02 грудня 2021 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 759/18051/20
номер провадження: 22-ц/824/12449/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року у складі судді Шум Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство Фактор», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання вимог незаконними, визнання недійсним договору факторингу, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Профіт Капітал»), товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство Фактор» (далі - ТОВ «Колекторське агентство Фактор»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання вимог незаконними, визнання недійсним договору факторингу, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Колекторське агентство Фактор» боргове повідомлення з копією витягу з договору факторингу №20201005 від 05 жовтня 2020 року, копією витягу з додатку №1 до договору факторингу №20201005 від 05 жовтня 2020 року, інформацією про те, що ТОВ «Колекторське агентство Фактор» є повіреним ТОВ «ФК «Профіт Капітал», що є правонаступником ТОВ «Авентус Україна» - Credit Plus за кредитним договором №1974728 від 14 лютого 2020 року, відповідно з договором про відступлення прав вимоги №20201005 від 05 жовтня 2020 року, що її борг у розмірі 16 940 грн 00 коп. відступлений ТОВ «ФК «Профіт Капітал».
Позивач зазначала, що ці вимоги відповідачів є незаконними, договір факторингу №20201005 від 05 жовтня 2020 року є недійсним та просила стягнути з відповідачів компенсацію за порушення її конституційних прав і завдання їй матеріальної та моральної шкоди, оскільки вона 19 травня 2020 року подала позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») до Святошинського районного суду міста Києва про визнання укладених нею договорів недійсними, за якою відкрито провадження у справі №759/7878/20.
Вказувала, що з початком карантину вона не змогла вчасно оплатити суму кредиту, через дію непереборної сили - карантину і карантинних заходів у державі, внаслідок чого ТОВ «Авентус Україна» нарахувало їй необґрунтовано високі відсотки, чим завдано матеріальної шкоди.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним договір факторингу №20201005 від 05 жовтня 2020 року та вимоги відповідачів по сплаті 16 940 грн 00 коп. незаконними;
стягнути з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на її користь матеріальну шкоди у розмірі 84 080 грн 00 коп.;
стягнути з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за дії відповідача ТОВ «Колекторське агентство Фактор» за дорученням відповідача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на її користь моральну шкоду у розмірі 140 133 грн 30 коп.;
зобов'язати ТОВ «ФК «Профіт Капітал» вилучити з бази даних ТОВ «ФК «Профіт Капітал» персональні дані позивача та знищити їх, щоб в подальшому ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не розповсюджувало незаконно персональні дані позивачки;
зобов'язати ТОВ «Колекторське агентство Фактор» вилучити з бази даних ТОВ «Колекторське агентство Фактор» персональні дані позивача та знищити їх, щоб в подальшому ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не розповсюджувало незаконно персональні дані позивачки;
віднести судовий збір за рахунок відповідачів у розмірі 840 грн 80 коп. з ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та 2 102 грн 00 коп. з ТОВ «Колекторське агентство Фактор».
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовну заяву задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про те, що позивачка не надала доказів погроз з боку відповідача не відповідають дійсності, оскільки вона до позовної заяви додала копії листів від ТОВ «Колекторське агентство Фактор» з погрозами позивачці та її рідним. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачка не надала доказів недійсності угоди №20201005 від 05 жовтня 2020 року, укладеної між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТОВ «Авентус Україна», оскільки відповідачі не надсилали ні суду, ні позивачці відзив на позовну заяву, а позивачці, як споживачу фінансових послуг, не надавалась угода про відступлення права вимоги, тому вона не може ознайомитись із текстом угоди №20201005 від 05 жовтня 2020 року.
Вказує, що оспорюваний правочин є таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки його умови є несправедливими, а договір укладений з використанням нечесної підприємницької практики. У зв'язку з порушенням порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту та його повернення шляхом погроз, ненадання інформації про типові процентні ставки, які збільшуються, незважаючи на карантинні обмеження, встановлені державою, та вимоги по сплаті з постійно збільшеною сумою, тобто умови, які передують укладенню договору, вважає договір №20201005 від 05 жовтня 2020 року, укладений між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТОВ «Авентус Україна», нікчемним.
Учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на адресу позивачки від ТОВ «Колекторське агентство «Фактор» надійшло боргове повідомлення, в якому вказано, що ТОВ «Колекторське агентство Фактор» є повіреним ТОВ «ФК «Профіт Капітал», яке є правонаступником ТОВ «Авентус Україна» - CreditPlus за кредитним договором №1974728 від 14 лютого 2020 року, на підставі договору про відступлення прав вимоги №20201005 від 05 жовтня 2020 року, що борг 16 940 грн 00 коп. виник в результаті невиконання грошового зобов'язання за договором №1974728 від 14 лютого 2020 року, який було укладено з ТОВ «Авентус Україна» - CreditPlus.
Право вимоги вказаної заборгованості було відступлене ТОВ «ФК «Профіт Капітал» (а.с.56).
Згідно з витягом з договору факторингу №20201005 від 05 жовтня 2020 року між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу №20201005 від 05 жовтня 2020 року (а.с.56 зворот).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що під час укладення договору факторингу №20201005 від 05 жовтня 2020 року сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, позивачкою не обґрунтовано та не надано доказів, які б підтверджували підставу визнання договору факторингу №20201005 від 05 жовтня 2020 року недійсним. Також позивачкою не надано доказів щодо перебування її персональних даних у базі ТОВ «ФК «Профіт Капітал», ТОВ «Колекторське агентство Фактор» та не зазначено, що це за бази даних. Крім цього, позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що їй заподіяно матеріальну шкоду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що договором факторингу №20201005 від 05 жовтня 2020 року, укладеним між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТОВ «Авентус Україна», порушуються її права, даний договір спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, внаслідок чого відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок.
Верховний Суд України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15 висловив правову позицію щодо правочинів, які порушують публічний порядок. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Отже, положеннями ст.228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини: спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу' або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.
Частина 3 ст.228 ЦК України вказує, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
Звернувшись з даним позовом, ОСОБА_1 не обґрунтувала в чому саме проявляється:
(а) спрямованість договору факторингу, на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним;
(б) серйозність порушення законодавства, та що воно має антисоціальний характер і посягає на істотні громадські та державні (публічні) інтереси чи на суспільні, економічні та соціальні основи держави при відступленні права вимоги за кредитним договором.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Отже, наслідком визнання нікчемності (недійсності) правочину повинно бути повернення сторін договору у попереднє становище.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із сторін договору або інша заінтересована особа.
У зв'язку з цим виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ця норма пов'язує право на звернення до суду із захистом прав, свобод чи інтересів саме особи, яка звернулась до суду.
З огляду на те, що ОСОБА_1 не є стороною договору факторингу №20201005 від 05 жовтня 2020 року, укладеного між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТОВ «Авентус Україна», за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило своє право вимоги до позивачки за кредитним договором №1974728 від 14 лютого 2020 року, жодних законних прав чи свобод у разі визнання правочину недійсним у неї не виникне, тому ОСОБА_1 не має права вимагати визнання недійсності (нікчемності) цього правочину в контексті того, що вона є заінтересованою особою, як це передбачено п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Відповідно до роз'яснень, викладених у вказаній постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про встановлення недійсності (нікчемності) правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідного спору, однак між сторонами вказаного правочину спору не існує.
При цьому, позивачка не зазначає яким чином укладеним договором факторингу між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТОВ «Авентус Україна», порушуються її права.
Звертаючись з вимогами про визнання договору факторингу недійсним (нікчемним), позивачка фактично зазначає про невідповідність укладеного нею кредитного договору №1974728 від 14 лютого 2020 року з ТОВ «Авентус Україна» вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Питання дійсності або недійсності кредитного договору №1974728 від 14 лютого 2020 року, укладеного позивачкою з ТОВ «Авентус Україна» на даний час знаходиться на розгляді Святошинського районного суду міста Києва (справа №759/7878/20), про що зазначається позивачкою. Тому саме у вищевказаній справі ОСОБА_1 повинна доводити недійсність кредитного договору №1974728 від 14 лютого 2020 року, а не в межах даної справи.
Відповідно до вимог ст.ст.76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
У відповідності до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначаючи про те, що відповідачами їй завдано матеріальну шкоду, ОСОБА_1 будь-яких доказів зазначеному не надала та на наявність таких не вказала.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів, на підставі яких можна встановити наявність або відсутність обставин, на які посилається позивачка.
Доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
Матеріали справи та зміст оскаржуваного заочного рішення суду не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді: