Справа №761/33549/18 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/306/2020 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
02 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
при секретарі: ОСОБА_6 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, -
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемівськ Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
1) вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21.12.2011 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
2) вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02.09.2013 року за ч. 3 ст. 185 КК України та на підставі ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, звільненого 16.02.2017 року умовно-достроково на строк 11 місяців 7 днів,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України та виправдано, у зв'язку з недоведеністю, що ним вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.187 КК України.
Відповідно до висунутого ОСОБА_8 обвинувачення, він у невстановленому слідством місці, вступив в злочинну змову з невстановленими слідством особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, направлену на вчинення нападів, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу. Для досягнення вказаної мети, ОСОБА_8 спільно з невстановленими слідством особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, розробили злочинний план, відповідно до якого ОСОБА_8 мав підійти ззаду до вибраної ним особи, після чого, охоплюючи її рукою за шию, проводив удушення, а в цей час невстановлені слідством особи, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, повинні були заволодіти майном, яке знаходилось при особі.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), діючи по заздалегідь розробленому плану та відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_8 разом із невстановленими слідством особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, 23.06.2018 року близько 01 год. 40 хв., перебуваючи біля під'їзду житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , побачили раніше невідомого їм ОСОБА_10 , який проходив повз них до місця свого мешкання, біля вказаного під'їзду. У цей час, ОСОБА_8 , діючи в злочинній змові з невстановленими слідством особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, відповідно до заздалегідь розробленого плану та згідно розподілених ролей, підійшов ззаду до ОСОБА_10 та охопивши його шию правою рукою, почав проводити удушення, в результаті якого останній почав задихатися та втрачати свідомість, внаслідок чого не зміг чинити опір та впав на землю. В цей момент, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_10 , діючи відповідно до розподілених ролей, невстановлена слідством особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, дістала з лівої кишені штанів останнього, мобільний телефон марки «iPphone 8», вартістю 18152 (вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят дві) гривні 62 копійки та з правої кишені дістала гаманець, який для потерпілого матеріальної цінності не становить, у якому знаходились грошові кошти у сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень. В цей час інша невстановлена слідством особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, вихопила у ОСОБА_10 сумку, яка для потерпілого матеріальної цінності не становить, у якій знаходився ноутбук марки «Apple Macbook», вартістю 26391 (двадцять шість тисяч триста дев'яносто одна) гривня 52 копійки, та з лівої руки зняла його наручний годинник марки «Apple Watch», вартістю 10360 (десять тисяч триста шістдесят) гривень 52 копійки.
Після чого, ОСОБА_8 разом з невстановленими слідством особами матеріали відносно яких виділено в окреме провадження), з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
А всього, ОСОБА_8 та невстановлені слідством особи, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, заволоділи майном ОСОБА_10 на загальну суму 57404 (п'ятдесят сім тисяч чотириста чотири) гривні 66 копійок, завдавши останньому майнової шкоди на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_8 стороною обвинувачення обвинувачується у нападі, з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та виправдано, у зв'язку з недоведеністю, що ним вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.187 КК України.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтовує тим, що в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до висновку, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення його участі у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення стороною обвинувачення не надано, у зв'язку з чим, суд в силу презумпції невинності, закріпленого у ст. 62 Конституції України виправдав ОСОБА_8 , у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України, вчинене ОСОБА_8 .
Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим за ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна, взяти його під варту в залі судового засідання, повторно дослідити докази, а долю речових доказів визначити у відповідності до вимог КПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги, прокурор зазначає, що висновок суду про те, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 187 КК України, зокрема суб'єктивна сторона злочину, не доведено вчинення ним злочину не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_10 , які впізнали ОСОБА_8 і у відповідності до ст. 85 КПК України є належними доказами.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечують проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до положення ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано в повній мірі.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
За змістом ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, тобто в разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення або відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції провів розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 згідно з положеннями ч. 1 ст. 337 КПК України у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, перевірив надані докази, на підставі яких було пред'явлено обвинувачення, та, на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку про наявність підстав для виправдання ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Посилання в апеляційній скарзі прокурора на неналежнуоцінку доказів, наданих стороною обвинувачення, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи при розгляді даного провадження в суді першої інстанції, є безпідставними.
Так, суд першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у відповідності до вимог закону, провів оцінку доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та дійшов обгрунтованого висновку про те, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення його участі у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення стороною обвинувачення не надано.
Допитаний судом першої інстанції ОСОБА_8 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, не визнав, категорично заперечив свою причетність до вчинення кримінального правопорушення. Вказав, що не пам'ятає, де перебував 23.06.2018 року, приблизно о 01 год. 40 хв., але скоріш за все, вдома. Вказав, що він був затриманий 01.08.2018 року Солом'янським управлінням поліції за підозрою у вчиненні злочину. До Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві приїхали оперативні працівники з Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві та сфотографували його. Після чого, працівники Шевченківського УП поліції його затримали, хоча ніякого протоколу про затримання не оформлялося, доставили його до Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві, де повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, яке він не вчиняв, та доставили до суду, де 02.08.2018 року до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які були безпосередньо досліджені та оцінені судом першої інстанції, а саме:
- показання потерпілого ОСОБА_10 , згідно з якими, він у ніч з 22.06.2018 року на 23.06.2018 року, приблизно о 00 год. 30 хв., повертався додому. На дні народженні вжив 2-3 пляшки пива перебував у легкому ступені алкогольного сп'яніння. Вийшов біля арки до двору. Коли він зайшов до арки, то відчув напад ззаду та відчув праву руку нападаючого, який почав його душити, і в цей час як почали відбирати з його руки сумку, в якій він ніс ноутбук. Потім він втратив свідомість та, прийшовши до тями секунди через дві, побачив, як нападники тікали через двір з його речами. Нападаючих було троє. Один душив і двоє забирали речі. Двір, де стався напад освітлюється ліхтарями, що розташовані на будинках. Нападаючі були одягнуті в темних штанях та якихось футболках, більш детально він не запам'ятав. На запитання прокурора дослівно « - Ви сказали, те, що Ви впізнали обвинуваченого, те що він саме вчиняв удушення, та він підійшов до Вас ззаду, як саме Ви це побачили?». Потерпілий вказав, що впізнає обвинуваченого, оскільки тоді, як він прийшов до тями, то побачив, як троє чоловіків, тікали з його речами, а ОСОБА_8 обернувся на крик дівчини - свідка, яка зайшла у двір. Вказав, що душив його саме ОСОБА_8 , оскільки в момент удушення він дуже сильно вигнув спину назад і побачив його обличчя знизу. Впізнав ОСОБА_8 по характерним прикметам: губам, вухам та носу. В першочергових своїх показаннях не вказував на особливі прикмети обвинуваченого, оскільки слідство пізніше показало йому фотографію обвинуваченого, на якій він його впізнав, та на фотографії чітко видно ті прикмети обвинуваченого, які він назвав;
- показання свідка ОСОБА_12 , згідно з якими, в неї 21.06.2018 року за місцем роботи на Русанівській набережній, 10, було викрадено мобільний телефон «Iphone 7». Приблизно через один місяць після крадіжки телефону, їй зателефонували з Шевченківського управління поліції та запросили на допит. В ході допиту, вона дізналася про те, що нібито її телефон було вилучено у особи, яка причетна до здійснення розбійного нападу, який було вчинено приблизно через 3 дні, як сталася крадіжка її телефону;
- показання свідка ОСОБА_11 , згідно з якими вона впізнає обвинуваченого як особу, що здійснила пограбування хлопця, свідком якого вона була більше 8-ми місяців назад. Близько 15 метрів, у дворі будинків побачила чотирьох осіб і зрозуміла, що троє з них нападники, один з яких душив потерпілого, а інші грабували його. Вона викрикнула, щоб покликати своїх друзів на допомогу, тим самим злякала нападників, які втекли через сусідню арку. В цю мить, вона побачила, як потерпілий впав, втративши свідомість. Її друзі почали бігти до неї на її крик. Вона підбігла до потерпілого, який знаходився без свідомості, та коли прийшов до тями навіть не розумів, що відбувається, після чого, повідомив про викрадення речей. Серед нападників був обвинувачений, який стояв обличчям до потерпілого та душив його руками за горло, ще один з нападників забирав ноутбук, а інший нібито відволікав потерпілого. Вона запам'ятала обвинуваченого, Вказала, що освітлення у дворі будинків достатньо темне, але світло є. Під час слідчого експерименту освітлення було як зазвичай. На уточнюючі запитання щодо неузгодженості показань свідка із показаннями потерпілого, який стверджував, що нападник підійшов до нього ззаду та почав душити, рукою обхопивши його за шию, та після перегляду відеозапису слідчого експерименту за участі свідка, остання засумнівалася і вказала на те, що можливо потерпілий знаходився до обвинувачених спиною, а всі нападаючі були позаду нього, у момент нападу, а їй здалося, що потерпілий був до нападників обличчям. Також зазначила, що на 100 відсотків не може стверджувати, що нападником, який душив потерпілого, був саме ОСОБА_8 , але їй здається, що це був саме він;
Крім того, судом надано оцінку також наданим стороною обвинувачення письмовим доказам, а саме:
- протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2018 року; протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2018 року; протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.08.2018 року; висновку судово-товарознавчої експертизи № 317 від 18.07.2018 року; протоколу огляду місця події від 23.06.2018 року; висновку експерта № 1341/е від 16.08.2018 року; висновку експерта № 784 від 03.07.2018 року ; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12018100100006941 від 23.06.2018 року; протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 23.06.2018 року; протоколу проведення слідчого експерименту від 02.08.2018 року; відеозапису, що міститься на диску «ARITA CD-R 52Х 700МВ VIDEO 80 min», на якому зафіксовано перебіг слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 ;протоколу огляду предмету від 08.08.2018 року; протоколу проведення слідчого експерименту від 02.08.2018 року; відеозапису, що міститься на диску «ARITA CD-R 52Х 700МВ VIDEO 80 min» на якому зафіксовано перебіг слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 ; протоколу огляду предмету від 08.08.2018 року; протоколу проведення слідчого експерименту від 03.08.2018 року; відеозапису, що міститься на диску «ARITA CD-R 52Х 700МВ VIDEO 80 min», на якому зафіксовано перебіг слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_10 ; протоколу огляду предмету від 08.08.2018 року.
Всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 94, 95 КПК України надано належну оцінку показам потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 та обгрунтовано зроблено висновок про те, що їх покази не можуть бути покладені судом в основу доказів винуватості обвинуваченого.
Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу огляду місця події від 23.06.2019 року та відеозапису слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 , на місці події, де на потерпілого було здійснено напад, досить темно, там відсутнє вуличне освітлення.
Зокрема, під час слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 з переглянутого відеозапису судом першої інстанції було встановлено, що фактично на відстані декількох метрів з місця здійснення відеозапису, не видно навіть силуетів присутніх на слідчій дії понятих, не те, щоб їх обличчя. У напрямку, якому побігли нападники, взагалі відсутнє будь-яке освітлення.
Дані вказаного відеозапису, спростовують твердження як потерпілого так і свідка ОСОБА_11 , яка перебувала від місця події на відстані 10-15 метрів, що вони могли роздивитися обличчя одного з нападників та в подальшому безпомилково упізнати цього нападника у ОСОБА_8 . Зважаючи на стан, в якому перебував потерпілий ОСОБА_10 в момент нападу, на відсутність освітлення на місці події, те, що нападники напали на потерпілого ззаду, на переконання суду потерпілий ОСОБА_10 об'єктивно не мав можливості роздивитися будь-кого з нападників при таких обставинах.
Також, не могла об'єктивно роздивитися нападників і свідок ОСОБА_11 , яка перебувала на значній відстані, при тому, що на місці події відсутнє достатнє освітлення. Більше того, в суді першої інстанції свідок ОСОБА_11 не могла точно вказати, яким чином по відношенню до потерпілого перебував нападник, обличчям до потерпілого чи позаду останнього, а тому, непереконливими є показання цього свідка, що вона розгледіла обличчя обвинуваченого та в подальшому впізнала його, як нападника.
Крім того, з протоколів пред'явлення для впізнання особи за фотознімками вбачається, що у свідка ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_10 , слідчий у порушення вимог ч. 1 ст. 228 КПК України не з'ясував, чи можуть вони впізнати особу, не опитав їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а в разі якщо особа заявляє, що не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі має бути зазначено, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу.
При цьому, у протоколах згаданої слідчої дії слідчим зазначено загальні фрази про те, що свідок ОСОБА_11 та потерпілий ОСОБА_10 можуть впізнати особу, яка душила потерпілого за сукупністю зовнішніх ознак.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає належним чином обгрунтованими та вмотивованими, та погоджується з ними.
Крім того, колегія суддів вважає слушним посилання суду першої інстанції на те, що обвинувачений ОСОБА_8 не був затриманий по гарячим слідам, у нього не було вилучено предметів та/або речей, які б могли свідчити про його причетність до скоєння нападу на потерпілого ОСОБА_14 23.06.2019 року.
Також, суддею вірно зазначено, що стороною обвинувачення не було спростовано покази ОСОБА_8 про те, що він був сфотографований співробітниками поліції Шевченківського УП ще до того, як був доставлений в це управління, що не виключає використання органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні фотокартки із зображенням обвинуваченого ОСОБА_8 поза межами проведення процесуальних та слідчих дій.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до пунктів 1-4 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
З огляду на наведені вище норми у даному кримінальному провадженні предметом доказування, по-перше, є те, що обвинувачений ОСОБА_8 у визначені в обвинувальному акті час, місце, спосіб та обстановці вчинив інкримінований йому злочин, передбачений ч.2 ст.187 КК України.
По-друге, предметом доказування також є винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, форма вини, мотив, мета.
По-третє, вид і розмір шкоди, завданої злочином.
Згідно з ч.2 ст.91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази, зміст яких відображено у вироку, як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами не доводять висунутого ОСОБА_8 обвинувачення, а підтверджують лише факт вчинення невідомими особами нападу на потерпілого ОСОБА_14 .
За таких обставин, обгрунтованим є і висновок суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не надано жодних об'єктивних даних, які б були у розпорядженні органу досудового розслідування та які б могли свідчити про причетність обвинуваченого ОСОБА_8 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Посилання прокурора на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не знайшло свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги, обставин та фактів, які могли б вплинути на обґрунтованість прийнятого судом рішення щодо визнання невинуватим та виправдання ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України, і не були досліджені чи належним чином оцінені судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Порушень вимог кримінального матеріального та процесуального закону, які тягнуть за собою скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог поданої апеляційної скарги і не знаходить підстав для скасування вироку, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 284, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: