Іменем України
10 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4949/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
13 вересня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 20.09.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом п'яти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду оригінал документа про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.
11.10.2021 від позивача надійшов уточнений позов, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2020 року по 2021 рік (включно) виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2020 року по 2021 рік (включно) виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби з 27.03.2021 по 09.04.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період проходження військової служби з 27.03.2021 по 09.04.2021;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду за періоду з 27.03.2021 по 09.04.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду за періоду з 27.03.2021 по 09.04.2021;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороду за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період з 27.03.2021 по 09.04.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 винагороду за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період з 27.03.2021 по 09.04.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 листопада 2019 року позивач уклала контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на посадах рядового складу.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2020 № 94 позивача ОСОБА_1 за наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 25.03.2020 призначено на посаду Радіотелефоніста відділення зв'язку взводу управління протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону військової частини (2359) ВОС - 420641 А, з 27 березня 2020 року зараховано до списків особового складу. 10 березня 2021 року, позивачем подано рапорт на звільнення за сімейними обставинами. 26 березня 2021 року, позивача знято з грошового забезпечення та припинено виплату грошового забезпечення (заробітної плати) , усіх видів допомог, про що не було її повідомлено, позивач продовжувала виконувати обов'язки. 27 березня 2021 року, її знято з продовольчого забезпечення. З 26 березня 2021 року - по 09 квітня 2021 року, вона продовжувала виконувати свої безпосередні обов'язки, перебувала в зоні ООС, проте грошове забезпечення позивача вже не нараховувалося, про що її не було відомо.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2021 № 99 старшого солдата ОСОБА_1 звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2021 № 82-РС відповідно до підпункту “ґ “ пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (за сімейними обставинами), вважати, що справи та посаду здала 09 квітня 2021 року, та направити для зарахування на військовий облік до Білокуракинсько-Троїцького ОРТЦК та СП Луганської області.
Згідно довідки б/н за підписом Командиру військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 , дійсно в період з 02 червня 2020 року по 27 червня 2020 року, з 09 липня 2020 року по 25 листопада 2020 року, з 05 грудня 2020 року по 01 березня 2021 року, з 11 березня 2021 року по 09 квітня 2021 року, безпосередньо брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Згідно посвідчення серії № НОМЕР_2 від 26 серпня 2020 року, позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій. Звільнившись з військової служби 09 квітня 2021 року, у травні місяці, позивачем було залишено звернення до Урядового контакт центру з приводу невиплати в повному обсязі грошового забезпечення при звільненні.
08 червня 2021 року, позивачем подано заяву до міністерства оборони України, де вона просила забезпечити виплату всіх належних їй видів грошового забезпечення на день звільнення.
Одночасно 08 червня 2021 року позивачем направлено заяву на адресу відповідача з проханням проведення повного розрахунку на момент звільнення з військової служби та виплати належних сум грошового забезпечення, заяву про надання довідки про розмір невиплачених видів грошового забезпечення під час звільнення.
На звернення від 08 червня 2021 року до військової частини та до міністерства оборони України, відповіді на момент подання позовної заяви не отримано.
У серпні місяці 2021 року, позивачем отримано лист від фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_3 , в якому наведено перелік здійснених виплат на момент мого звільнення, проте по суті питання не вирішено.
Ухвалою суду від 13.10.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 48-50).
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що 29 листопада 2021 року за вхідним реєстраційним № 41740/2021 подав відзив на позовну заяву від 29 листопада 2021 року за № 619-2911/юр, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити за необґрунтованістю з огляду на таке.
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 -№ 94 від 27.03.2020 позивача було зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення. Справи та посаду прийняла, приступила до виконання службових обов'язків.
16.03.2021 позивачем було подано рапорт на звільнення за сімейними обставинами.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 82-РС від 24.03.2021 позивача було звільнено з військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 85 від 26.03.2021 ОСОБА_1 було знято з грошового забезпечення з 26.03.2021 у зв'язку несвоєчасною здачею справ та посаду.
Відповідно до рапорту № 6236 від 09.04.2021 позивач здала справи та посаду бухгалтера 2 категорії фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 99 від 09.04.2021 позивача було звільнено в військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» {за сімейними обставинами); справи та посаду здала 09.04.2021 та направлена на зарахування на військовий облік до Білокуракинсько-Троїцького ОРТЦК та СП Луганської області.
Звільнення позивача відбулося законно та позивачем не оскаржено.
Відповідно до довідки № 1230 від 36.11.2021 ОСОБА_1 при звільненні було нараховано та виплачено 22404,30 грн, а саме:
12.04.2021 отримала: 9103,16 грн - грошове забезпечення за 26 діб березня 2021 року; 7365,65 грн. - грошову компенсацію за 03 доби щорічної основної відпуски за 2019 рік, за 10 діб щорічної основної відпуски за 2020 рік, за 08 діб щорічної основної відпуски за 2021 рік
22.04.2021 отримала 3354,84 грн. - виплату винагороди за несення служби в зоні ООС за 16 діб другої лінії за березень 2021 року;
24.04.2021 отримала 2580,65 три. - виплата премії за збереженню дитя за 16 діб березня 2021 року; 1593,54 грн. - піднайм за березень 2021 року.
