суддя відхиляє доводи підозрюваного ОСОБА_4 , з приводу проведення особистого обшуку останнього без ували слідчого судді, так як ч. 3 ст. 208 КПК України, встановлено, що уповноважена службова особа, слідчий,прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою ст. 233, 236 КПК України, відтак дозвіл на проведення обшуку затриманої особи наданий вищевказаною нормою закону, та не потребує додатково ували слідчого судді.
Окрім цього, також не заслуговують на увагу заперечення ОСОБА_4 з приводу підстав затримання, зокрема того, що свідки не були очевидцями вчинення кримінального правопорушення, оскільки як вбачається із протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 15 жовтня 2021 року, ОСОБА_4 був затриманий на підставі «якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин». Так, дана підстава затримання не передбачає виключно наявність очевидців вчинення злочину, а включає в себе і виявлення сукупності очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Слідчий суддя звертає увагу, що такі ознаки можуть бути встановленні комплексом оперативно-розшукових дій, які дозволили органу досудового розслідування встановити можливу причетність особи до вчиненого кримінального правопорушення, а в ході обшуку виявити у нього частину викраденого майна, відтак на момент затримання факт виявлення викраденого майна під час особистого обшуку ОСОБА_4 на думку слідчого судді, дозволяв слідчому зробити висновок про причетність останнього до вчиненого кримінального правопорушення та застосувати п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України для його затримання.
При цьому, враховуючи що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.
У зв'язку із закінченням 12 грудня 2021 року строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , у слідчого виникла необхідність у його продовженні, оскільки ризики визначені ст. 177 КПК України, які описані в ухвалі суду про його застосування, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Слідчий суддя вважає, що окрім наявної обґрунтованої підозри, на даний час ризики, які встановлені в ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2021 року про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати і надалі та їх обсяг не зменшився, що виправдовує тримання ОСОБА_4 під вартою.
Як вбачається зі змісту вказаної ухвали при застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області вважав, що існують ризики того, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого чи свідків у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, слідчий суддя виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п.1-5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до шести років. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, заявлений під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не зменшився та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і міру покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також слідчий суддя вважає, що не перестав існувати ризик того, що ОСОБА_4 перебуваючи під менш суворим запобіжним заходом може незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, оскільки особисті дані останніх йому добре відомі, так як вони не були засекречені під час здійснення досудового розслідування та інформація про них міститься в матеріалах кримінальних проваджень, з якими підозрюваний ознайомлений, а тому підозрюваний може особисто або через третіх осіб впливати на вказаних учасників провадження, чинити відповідний тиск, шляхом погрози він може схиляти свідків та потерпілого до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування, а з огляду на те, що згідно зі ст. 23 КПК України доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час судового розгляду кримінального провадження, відтак на думку слідчого судді підозрюваний може чинити відповідний психологічний тиск, а також схиляти потерпілого та свідків до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні.
Окрім цього, ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення на думку слідчого судді також не зменшився та продовжує існувати. Так, встановлено, що ОСОБА_4 не працює та не має постійного джерела доходу, підозрюється у вчинення умисного корисливого злочину, який вчинений, з метою особистого збагачення та є раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, однак на шлях виправлення та перевиховання не став та продовжив свою злочинну діяльність. Окрім цього, на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 вже перебував під запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту, який обраний йому 10 вересня 2021 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. За таких обставин слідчий суддя вважає доведеним що вказаний ризик не зменшився та підозрюваний перебуваючи на волі продовжить свою злочинну діяльність, та може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення.
Відтак слідчий суддя встановив, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, визначені вищевказаною ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2021 року на даний час продовжують існувати, що свідчить про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для стримування таких ризиків.
Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Доводи сторони захисту щодо зменшення обсягу заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
Заперечення сторони захисту з приводу продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя до уваги не бере, оскільки беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що не продовження підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України, які як встановлено на даний час не зменшились та продовжують існувати.
З огляду на наведені обставини підозри, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винним, переконливість наявних ризиків, які не зменшились та продовжують існувати, в сукупності з відомостями про особу підозрюваного, характер вчинення кримінальних правопорушень та його роль у їх вчиненні, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним вище ризикам, а тому вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене, зокрема протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Враховуючи, що 15 жовтня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КПК України, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021211040001402 від 15 жовтня 2021 року відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК України, становить два місяці, тобто до 15 грудня 2021 року.
На думку слідчого судді слідчим у клопотанні а прокурором у судовому засіданні доведено, що завершити досудове розслідування у строк дії попередньої ухвали про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо внаслідок особливої складності кримінального провадження та необхідності проведення ряду слідчих дій, зокрема: провести товарознавчі експертизи вартості викраденого майна, здійснити передання розсекречених матеріалів НСРД, з урахуванням здобутих відомостей дати правову оцінку діям іншої невстановленої особи, прийняти рішення у порядку ст. 283 КПК України, а також виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії у проведенні яких виникне необхідність.
У зв'язку із наведеним, клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 слід задовольнити, продовживши ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 15 грудня 2021 року.
Водночас, згідно ч. 4 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2021 року при застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було визначено заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень.
Згідно із п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи зі змісту ч. 4ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відтак на думку слідчого судді, при продовженні строку тримання під вартою підозрюваному необхідно визначити заставу з урахуванням розміру застави, яка була визначена ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2021 року та покласти на нього у разі внесення застави обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 15 грудня 2021 року із визначенням розміру застави в сумі 45 400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень із покладенням на нього відповідних обов'язків, визначених ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2021 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.
Датою закінчення дії ухвали вважати 23 год. 59 хв. 15 грудня 2021 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_4 , прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1