Постанова
Іменем України
09 грудня 2021 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/14936/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О.В., Кравець В.А.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТБАНК»
на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області
в складі судді Лебедя В.В.
від 12 серпня 2021 року
по справі №373/970/21 Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області
за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТБАНК»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
В червні 2021 року позивач - Акціонерне товариство Акціонерне товариство «АКЦЕНТБАНК» (далі - АТ «А-БАНК», Банк) звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, просив стягнути з останнього заборгованість у розмірі 23 164 грн 04 коп.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, підписав Анкету-заяву №б/н від 26.05.2018, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг та відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання заяви. Згідної даної Анкети-заяви відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 46,80% річних за користування кредитом.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі якого позичальник при укладенні цього Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою та рішенням Банку.
Також, вказував, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в останнього утворилась заборгованість, яка станом на 15.04.2021 складала загальну суму 23 164,04 грн, з яких: 16 520,14 грн - заборгованість за кредитом; 6 643,90 грн - заборгованість по відсоткам.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-БАНК» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 16 520,14 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, з огляду на доданий до позову паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 . В даному паспорті споживчого кредиту відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, загальну вартість кредиту. В паспорті споживчого кредиту сторонами були досягнуті усі істотні умови кредитного договору, зокрема щодо розміру відсотків, але судом не зазначено в рішенні підстави відхилення даного доказу.
Вказав, що суд, посилаючись на правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17, не звернув уваги, що такий висновок зроблений за наявності інших встановлених судом обставин, зокрема коли тарифи банку не було підписано боржником. У даній справі до матеріалів додано паспорт споживчого кредиту, яким визначено всі істотні умови договору.
Вважав, що судом проігноровано факт погодження з відповідачем умов кредитування щодо сплати відсотків, внаслідок чого безпідставно відмовлено в їх стягненні з посиланням на непогодження таких умов з відповідачем.
За вказаних обставин, просив скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12.08.2021 в частині відмовлених позовних вимог про стягнення відсотків, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог у повному обсязі. В іншій частині просив залишити рішення суду без змін.
Відповідач своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки дана справа є малозначною та ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 26травня 2018 року звернувся до АТ «А-БАНК», у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву №б/н від 26.05.2018.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого АТ «А-БАНК», станом на на 15.04.2021у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 23 164,04 грн, з яких: 16 520,14 грн - заборгованість за кредитом; 6 643,90 грн - заборгованість по відсоткам.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення цих позовних вимог, оскільки позивач на підтвердження позовних вимог в цій частині не надав доказів, що сторони погодили в кредитному договорі умови щодо розміру відсотків.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua.
Водночас, в даній анкеті-заяві відсутні відомості щодо істотних умов договору, а саме, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати неустойки у разі неналежного виконання умов кредитного договору.
Суд першої інстанції, встановивши, що в кредитному договорі (Анкета-заява, яка підписана відповідачем) не міститься положень про розмір відсотків за користування кредитом, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17, яка також врахована судом першої інстанції.
З огляду на викладене, посилання в апеляційній скарзі на те, що позичальник в анкеті-заяві підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банкускладає між ним та Банком Договір, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки не підтверджують наявність погодження істотних умов договору кредиту, зокрема щодо розміру відсотків за користування кредитом.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, не надав до позовної заяви належних та допустимих доказів погодження між сторонами істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру відсотків.
Наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК» не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані, а також ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Долучені до позовної заяви Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», також не доводить факт погодження між сторонами істотних умов, оскільки наданий позивачем Витяг не містить підпису відповідача (а.с. 14-15).
Ураховуючи викладене, та зважаючи на те, що умовами Анкети-заяви від 26.05.2018, яка підписана ОСОБА_1 , не передбачено обов'язку останнього щодо сплати відсотків, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги, що судом не взято до уваги паспорт споживчого кредиту, який на думку позивача, містить істотні умови кредитного договору, зокрема щодо розміру відсотків, відхиляються колегією суддів.
Дійсно, в матеріалах справи наявна роздруківка, що містить інформацію щодо процентної ставки, яка була долучений позивачем до позовної заяви, а як зазначає позивач у додатках до позовної заяви паспорт споживчого кредитування. Дана роздруківка хоч і містить підпис та зазначено підписанта ОСОБА_1 26.05.2018, тобто в день коли було підписано анкету-заяву, однак, даний документ не вказує на те, що між сторонами погоджено істотні умови щодо розміру відсотків.
Крім того, дана роздруківка з інформацією містить лише умови кредитування щодо карток типу «Універсальна» та «Універсальна Gold», тоді як в анкеті заяві відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 було видано картку такого типу. При цьому, матеріали справи не містять доказів тотожності анкети-заяви №б/н від 26.05.2018 та паспорту споживчого кредитування.
Колегія суддів вважає, що судом правомірно не взято до уваги, надану позивачем, копію паспорта споживчого кредиту, оскільки підпис відповідача на цьому документі, який складається з двох сторінок, міститься лише на останній сторінці. До того ж, у цьому документі зазначено умови щодо надання кредитних ліній на двох карткових рахунках: «Універсальна» та «Універсальна Gold». А у справі, що переглядається, відсутні докази про відкриття конкретного рахунку. Довідка про відкриття рахунку та видану картку лише зазначає їх відповідні номери, проте не вказує яку саме картку видано клієнту «Універсальну» чи «Універсальна Gold».
Також слід зазначити, що в паспорті споживчого кредиту вказано про те, що наведена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.07.2018, тобто протягом 35 днів.
Більше того, у вказаному паспорті споживчого кредиту вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стон, розмір доходів, тощо.
Отже, факт підписання відповідачем паспорту споживчого кредитування не може безумовно свідчити, що між сторонами погоджено істотні умови договору про розмір відсотків.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції проігноровано факт погодження між сторонами істотних умов договору, зокрема щодо сплати відсотків. Більше того, суд першої інстанції в своєму рішенні надав такому доказу належну оцінку та навів мотиви не прийняття вищевказаного паспорту споживчого кредитування.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач користувався кредитними коштами, не вказують на погодження між сторонами істотних умов кредитного договору, щодо сплати відсотків, а тому на увагу судової колегії не заслуговують.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків.
Доводи апеляційної скарги, що паспорт споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування та їх погодження, що підтверджено практикою Верховного Суду у справі №284/157/20 від 02.12.2020 не приймаються до уваги судової колегії.
Зокрема, що стосується правового висновку Верховного Суду в постанові від 02.12.2020 по справі №284/157/20, слід зазначити, що даний правовий висновок не може бути взятий до уваги суду, оскільки у цій справі, касаційний суд, встановивши неповне з'ясування судами обставин справи, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга позивача не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, а також рішення суду в цій частині не оскаржувалося відповідачем, колегія суддів у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України не переглядає рішення суду в цій частині.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду в частині, що оскаржувалося, без змін, а скарги без задоволення.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТБАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді О.В. Желепа
В.А. Кравець