14.06.2021 отримала 876,43 грн. піднайм за квітень 2021 року.
Тобто, військовою частиною НОМЕР_1 при звільненні було виплачено належні до виплати суми, а тому доводи позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_1 , набув статусу учасника бойових дій 26 серпня 2020 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 (а.с. 12,13, 20).
Позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 27.03.2020 по 09.04.2021 та 09.04.2021 був звільнений за сімейними обставинами, що підтверджується контрактом від 28.11.2019, витягом з наказу від 27.03.2020 № 94 та наказом від 09.04.2021 № 99 (а.с 16-17, 18, 59 зв.-60).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2020 року по 2021 рік (включно) виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби суд зазначає таке.
Статтею 291 КАС України визначено особливості провадження у типовій справі, зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, викладені у рішенні Верховного Суду від 16.05.2019у зразковій справі № 620/4218/18, суд визнає дану адміністративну справу типовою до зразкової справи №620/4218/18 та вважає за необхідне розглянути її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закону № 2011).
Відповідно до абз. 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» передбачено надання учасникам бойових дій додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Визначення учасника бойових дій надає стаття 5 Закону № 3551, яким є особа, яка брала участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Право на одержання учасниками бойових дій додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік передбачено пунктом 12 статті 12 Закону № 3551.
Службовий час і час відпочинку військовослужбовців регулюється статтею 10-1 Закону № 2011.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14).
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин (пункт 17).
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (пункт 18).
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється (пункт 19).
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів (пункт 21).
Визначення особливого періоду містить стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Принципом який визначає зміст правовідносин людини із суб'єктом владних повноважень є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.
Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов'язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.
Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
Отже, у порівнянні з іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.
Указом Президента України від 17.03.2014 № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551, припиняється.
Відповідно до частини восьмої статті 10-1 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом № 2011. Так, відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011 у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Верховний Суд дійшов висновку, що норми Закону № 3551 не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Таким чином, на час прийняття наказів про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551, за період з 2020 по 2021 роки.
Зважаючи на викладений аналіз, Судом критично оцінюються і не можуть бути сприйняті доводи відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву про те, що з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотримані додаткові відпустки.
Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
До зазначених правових висновків дійшов Верховний Суд у зразковій справі № 620/4218/18.
З огляду на те, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2020 по 2021 роки, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби з 27.03.2021 по 09.04.2021, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду за періоду з 27.03.2021 по 09.04.2021 та винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період з 27.03.2021 по 09.04.2021 суд зазначає таке.
Пунктом «ґ» частини п'ятої ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивач звернувся із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Частиною сьомою ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Пунктом 34 Положення передбачено, що контракт припиняється (розривається), зокрема, у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України).
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 99 від 09.04.2021 позивача було звільнено в військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за сімейними обставинами); справи та посаду здала 09.04.2021 та направлена на зарахування на військовий облік до Білокуракинсько-Троїцького ОРТЦК та СП Луганської області.
При цьому, відповідно до довідки № 1230 від 16.11.2021 ОСОБА_1 при звільненні було нараховано та виплачено 22404,30 грн, а саме:
12.04.2021 отримала: 9103,16 грн - грошове забезпечення за 26 діб березня 2021 року; 7365,65 грн. - грошову компенсацію за 03 доби щорічної основної відпуски за 2019 рік, за 10 діб щорічної основної відпуски за 2020 рік, за 08 діб щорічної основної відпуски за 2021 рік
22.04.2021 отримала 3354,84 грн. - виплату винагороди за несення служби в зоні ООС за 16 діб другої лінії за березень 2021 року;
24.04.2021 отримала 2580,65 три. - виплата премії за збереженню дитя за 16 діб березня 2021 року; 1593,54 грн. - піднайм за березень 2021 року.
14.06.2021 отримала 876,43 грн. піднайм за квітень 2021 року.
Так, суд встановив, що позивачу не було виплачено грошове забезпечення за період проходження військової служби з 27.03.2021 по 09.04.2021, а також винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду за періоду з 27.03.2021 по 09.04.2021 та винагороду за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період з 27.03.2021 по 09.04.2021.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем безпідставно не здійнено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період проходження військової служби з 27.03.2021 по 09.04.2021, а також винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду за періоду з 27.03.2021 по 09.04.2021 та винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період з 27.03.2021 по 09.04.2021.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов слід задовольнити.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місце знаходження: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2020 року по 2021 рік (включно) виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2020 року по 2021 рік (включно) виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби з 27.03.2021 по 09.04.2021.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період проходження військової служби з 27.03.2021 по 09.04.2021.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду за періоду з 27.03.2021 по 09.04.2021.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду за періоду з 27.03.2021 по 09.04.2021.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороду за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період з 27.03.2021 по 09.04.2021.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 винагороду за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період з 27.03.2021 по 09.04.2021.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов