Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 753/6964/21
Номер провадження 22-ц/824/12825/2021
Головуючий у суді першої інстанції К.В. Шаповалова
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач
09 грудня 2021 року місто Київ
Номер справи 753/6964/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
секретар судового засідання: Сіра Ю.М.
учасники справи:
заявник Товариство з обмеженою відповідальністю
«ОТП Факторинг Україна»
заінтересована особа ОСОБА_1
заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», подану представником Філіпчук Наталією Михайлівною
на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2021 року, постановленуу складі судді Шаповалової К.В., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, -
У квітні 2021 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О., заінтересована особа: ОСОБА_1 , мотивованою тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2013 року задоволено позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 453 368, 86 грн. На виконання рішення суду 16 грудня 2015 року Дарницьким районним судом м.Києва видано виконавчий лист. У рамках виконавчого провадження №62098194 постановою приватного виконавця Лановенко Л.О. від 22 лютого 2021 року накладено арешт на іпотечну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . 25 березня 2021 року на адресу стягувача надійшов лист приватного виконавця про відмову у передачі іпотечного майна на реалізацію, з огляду на те, що за вказаною адресою зареєстрована малолітня дитина, а Службою у справах дітей та сім'ї Дарницького району м.Києва було відмовлено приватному виконавцю у надані дозволу на реалізацію квартири. Ураховуючи зазначене, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд ухвалити рішення, яким зобов'язати приватного виконавця провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки без отримання попередньої згоди органів опіки та піклування для реалізації нерухомого майна.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О., заінтересована особа: ОСОБА_1 про відмову у реалізації іпотечного майна.
Не погоджуючись з ухвалою суду ТОВ «ОТП Факторинг Україна», через свого представника Філіпчук Н.М., подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення скарги на рішення приватного виконавця, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої ухвали, порушення судом норм матеріального та процесуального права, не встановлення судом обставин, що мають значення для вирішення справи.
В обґрунтування зазначено, що постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги суд першої інстанції не надав оцінки доводам скарги з приводу нікчемності правочину - реєстрації в іпотечному майні малолітньої дитини ОСОБА_2 , яку було зареєстровано без згоди іпотекодержателя 15.10.2010, тобто після укладення договору іпотеки №PCL005/161/2007 від 09.11.2007. Суд не взяв до уваги, що факт реєстрації не може використовуватися для позбавлення кредитора права отримати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна, що перешкоджає виконанню судового рішення. Звернув увагу суду на те, що ні боржник, ні його дочка фактично не проживають у спірній квартирі. Вважає, що суд дійшов невірного висновку про необхідність отримання дозволу органу опіки та піклування на відчуження іпотечного майна, право користування яким має неповнолітня дитина, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватися чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду та проведенні прилюдних торгів.
У судове засідання апеляційного суду учасники справи (їх представники) не з'явилися, про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надіслало до суду заяву про розгляд справи без участі його представника, у якій зокрема зазначило, що підтримує апеляційну скару та просить її задовольнити з викладених підстав. Інші учасники справи причини неявки суду не повідомили, своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи (їх представників) та скласти повну постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 01.12.2021.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягаює задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Отже, гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій, бездіяльності та рішень державних та приватних виконавців.
Із матеріалів справи вбачається та було встановлено судом, що 09 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки для забезпечення виконання іпотекодавцем своїх кредитних зобов'язань за договором №ML-005/161/2007 від 09.11.2007.
Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 .
На виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №ML-005/161/2007 від 09.11.2007 у розмірі 2 453 368, 86 грн 16 грудня 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва було видано виконавчий лист, який 15.05.2020 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пред'явило до виконання.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 15 травня 2020 року відкрито виконавче провадження №62098194 та накладено арешт на майно, що належить боржнику.
Згідно відповіді відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації від 29.05.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є боржник, зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку із зазначеним 05.06.2020 приватним виконавцем було здійснено запит до Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації щодо надання дозволу на примусову реалізацію предмету іпотеки, оскільки було встановлено, що у квартирі зареєстрована неповнолітня дитина.
У відповіді Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 30.06.2020 №101/46-1930 зазначено, що Служба не наділена повноваженнями надавати дозволи на вчинення правочинів, право власності або право користування яким мають діти, у разі відсутності згоди батьків (опікунів, піклувальників) навіть за наявності відповідного звернення державної виконавчої служби (у межах виконавчого провадження).
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. повідомила ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про неможливість передачі іпотечного майна на реалізацію до ДП «Сетам» посилаючись на відсутність у неї права самостійно вирішувати питання про передачу іпотечного майна на реалізацію без дозволу на вчинення такої дії органу опіки та піклування, що передбачено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вважаючи рішення приватного виконавця про відмову у реалізації іпотечного майна таким, що порушує права стягувача (іпотекодержателя) у виконавчому провадженні №62098194, оскільки воно не ґрунтується на вимогах Закону України «Про іпотеку» та є незаконним, подало до суду скаргу на таке рішення виконавця.
Так, відмовляючи у задоволені скарги на рішення приватного виконавця суд першої інстанції зважаючи на висновок органу опіки та піклування про недоцільність реалізації спірного майна, право користування яким має малолітня дитина та відсутність судового рішення про передачу спірного майна на реалізацію дійшов висновку про неможливість примусової реалізації в рамках виконавчого провадження спірного майна без згоди органу опіки та піклування, а тому вважав відсутніми підстави для задоволення скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з огляду на таке.
Так, частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до положень ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно положень статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Стаття 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Водночас, відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Приписами статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» визначено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року №2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року №1301/29431, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):
- копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;
- копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника;
- копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»);
- у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;
- копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що приписами Інструкції з організації примусового виконання рішень не врегульовані питання реалізації іпотечного майна, оскільки вони регулються виключно Законом України «Про іпотеку», а тому здійснюючи виконавчі дії в рамках виконавчого провадження виконавець у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, в обов'язковому порядку зобов'язаний отримати на це попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, відомості про що зазначаються в заяві на реалізацію арештованого майна.
Із матеріалів виконавчого провадження №62098194, наявних у матеріалах даної справи вбачається, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. на виконання вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, звернулася до Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації із відповідною заявою, проте приватному виконавцю було відмовлено у наданні дозволу на реалізацію іпотечного майна, оскільки право користування цим майном має малолітня дочка боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду про передачу спірного нерухомого майна на реалізацію, а саме: квартири АДРЕСА_1 , право користування якою має малолітня дитина, яка зареєстрована за вказаною адресою з 15.10.2010, не ухвалювалося.
З урахування зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що приватний виконавцеь не допустив порушень, на які вказує заявник, та діяв в межах наданих йому повноважень, законно та обґрунтовано прийняв рішення про неможливість примусової реалізації спірного іпотечного майна в рамках вказаного виконавчого провадження без попередньої згоди органу опіки та піклування. Суд вірно вважав, що стягувач не позбавлений можливості захистити свої права, вважаючи їх порушеними, у спосіб, встановлений нормами законодавства України.
Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно положень ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Отже, виконавець має право визначати черговість стягнення на кошти та майно боржника на власний розсуд, діючи відповідно до вищевказаних нормативних актів.
Доводи апеляційної скарги у тому, що спірне нерухоме майно підлягає реалізації оскільки ні боржник, ні його дочка фактично не проживають за місцем реєстрації колегія суддів оцінює критично, так як зазначене не є предметом розгляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги про необхідність врахування при розгляді скарги висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №678/301/12, від 27 листопада 2019 року у справі №666/288/16 є безпідставними, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається не є подібними та у них встановлено різні фактичні обставини.
Суд бере до уваги ту обставини, що приватним виконавцем виконувалось судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми - заборгованості за кредитним договором, а не рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом продажу іпотечного майна з публічних торгів, при виконанні якого Закон не вимогає отримання дозволу Органу опіки і піклування. Заявник не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів враховує те, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності у зобов'язанні приватного виконавця провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації предмета іпотеки без отримання попередньої згоди органів опіки та піклування для реалізації нерухомого майна, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є такими, що не можуть вплинути на їх правильність. Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», подану представником Філіпчук Наталією Михайлівною, залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 09.12.2021.
Судді:
Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
О.І. Шкоріна